У вересні 2021 року уряд анонсував зміни до законодавства про захист прав споживачів та у зв'язку із цим вніс до Верховної Ради новий проєкт Закону "Про захист прав споживачів".

Автори законопроєкту передусім поставили акцент на врегулюванні електронної торгівлі, оскільки за умов ринку сьогодні більшість угод щодо придбання товарів і послуг відбувається саме дистанційно та в мережі Інтернет. А отже, зміни в законодавство про захист прав споживачів – це вимоги сьогодення.

Зокрема, законопроєкт передбачає визначення таких понять, як "електронний торговельний майданчик (маркетплейс)" та "електронний сервіс порівняння продукції (прайс-агрегатор)";

Так, електронний торговельний майданчик (маркетплейс) – інформаційно-телекомунікаційна система (вебсайт, частина вебсайту, застосунок тощо), за допомогою якої суб'єкт господарювання надає споживачам можливість укладати дистанційні договори щодо придбання ними продукції інших суб'єктів господарювання, інформацію про яку розміщено на такому електронному торговельному майданчику.

Крім цього, проєкт закону передбачає відповідальність за ненадання повної інформації суб'єктом господарювання щодо його ідентифікації, зокрема через сайт продавця шляхом електронної торгівлі.

Передбачено обов'язкове зазначення такої інформації:

1) назва продукції, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, під яким їх реалізують;

2) дані про основні споживчі властивості товарів чи основні характеристики робіт (послуг);

3) кількість продукції в одиницях вимірювання, установлених відповідно до законодавства про метрологію та метрологічну діяльність, залежно від виду продукції;

4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин (у разі наявності), а також застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження передбачено законодавством;

5) ціна продукції або спосіб її розрахунку;

6) будь-які особливі умови зберігання й умови використання, а також можливі негативні наслідки споживання (використання), якщо це визначено виробником або встановлено нормативно-правовими актами;

7) відомості про гарантійні зобов'язання суб'єкта господарювання;

8) найменування, номер контактного телефону та місцеперебування виробника (виконавця), а також найменування, номер контактного телефону та місцеперебування суб'єкта господарювання, відповідального за прийняття та розгляд вимог про виконання гарантійних зобов'язань і комерційної гарантії або інших скарг споживачів, якщо він не є виробником (виконавцем);

9) дата виготовлення та строк придатності або служби. Якщо використання товару понад установлений строк може становити небезпеку для життя, здоров'я споживача, довкілля або може завдати шкоди майну споживача – потрібно буде зазначити відомості про необхідні дії споживача після закінчення такого строку, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій.

Крім того, Держпродспоживслужба отримає право звертатися до провайдера інтернет-послуг щодо обмеження доступу до вебсайту суб'єктів господарювання, які використовують нечесну підприємницьку практику, порушують законодавство про захист прав споживачів і яких неможливо ідентифікувати.

Проєктом визначено добровільна реєстрація суб'єктів господарювання, які мають намір здійснювати електронну торгівлю. Такий реєстр суб'єктів електронної торгівлі буде відкритим.

Також проєкт передбачає умови дистанційного укладення договору. Зокрема, суб'єкт господарювання, який телефонує споживачеві з метою укладення договору, повинен на початку розмови повідомити своє ім'я або найменування суб'єкта господарювання, якого він представляє, а також пояснити комерційну мету, з якою він здійснює цей телефонний дзвінок.

Якщо суб'єкт господарювання та споживач під час телефонної розмови домовилися про укладання договору, такий договір стане дійсним лише після письмового підтвердження його укладання споживачем у паперовому або електронному вигляді.

Споживач матиме право в односторонньому порядку відмовитися від договору, укладеного поза торговельним чи офісним приміщенням, або дистанційного договору, а також відмовитися від отримання товару протягом чотирнадцяти днів:

1) із дня укладання договору (зокрема, і договору з постачання цифрового вмісту, який не постачається на матеріальному носії);

2) із дня, коли споживач або визначена ним третя особа отримав товар (для товару чи замовлення, що доставляється частинами – з дня отримання останньої частини);

3) із першого дня доставки товару, який за договором мають доставляти регулярно протягом певного часу.

Щодо обов'язків споживача в електронній торгівлі, то споживач зобов'язаний надати згоду на придбання продукції шляхом електронної торгівлі, про що він повідомляє суб'єкта господарювання у визначений таким суб'єктом господарювання спосіб. Спосіб повідомлення визначає суб'єкт господарювання в зрозумілій для споживача формі.

У разі постачання споживачу товарів, виконання робіт (надання послуг), які він не замовляв, зокрема постачання цифрового вмісту, споживач не несе зобов'язань за витратами суб'єкта господарювання.

Так, розробники проєкту Закону вважають, що його ухвалення дасть змогу:

– досягти сумісності між системами захисту прав споживачів України та ЄС;

– підвищити рівень захисту прав споживачів у сфері електронної торгівлі;

– створити рівні умови для здійснення електронної торгівлі суб'єктами господарювання та чесної конкуренції;

– зменшити навантаження на бізнес через усунення застарілих норм із законодавчого акта;

– підвищити роль громадських об'єднань споживачів у системі захисту прав споживачів.

У разі ухвалення Закон набуде чинності з 1 січня 2023 року.