Завдяки глобальній цифровізації міжнародна торгівля протягом останніх десятиліть зазнала значних змін. За допомогою Інтернету забезпечено такий масштаб торгівлі, який неможливо було б уявити в аналоговому світі.

Ці зміни надають малим та середнім підприємствам можливості доступу до нових ринків, а також значного розширення існуючих. З'являються нові методи конкурентного ведення бізнесу.

Таке поєднання можливостей електронних засобів комунікації з торгівлею у світі отримало назву e-commerce.

Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) визначає e-commerce як міжнародний продаж або купівлю товару чи послуги, що здійснюється через комп'ютерні мережі методами, спеціально призначеними для отримання або розміщення замовлень.

Побутує думка, що перші угоди, які мають ознаки e-commerce, були проведені на початку 70-х років минулого століття. Тоді студенти Стенфордського університету та Массачусетського технологічного інституту, використовуючи облікові записи в Arpanet (військовий попередник Інтернету), ще до появи Amazon та eBay, уже займалися комерційною торгівлею.

Винахідником системи онлайн-торгівлі, принципи якої використовують донині, став британець Майкл Олдріч. Він у 1979 році підключив модифікований домашній телевізор через домашню телефонну лінію до комп'ютера, що обробляє транзакції в реальному часі, і таким чином створив нове комунікативне середовище ("телешопінг"), з можливістю обміну повідомленнями, а також пошуку та поширення інформації.

Відтоді сталися великі зміни. Сучасні онлайн-системи торгівлі дозволяють клієнтам шукати й купувати товари, не виходячи з дому чи офісу, збільшуючи доступ і зручність.

Своєю чергою, пандемія коронавірусної хвороби призвела до буму онлайн-продажів, оскільки тимчасово були закриті магазини, а споживчі витрати перемістилися з послуг на товари. У 2020 році понад 2 млрд людей купували товари чи послуги онлайн. Середня частка користувачів Інтернету, які здійснювали покупки в Інтернеті, зросла з 53 % у 2019 році до 60 % – після початку пандемії.

Статистика для семи країн, які разом становлять приблизно половину світового ВВП (включно зі Сполученими Штатами та Китаєм), свідчить про те, що роздрібні онлайн-продажі у цих країнах значно зросли з приблизно 2 трильйонів доларів США у 2019 році, безпосередньо перед пандемією, до майже 2,5 трильйона доларів США у 2020 році та 2,9 трильйона доларів США у 2021 році. При цьому на Китай припадає більш як половина роздрібних онлайн-продажів у цих країнах, а на Сполучені Штати – ще 30 %.

У 2019 році продажі 13 найбільших компаній електронної комерції, орієнтованих на споживачів, становили 2,4 трильйона доларів. Після початку пандемії COVID-19 у 2020 році цей показник різко зріс до 2,9 трильйона доларів США, а у 2021-му відбулося ще одне збільшення на третину, внаслідок чого загальний обсяг продажів становив 3,9 трильйона доларів США.

Очікується, що глобальний ринок електронної комерції у 2022 році становитиме понад 5 трильйонів доларів США. Два роки тому лише 17,8 % продажів припадало на онлайн-покупки. За оцінкою експертів, у 2022 році ця цифра досягне 21 %. Далі зростання продовжиться і становитиме 24,5 % у 2025 році.

За даними прогнозів, до 2023 року роздрібні онлайн-продажі досягнуть 6,17 трильйона доларів США, а вебсайти електронної комерції становитимуть 22,3 % від загального обсягу роздрібних продажів.

Україна згідно з дослідженнями у 2021 році стала 65-м за величиною ринком електронної комерції з доходом в 1,1 млрд доларів США (об'єм ринку – понад 4 млрд доларів США, що становить 2,6 % ВВП країни). У 2021 році український ринок електронної комерції зріс на 27 % порівняно зі світовим темпом зростання на 15 %.

Минулі оцінки вказували на досягнення обсягу ринку електронної комерції в понад 7 млрд доларів у 2025 році з річним темпом зростання 18,76 %. Це найбільші показники серед країн Центральної та Східної Європи.

На жаль, на розвиток електронної комерції в Україні впливають об'єктивні чинники. Наприклад, це те, що Україна має найнижчий рівень проникнення Інтернету в Європі – 65 % (71,8 % – на початок 2022 року). І серед них лише 44 % інтернет-користувачів здійснюють покупки онлайн.

Але найголовніше – це війна, яка призводить до знищення української економіки. Наприкінці лютого, у березні та квітні 2022 року електронна комерція майже зникла в Україні. Доходи від неї знизилися на 87 %.

Проте український ринок e-commerce вистояв, адаптувався до воєнного часу та почав відновлюватися. За оцінками, уже в травні обсяги почали наближатися до 80 %, а у червні-липні становили 90 % порівняно з довоєнними показниками.

Україна офіційно виконала свої зобов'язання за Угодою про асоціацію щодо електронної комерції (імплементація Директиви 2000/31/EC, електронний підпис, захист прав споживачів щодо електронної комерції та небажаних комерційних повідомлень). Водночас, за оцінками, імплементовані норми не завжди відповідають українській правовій системі, а також сама реалізація не всякчас буває повною.

Наразі головним нормативно-правовим актом, який законодавчо регулює питання e-commerce в Україні, є Закон "Про електронну комерцію", ухвалений 3 вересня 2015 року. Історія його проходження в Парламенті налічує понад двох років. Надалі до закону було внесено ще декілька змін.

Даний Закон визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок учинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права й обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Зокрема, Закон визначає електронну комерцію як відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час учинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних систем, унаслідок чого в учасників таких відносин виникають права й обов'язки майнового характеру.

Водночас Закон також містить визначення електронної торгівлі як господарської діяльності у сфері електронної купівлі-продажу, реалізації товарів у дистанційний спосіб покупцю шляхом учинення електронних правочинів із використанням інформаційно-комунікаційних систем.

У Законі окремо зазначено положення про особливих учасників у сфері електронної комерції – постачальників послуг проміжного характеру. До них згідно із Законом належать:

– постачальники електронних комунікаційних послуг,

– оператори послуг платіжної інфраструктури,

– реєстратори (адміністратори), що присвоюють мережеві ідентифікатори,

– та інші суб'єкти, які забезпечують передання і зберігання інформації з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Тобто за змістом Закону учасником електронної комерції є також треті особи, які технічно супроводжують електронний правочин.

Цим Законом уперше у цивільному законодавстві України було введено в обіг поняття електронного правочину (договору).

Зазначені вище положення цілком узгоджуються із Директивою Європейського Парламенту 2000/31/EC (Директива про електронну комерцію), яка є основоположною правовою базою для онлайн-послуг у ЄС.

Своєю чергою, відповідно до Плану дій щодо реалізації Угоди про асоціацію Міністерство цифрової трансформації до 2023 року має розробити новий закон про електронну комерцію на основі зазначеної Директиви.

У ЄС тим часом із метою актуалізації норм, що регулюють електронну комерцію, розробляють нове законодавство. У березні-квітні 2022 року було досягнуто політичної згоди щодо ухвалення на заміну діючим законодавчим актам двох нових – Закону "Про цифрові послуги" та Закону "Про цифрові ринки". У липні 2022 року ці законопроєкти були ухвалені Європейським парламентом.

Україною в межах законодавчої імплементації в питаннях електронної комерції також зроблено чималі кроки – у 2021-2022 роках прийнято Закони "Про медіацію" (набрав чинності), "Про платіжні послуги" (набрав чинності), "Про хмарні послуги" (набрав чинності), "Про віртуальні активи" (не набрав чинності).

Попри вже діючі закони, лишаються неусуненими чинники, які впливають на подальший розвиток сфери електронної комерції в Україні.

Експерти виділяють серед інших, зокрема, масштабну контрабанду та подальший перепродаж товарів через інтернет-магазини, що створює несправедливі умови на ринку через суттєво нижчу ціну на контрабандний товар. Також наголошують на недосконалій системі захисту прав споживачів у випадку їх порушення під час здійснення покупки через Інтернет.

Шалений розвиток онлайн-платформ вимагає докорінної зміни законодавства країн, а також активних дій держави щодо захисту інтересів усіх учасників електронної комерції.

Залишається актуальним вирішення проблем торгівлі й обміну нелегальними товарами, послугами та контентом в Інтернеті. Деякі онлайн-сервіси також зловживають своїми можливостями для поширення дезінформації та для інших шкідливих цілей. Розвиток законодавства сприятиме викоріненню цих явищ.

Україна не має лишатися осторонь цих процесів. Вітчизняний розвиток електронної комерції стимулюватиме економічне зростання й інвестування українськими компаніями в інноваційні технології, а також зможе посилити конкурентоспроможність української промисловості.