Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
Правова позиція ВС щодо перебігу позовної давності
Анастасія Зелена, ЮРИСТ&ЗАКОН

У заплутаній, але дуже актуальній справі № 5009/4987/12(908/25/21), Верховний Суд допоміг розібратися з порушенням права та підтвердженням такого порушення судовим рішенням, а також пояснив, коли саме починається перебіг позовної давності.

Обставини справи

Почнімо з того, що ухвалою Господарського суду порушено провадження у справі про банкрутство фізичної особи – підприємця.

Потім постановою Господарського суду ФОП визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Пізніше постановою апеляційного господарського суду, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України, постанову господарського суду про визнання боржника банкрутом скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду, який припинив провадження у справі про банкрутство ФОП з тих підстав, що матеріали заяви кредитора не містять достатніх доказів щодо доведеності наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство.

Проте постановою апеляційного господарського суду ухвалу про припинення провадження було скасовано, а справу знов передано для розгляду.

Лише тут господарський суд визнав ФОП банкрутом і відкрив ліквідаційну процедуру.

Під час проведення ліквідаційної процедури виявлено нерухоме майно банкрута, яке було реалізовано на аукціоні. Переможцем аукціону стало ТОВ, яке надалі уклало договір купівлі-продажу вказаного майна з відповідачем.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна право власності на нежиле приміщення зареєстровано за відповідачем.

Далі ухвалою Господарського суду, залишеною без змін постановою апеляційного господарського суду, відмовлено ПАТ "УкрСиббанк" у задоволенні заяви про визнання недійсними аукціону (публічних торгів), протоколу проведення відкритих торгів (аукціону), скасування акта про передання прав власності на придбане майно.

Постановою Вищого господарського суду України попередні ухвали щодо визнання недійсними аукціону скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду, який у позові відмовив.

Постановою апеляційного господарського суду у цій справі апеляційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" на рішення господарського суду задоволено, рішення Господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким заяву ПАТ "УкрСиббанк" задоволено, визнано недійсними результати аукціону з продажу нежилого приміщення, які відбулися в процедурі ліквідації ФОП.

Проте в межах справи про банкрутство ФОП керуючий реалізацією майна боржника арбітражний керуючий звернувся до Господарського суду з позовом до відповідача-1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, про витребування нерухомого майна та визнання права власності на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення.

Доводи позивача обґрунтовані вибуттям спірного нерухомого майна з володіння ФОП поза її волею, за актом придбання права власності на нерухоме майно, який визнано недійсним постановою апеляційного господарського суду, а тому не породжує в нового власника майна прав на його продаж.

Тобто дійсним власником спірного нежилого майна є ФОП, а відповідач-2 – добросовісним набувачем майна, проте воно вибуло з власності ФОП поза її волею, тому підлягає витребуванню у відповідача-1.

До суду першої інстанції відповідач-1 подав заяву про застосування позовної давності до позовної заяви керуючого реалізацією майна ФОП арбітражного керуючого Н. М. О. та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду в задоволенні позовних вимог керуючого реалізацією майна боржника відмовлено. Скасовано арешт, накладений ухвалою Господарського суду на нерухоме майно, яке належить на праві власності відповідачу-1.

Суд дійшов висновку, що визнання в судовому порядку недійсним правочину з продажу майна боржника в ліквідаційній процедурі підтверджує вихід ліквідатора за межі принципів добросовісності та законності, чим підтверджується вибуття спірного майна поза волею власника.

Суд зауважив, що на час набуття чинності цим законодавчим актом трирічний строк позовної давності за позовом керуючого реалізацією ФОП арбітражного керуючого до відповідача-1 сплинув, беручи до уваги, що початок перебігу цього строку належить обчислювати саме від дня вибуття спірного майна з володіння власника – ФОП за результатами проведеного аукціону, тобто вказаний строк закінчився задовго до початку карантинних заходів через поширення коронавірусної хвороби – COVID-19.

Зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Центрального апеляційного господарського суду апеляційні скарги арбітражного керуючого та АТ "УкрСиббанк" на рішення господарського суду залишено без задоволення.

Суд апеляційної інстанції вказав, що апелянти не заперечують по суті спору та наданій судом оцінці фактичних обставин справи, проте під час апеляційного перегляду необхідно встановити правильність висновків суду щодо початку перебігу строку позовної давності.

Проте, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, арбітражний керуючий зазначає, що Центральний апеляційний господарський суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо використання норми права в подібних правовідносинах і стверджує, що правильним є облік строку позовної давності починаючи з дати винесення постанови апеляційного господарського суду, а не з дати проведення спірних аукціонів, як зазначено в оскаржуваних рішеннях.

Предметом касаційного перегляду в цій справі постало питання застосування строків позовної давності до вимог про витребування майна в межах провадження про неплатоспроможність фізичної особи.

Верховний Суд зауважує, що загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Враховуючи, що ані Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ані чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (зокрема, щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником), Верховний Суд акцентував, що під час визначення початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника / арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство, так і дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні положення стосовно позовної давності.

Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася чи повинна була довідатися про це порушення) чинники.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про кожного нового набувача цього майна.

Порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов'язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався чи міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджено судовим рішенням.

Закон також не пов'язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно ним заволодів, у володіння інших осіб.

ВИСНОВОК:

Отже, враховуючи викладене та встановлені судами попередніх інстанцій обставини, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів про те, що початок перебігу строку позовної давності в цьому разі належить обчислювати саме від дня вибуття спірного майна з володіння власника – ФОП за результатами проведеного аукціону.

Через це Суд відхиляє доводи касаційних скарг про необхідність обчислення початку перебігу строку позовної давності в цій справі з дати набуття чинності постановою апеляційного господарського суду, якою визнано недійсними результати аукціону з продажу спірного майна, протокол проведення відкритих торгів (аукціону) та акт про передання права власності на куплене спірне нерухоме майно.

_____________________________________________
© ТОВ "ІАЦ "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА ЗАКОН", 2022

У разі цитування або іншого використання матеріалів, розміщених у цьому продукті ЛІГА:ЗАКОН, посилання на ЛІГА:ЗАКОН обов'язкове.
Повне або часткове відтворення чи тиражування будь-яким способом цих матеріалів без письмового дозволу ТОВ "ЛІГА ЗАКОН" заборонено.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання ЮРИСТ&ЗАКОН
Контакти редакції:
uz@ligazakon.ua