Директор, як і інші працівники юридичної особи, є найманим працівником.

Зважаючи на те, що директор є не лише найманим працівником юридичної особи, а й виконує функції щодо управління нею, порядок його призначення та звільнення суттєво відрізняється від порядку, установленого для інших працівників.

Такий порядок призначення та звільнення керівника (директора) юридичної особи пов'язаний з тим, що керівник згідно з нормами ЦК України та ГК України входить до складу виконавчого органу цієї юридичної особи, який підзвітний та підконтрольний загальним зборам учасників юридичної особи (вищий орган управління).

Відповідно, призначення та звільнення керівника відбувається на підставі прийнятого рішення загальних зборів учасників юридичної особи.

В установчому документі юридичної особи визначають повноваження загальних зборів учасників юридичної особи, у тому числі щодо призначення та звільнення керівника, а також порядок прийняття відповідних рішень.

Під час призначення керівника (директора) юридична особа з ним укладає контракт (трудовий договір), у якому визначають його права, обов'язки, відповідальність, умови найму та звільнення, строк дії контракту тощо.

Зокрема, у контракті також передбачають підстави, за яких керівник може бути звільнений достроково із займаної посади.

У період воєнного часу, що триває нині, у керівника підприємства також можуть змінюватися особисті життєві обставини, що перешкоджають продовженню виконання ним управлінської функції.

На що слід звернути увагу під час здійснення процедури звільнення керівника за власним бажанням?

Проаналізуємо висновки постанови КГС ВС у справі № 911/719/21 від 19.01.2022 р., у якій розглянуто спірне питання щодо звільнення директора ТОВ за власним бажанням.

Зокрема, у вказаній постанові зазначено, що згідно з нормами КЗпП України та Закону про ТОВ та ТДВ право директора на звільнення за власним бажанням він може реалізувати за умови подання/надіслання за два тижні до дати звільнення відповідної заяви про звільнення за власним бажанням, письмового повідомлення усіх учасників ТОВ про його наміри щодо звільнення з посади та скликання загальних зборів учасників ТОВ, на яких і повинно бути вирішено питання щодо його звільнення (цю правову позицію сформовано в постанові ВС у справі № 758/1861/18 від 24.12.2019 р.).

На директора, який ініціює питання про проведення загальних зборів учасників Товариства, покладено обов'язок щодо належного повідомлення всіх учасників Товариства про скликання і проведення загальних зборів учасників у порядку, який передбачено нормами чинного законодавства і Статутом Товариства.

Тож, за умови дотримання директором вказаного порядку та вчинення ним відповідних дій, учасники товариства зобов'язані розглянути відповідну заяву директора і прийняти рішення щодо його звільнення.

У справі № 911/719/21 позивач, який у ТОВ обіймав посаду директора і був учасником ТОВ, звернувся з позовом до цього Товариства про визнання припиненими трудових відносин. Свої вимоги він обґрунтував тим, що надсилав поштою для розгляду загальними зборами ТОВ заяву про звільнення за власним бажанням та письмове повідомлення про його наміри щодо звільнення і необхідність проведення загальних зборів учасників ТОВ для вирішення цього питання, однак інший учасник проігнорував письмове повідомлення про звільнення та не прийняв рішення по суті самої заяви, що, на думку позивача, є порушенням його трудових прав (права на звільнення за власним бажанням).

Згідно з положеннями Статуту ТОВ звільнення директора потрібно було здійснювати на підставі рішення загальних зборів учасників цього Товариства, тому з'ясуванню судами попередніх інстанцій підлягали обставини щодо надсилання директором письмового повідомлення про наміри стосовно звільнення за власним бажанням разом із відповідною заявою та забезпечення скликання загальних зборів, на яких повинно вирішуватися таке питання, оскільки директор не наділений повноваженнями щодо самостійного вирішення вказаного питання.

Зокрема, суди з'ясували, що в матеріалах справи містяться копія заяви позивача про його звільнення з посади за власним бажанням і повідомлення про скликання загальних зборів ТОВ, які згідно з копією опису вкладення були надіслані на адресу позивача та отримані ним самим (як одним із учасників ТОВ), а інші докази, які б свідчили про надіслання/вручення цих документів як ТОВ, так і іншому учаснику, у матеріалах справи відсутні.

Отже, суди попередніх інстанцій установили, що позивач не довів належними і допустимими доказами, що він дотримався порядку, установленого ст. 38 КЗпП України стосовно письмового повідомлення всіх учасників ТОВ про свої наміри щодо звільнення та дотримання порядку і забезпечення скликання загальних зборів для вирішення ними вказаного питання.

Оскільки позивач у судах попередніх інстанцій не довів обставини щодо повідомлення іншого учасника ТОВ про наміри позивача щодо звільнення з посади і про необхідність скликання та проведення позачергових загальних зборів учасників ТОВ з метою вирішення такого питання, Касаційний суд зробив висновок про обґрунтованість висновків цих судів щодо підстав для відмови в задоволенні позову, що мало наслідком залишення без змін прийнятих ними рішень.

Таким чином, очевидним є висновок, що лише за умови подання/надіслання директором за два тижні заяви про звільнення, належного та своєчасного повідомлення директором учасників товариства про свої наміри щодо звільнення та необхідність проведення загальних зборів учасників для вирішення цього питання і за відсутності прийняття ними рішення про звільнення директора, а також за наявності всіх необхідних доказів, що підтверджують ці обставини, є підстави звертатися до суду з позовом про визнання трудових відносин припиненими.