Поява поняття "White Collar Crime" на сторінках профільних юридичних видань України припадає на 2017 – 2018 рр. Тобто це одна з наймолодших практик вітчизняних юристів. Водночас у Західній Європі та США ця практика розвивається ще з середини XX століття – власне саме поняття було введено в обіг американським кримінологом Едвіном Сазерлендом (Edwin Hardin Sutherland) у 1939 році.

Немає чому дивуватися, коли в межі практики White Collar Crime (WCC) українські юристи намагаються втиснути аж надто великий перелік статей Кримінального кодексу України. Послуги із захисту в кримінальних провадженнях пропонують топ-менеджерам приватних компаній і політикам, директорам державних підприємств і навіть ФОП, у яких виникають проблеми зі сплатою податків.

Що таке White Collar Crime у загальноприйнятому розумінні? Які тенденції розвитку WCC в Україні у 2022-му? Що можна й доцільно прогнозувати на майбутнє? Що вкладав у фразу "злочини білих комірців" автор?

Під "білими комірцями" Едвін Сазерленд мав на увазі людей із високим соціальним статусом. До категорії WCC належать ненасильницькі злочини, метою вчинення яких є незаконне привласнення коштів чи інших матеріальних цінностей.

Подібні злочини можуть бути вчинені як у приватному, так і в державному секторі економіки. Проте практично кожен такий злочин – це провал для суспільства, бо стосується найкваліфікованіших його класів, так званих еліт. Також це підрив підґрунтя економічного розвитку країни.

Злочинність "білих комірців" включає три напрями: 1) внутрішньокорпоративні злочини (шахрайство, розкрадання майна, незаконні маніпуляції з фінансовою звітністю, продаж конкурентам інформації, що являє собою комерційну таємницю); 2) злочини посадових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій; 3) економічні злочини посадових осіб суб'єктів господарювання, що стосуються інтересів держави (зокрема ухилення від сплати податків).

Якщо у країнах Західної Європи та США за роки свого розвитку практика WCC поступово змістилася в бік внутрішньо корпоративних злочинів, то в Україні акцент робиться на правопорушеннях посадових осіб державної влади й управління. Ідеться про так звані корупційні злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, а також статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368 – 369-2 ККУ.

Посадовці чи не найчастіше звертаються до юристів практики WCC у разі відкриття кримінального провадження за статтями 191 або 368 ККУ. Наразі напрацьовано й реалізовано досить вдалі стратегії захисту, які у переважній більшості випадків забезпечують закриття справи без судового розгляду. Натомість накопичено й практику отримання виправдувальних вироків за ст. 191 ККУ.

Досвідчені юристи ефектно демонструють прийоми захисту осіб, яких підозрюють у хабарництві (за ст. 368 ККУ). Приміром, вдало застосовується стратегія доведення "провокації" хабара. Такий підхід обґрунтовано практикою правозастосування ЄСПЛ, яка визнає порушенням прав людини ситуації, коли представники правоохоронних органів підбурюють чиновника до злочину (одержання хабара). Крім того, як засоби захисту застосовують визнання незаконними слідчих дій та неприпустимими доказів (матеріалів аудіо-, відеофіксації), на яких ґрунтується доведення вини підозрюваного.

З іншого боку, підозра та звинувачення в економічних злочинах посадовців юридичних осіб продовжують лишатися інструментами тиску на бізнес. Насамперед протистояння між представниками бізнесу і правоохоронними органами розгортається навколо статті 212 ККУ.

У подібних випадках завдання у юриста практики WCC надскладне. Ідеться про загрозу накладення штрафних санкцій із п'ятьма чи шістьма нулями. Це може заподіяти непоправну фінансову шкоду бізнесмену, не кажучи вже про репутацію бізнесу. До подібних справ нерідко цілеспрямовано підігрівається інтерес громадськості. Приміром, останнім часом у ЗМІ охоче розбирають подробиці справ про так звані "скрутки" (неправомірне відшкодування ПДВ). Адже пересічним громадянам практично неможливо розібратися в тому, чи обґрунтовані такі підозри та звинувачення.

Тож сьогодні юристам практики White Collar Crime в Україні нерідко доводиться бути на передовій лінії захисту бізнесу від тиску з боку правоохоронних органів. Ба більше – ситуація найближчим часом загострюватиметься. Адже в боротьбу з економічною злочинністю включається новий орган – Бюро економічної безпеки.

Наразі послуги у цій сфері пропонують дуже поважні юридичні фірми. Попит на досвідченого юриста практики WCC можна порівняти з попитом на гарячі пиріжки. Проте є й певні застереження. Юридичні фірми охоче набирають на ринку праці молодих фахівців із мінімальним досвідом із тим, щоб навчати їх з нуля, а не перевчати. Великий правовий бекграунд скоріше заважає, ніж допомагає досягати ефективності.

В Україні неминуче зростатиме увага до внутрішньокорпоративних злочинів. А подібні правопорушення часто виходять за межі однієї держави. Юристам практики WCC доведеться співпрацювати із зарубіжними колегами, що вимагатиме не лише бездоганного знання іноземних мов, а й достатнього рівня обізнаності стосовно правозастосування у тій чи іншій юрисдикції.

Як напрями роботи фахівців практики White Collar Crime вже виокремлюються послуги із запобігання вчиненню "білими комірцями" злочинів у компаніях. Ідеться про такі послуги: 1) оцінка економічної безпеки бізнесу, виявлення загроз, ризиків та уразливостей; 2) створення стандартів та системи антикорупційного комплаєнсу в компанії; 3) форензік – проведення незалежними експертами фінансових розслідувань, що спрямовані на виявлення шахрайства, махінацій зі звітністю, крадіжок майна та інших подібних порушень.

White Collar Crime в Україні ще відрізняється від аналогічних практик у країнах Західної Європи та США. Проте наразі спостерігається велика зацікавленість послугами юристів у межах цієї практики серед українських "білих комірців". Юридичні фірми у відповідь на попит нарощують свої кадрові ресурси, залучаючи молодих фахівців.