Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
Як змінилися трудові відносини
Надія Сарнецька, начальник юридичного управління, адвокат, Перша Юридична

Запровадження воєнного стану на території України згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" безпосередньо вплинуло на організацію трудових відносин в умовах війни, що зумовило необхідність перегляду Верховною Радою України законодавства, що регулювало такі відносини до початку збройної агресії російської федерації проти України.

Відомо, що під час дії воєнного стану згідно із Законом України "Про правовий режим воєнного стану" може відбуватися тимчасове, зумовлене загрозою (у цьому випадку агресією рф проти України), обмеження конституційних прав та свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

З огляду на зміст Указу Президента від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права та свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 – 34, 38, 39, 41 – 44, 53 Конституції України.

Зокрема, 24.03.2022 набув чинності Закон України від 15.03.2022 р. № 2136-ІХ "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" (далі – Закон), який певним чином змінив, удосконалив і певною мірою спростив процес організації трудових відносин в умовах воєнного сьогодення. Отже, зупинимося на аналізі основних змін, унесених цим Законом.

Законом визначено, що норми Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю України (далі – КЗпП України) та інше законодавство про працю, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану для працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Норми законодавства про працю, які суперечать положенням цього Закону, на період дії воєнного стану не застосовують.

Водночас інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону, також можна або потрібно застосовувати у відносинах між працівником і роботодавцем.

Що стосується форми трудових договорів. Закон передбачає право сторін за спільною згодою обирати форму трудового договору. Це дає можливість сторонам трудового договору укладати такі договори у спрощеній формі шляхом підготовки наказу про прийняття на роботу, без дотримання письмової форми трудового договору, як це передбачено статтею 24 КЗпП України.

При цьому стосовно подання повідомлення до органів Державної податкової служби, обов'язок подання якого передбачено для власників підприємств, установ, організацій або уповноважених ним органів (осіб) чи фізичних осіб відповідно до постанови КМУ від 17.06.2015 р. № 413 (на виконання ст. 24 КЗпП України) під час дії воєнного стану зазначимо, що таке повідомлення можна не подавати з огляду на прийнятий Верховною Радою України Закон України від 03.03.2022 р. № 2115-ІХ "Про захист інтересів суб'єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни". Зокрема, відповідно до підпункту 1 пункту 1 цього Закону фізичні особи, фізичні особи – підприємці, юридичні особи подають облікові, фінансові, бухгалтерські, розрахункові, аудиторські звіти та будь-які інші документи, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства в документальній та/або в електронній формі, протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період неподання звітності чи обов'язку подати документи.

Таким чином, термін подання такого повідомлення становить три місяці після припинення чи скасування воєнного стану.

Що стосується строку випробування. Закон, на відміну від чинного законодавства про працю, на період дії воєнного стану надає право встановлювати випробувальний термін для будь-якої категорії працівників (на противагу статтям 26, 27 КЗпП України, які передбачають особливості застосування строку випробування для певних категорій працівників, а також звільнення певних категорій працівників від встановлення такого випробування).

Щодо порядку заміни відсутніх (у т. ч. тимчасово відсутніх) працівників під час воєнного стану. З метою оперативного залучення до виконання роботи нових працівників, у тому числі внаслідок фактичної відсутності працівників, які евакуювалися в іншу місцевість, перебувають у відпустці, простою, тимчасово втратили працездатність або місцезнаходження яких тимчасово невідоме, Закон надає роботодавцям можливість укладати з новими працівниками строкові трудові договори в період дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника.

Щодо порядку зміни істотних умов праці. Закон на час війни дає можливість роботодавцям не застосовувати двомісячний строк для повідомлення працівників про зміну істотних умов праці (систем і розміру оплати праці, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу тощо), тобто на період дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 КЗпП України не застосовують. Таким чином, працівники можуть бути попереджені про зміну істотних умов праці одразу після прийняття роботодавцем відповідного рішення про таку зміну, але не пізніше допуску до роботи зі зміненими умовами праці.

При цьому Закон установлює право роботодавця на переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, за умови дотримання таких умов:

1) якщо таке переведення здійснюється не на території, де тривають активні бойові дії;

2) якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров'я;

3) якщо така робота необхідна для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що становлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей;

4) за умови нарахування та виплати заробітної плати не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою працівника.

Щодо порядку припинення безстрокового трудового договору з ініціативи працівника. Наразі Закон під час воєнного стану надає працівнику додаткову можливість припинити безстроковий трудовий договір без дотримання 14-денного строку повідомлення працівником роботодавця про це. Однак для того щоб скористатися такою можливістю, має бути дотримано таких умов:

1) підприємство, установа, організація, у якій працює працівник, повинні бути розташовані у зоні активних бойових дій і при цьому існує загроза для життя і здоров'я такого працівника. Відповідно до розпорядження КМУ від 06.03.2022 р. № 204-р до територій, на яких проводяться активні бойові дії, належать: Чернігівська, Сумська, Харківська, Херсонська, Миколаївська, Запорізька, Донецька, Луганська, Житомирська, Одеська, Волинська, Київська та м. Київ, Дніпропетровська області;

2) якщо працівник не був примусово залучений до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану або залучений до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури.

Принагідно нагадуємо, що чинна норма абзацу першого статті 38 КЗпП України надає працівникам можливість припинити дію безстрокового трудового договору у строк, про який просить працівник (без повідомлення роботодавця за 14 днів) у випадках: вступу до навчального закладу; неможливості проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітності; догляду за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляду за хворим членом сім'ї тощо.

Разом із тим під час війни не доводиться нехтувати можливістю виконувати роботу й отримувати за неї заробітну плату (звичайно, якщо є реальна можливість її виконувати та якщо є попит на таку роботу/послуги під час війни) навіть, якщо компанія розміщується в регіонах, де проводяться активні бойові дії, а тому, на нашу думку, поспішати припиняти трудові відносини не варто, адже наразі чинне законодавство про працю надає можливість працювати працівникам дистанційно (ст. 60-2 КЗпП України). Тим паче, що в умовах карантинних обмежень, спричинених COVID-19, досить багато компаній ще до початку збройної агресії росії проти України впровадили й активно застосовували дистанційну форму організації праці своїх працівників.

Звісно, якщо ж компанія не може забезпечити працівників роботою під час війни, є чимало інших опцій, які дають змогу легітимно зберегти працівникам робочі місця, такі як: надати працівникам відпустку без збереження заробітної плати, оплачувану відпустку, оформити простій на підприємстві, а також інші можливості, які надає нам Закон, про що ітиметься далі.

Щодо можливості розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. Згідно із Законом під час воєнного стану, на противагу ч. 3 ст. 40 КЗпП України, надано право на звільнення працівника під час його тимчасової непрацездатності або відпустки. Однак надане роботодавцю право на звільнення під час воєнного стану не поширюється на працівників, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

При цьому особливу увагу варто звернути на те, що таке звільнення відбувається за наявності законних підстав для звільнення працівника з ініціативи роботодавця (статті 40, 41 КЗпП України), а не з підстав самої тимчасової непрацездатності або перебування працівника у відпустці.

Щодо норми часу роботи та часу відпочинку під час війни. Зокрема, Закон, на противагу ст. 50 КЗпП України, передбачає можливість збільшення роботодавцем норми робочого часу із 40 годин на тиждень до 60 годин на тиждень, а тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочено із 42 годин до 24 годин. Для працівників, яким відповідно до законодавства встановлено скорочену тривалість робочого часу, тривалість робочого часу під час воєнного стану не може перевищувати 50 годин на тиждень.

До того ж варто зауважити, що роботодавець має право, а не зобов'язаний збільшувати норми робочого часу працівників за обґрунтованих та об'єктивних підстав, зокрема у зв'язку з потребою ефективної діяльності відповідного підприємства в оборонній сфері та сфері забезпечення життєдіяльності населення.

Щодо роботи в нічний час у період воєнного стану. Закон під час дії воєнного стану забороняє роботодавцям залучати до роботи в нічний час (із 22 год. до 06 год.) без їх згоди:

– вагітних жінок і жінок, які мають дитину віком до одного року,

– осіб з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота.

При цьому в період дії воєнного стану норми частин першої і другої статті 54 КЗпП України не застосовують, тобто не застосовують: 1) скорочення тривалості роботи (зміни) в нічний час на одну годину та 2) зрівняння тривалості нічної роботи з денною роботою в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах в разі шестиденного робочого тижня з одним вихідним днем.

Щодо особливостей залучення до роботи деяких категорій працівників під час війни. У період дії воєнного стану згідно із Законом, на противагу статті 174 КЗпП України, яка за загальним правилом забороняє працю жінок на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, дозволено застосування праці жінок на вказаних роботах, а також на підземних роботах (крім вагітних жінок і жінок, які мають дитину віком до одного року) за їхньою згодою.

Працівників, які мають дітей (крім вагітних жінок і жінок, які мають дитину віком до одного року), у період дії воєнного стану можна залучати за їхньою згодою до нічних і надурочних робіт, робіт у вихідні, святкові та неробочі дні, направляти у відрядження.

Щодо оплати праці під час дії воєнного стану. Новацією, запровадженою у зв'язку з прийняттям цього Закону, стала можливість звільнення роботодавця від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці, якщо останній доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.

Як відомо, ТПП своїм офіційним листом від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1 визнала військову агресію російської федерації проти України обставинами непереборної сили.

Однак звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну виплату заробітної плати не звільняє останнього від обов'язку її виплати загалом.

У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій строк виплати заробітної плати може бути відтерміновано до моменту відновлення діяльності підприємства.

Разом із тим Закон закріплює обов'язок роботодавця вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.

Щодо відпустки без збереження заробітної плати. Нововведенням прийнятого Закону стала можливість для роботодавців надавати своїм працівникам (на їх прохання) відпустки без збереження заробітної плати на весь час воєнного стану в Україні без обмежень, які визначено в ч. 1 статті 26 Закону України "Про відпустки".

Із дати набрання чинності Законом і до закінчення дії воєнного стану максимальна тривалість щорічної основної відпустки становитиме 24 календарних дні. При цьому працівникові можна надавати щорічні додаткові відпустки, соціальні та інші відпустки відповідно до Закону України "Про відпустки". Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, різниця днів відпустки не втрачається, її має бути надано після закінчення дії воєнного стану.

Щодо призупинення дії трудового договору. Цікавою новацією Закону стала поява такого поняття, як "призупинення дії трудового договору" (ст. 13 Закону), яке полягає у припиненні роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасовому припиненні працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором під час війни у зв'язку з військовою агресією проти України.

Для призупинення дії трудового договору роботодавець і працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб (письмово або в електронній формі з використанням технічних засобів електронних комунікацій). Законом визначено, що призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин, а відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладено на державу, що здійснює військову агресію проти України. Щоправда, наразі не визначено механізм такого відшкодування.

Крім того, згідно із роз'ясненням Мінекономіки від 23.03.2022 р. "Коментар Мінекономіки до Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", наданим за результатом прийнятого Закону, "...при призупиненні трудового договору роботодавець повинен продовжувати ведення обліку в частині визначення та фіксації сум заробітної плати та компенсаційних виплат, які були б належні працівникові, якщо такого призупинення не було б...

Щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ). Оскільки під час призупинення трудового договору виплата заробітної плати роботодавцем не буде здійснюватися, то відсутня база нарахування ЄСВ, а відповідно ЄСВ не сплачується".

На думку Мінекономіки, "роботодавець також повинен фіксувати розмір ЄСВ, який підлягав би виплаті із сум заробітної плати та компенсаційних виплат, які б виплачувалися працівникові, якщо такого призупинення трудового договору не було б."

Прикінцевими положеннями Закону визначено, що під час дії воєнного стану діють обмеження та особливості організації трудових відносин, установлені Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".

При цьому Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" діє протягом воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", та втрачає чинність із дня припинення або скасування воєнного стану, крім частини третьої статті 13 цього Закону, яка втрачає чинність із моменту завершення виплати державою, що здійснює військову агресію проти України, відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам.

Отже, в умовах воєнного стану, дійсно, організацію трудових відносин між працівниками та їх роботодавцями істотно змінено, що спричинило прийняття відповідних законодавчих змін. З аналізу прийнятих Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" нововведень ми вбачаємо чимало дійсно вкрай необхідних змін, що були викликані умовами воєнного часу, які вже знайшли своє активне застосування на практиці. Серед них такі: зміна істотних умов праці, зокрема в частині зменшення розміру та систем оплати праці; запровадження дистанційної форми організації праці (звісно, це стосується регіонів і сфер діяльності, де це є можливим) без повідомлення про це працівників за 2 місяці; а також надання працівникам відпусток без збереження заробітної плати на весь строк воєнного часу в Україні з метою збереження робочих місць людей та можливості продовження виконання ними трудових функцій після закінчення війни в Україні.

_____________________________________________
© ТОВ "ІАЦ "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА ЗАКОН", 2022

У разі цитування або іншого використання матеріалів, розміщених у цьому продукті ЛІГА:ЗАКОН, посилання на ЛІГА:ЗАКОН обов'язкове.
Повне або часткове відтворення чи тиражування будь-яким способом цих матеріалів без письмового дозволу ТОВ "ЛІГА ЗАКОН" заборонено.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання ЮРИСТ&ЗАКОН
Контакти редакції:
uz@ligazakon.ua