Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
Свобода слова і спростування недостовірної інформації
Микола Максимов, адвокат, ЮК "RIYAKO AND PARTNERS"

В умовах розвитку демократичної держави право на свободу слова посідає чільне місце серед інших прав людини. Протягом багатьох років суспільство Російської Імперії, а згодом і Радянського Союзу нехтувало цим правом заради досягнення примарних цілей.

Важливо розуміти, що право на свободу слова не є абсолютно необмеженим правом. Можливість вільно виражати свої думки має ґрунтуватися на повазі до людської гідності й ділової репутації та сприяти розвитку громадянського суспільства.

Метою розгляду судових справ, що стосуються спростування недостовірної інформації, є досягнення балансу свободи слова та поваги до людської гідності й ділової репутації у поєднанні із забезпеченням сталого розвитку демократії та державності.

У судовій практиці вказаної категорії справ дійсно вбачається непослідовність, суб'єктивізм та перевага врахування обставин справи над конкретними вимогами законодавства. Суди повинні встановити, чи дійсно має місце поширення недостовірної інформації та чи не буде її спростування надмірним втручанням у право людини на свободу слова. Інакше кажучи, суди мають у кожному конкретному випадку захисту права на людську гідність чи ділову репутацію враховувати, чи не призведе такий захист до непропорційного обмеження свободи слова, що своєю чергою негативно вплине на розвиток держави.

Під діловою репутацією розуміють "оцінку підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності юридичних осіб, яку здійснюють такі особи, як учасники суспільних відносин" (постанова Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27.02.2009 р. № 1). Верховний Суд України у цій постанові також зазначає про те, що "ділова репутація притаманна не тільки юридичним особам, але й фізичним. Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків".

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.12.2021 р. у справі № 905/902/20 зробила висновок, що "за змістом частини першої статті 201 ЦК України ділова репутація належить до особистого немайнового блага, яке охороняється цивільним законодавством, а частина друга статті 34 Господарського кодексу України вказує на те, що поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання, є дискредитацією суб'єкта господарювання".

Верховний Суд у постанові від 21.01.2021 р. у справі № 914/371/19 зазначає, що "ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб – підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів".

Таким чином, діловою репутацією є нематеріальний актив, який напрацьовують роками та який підлягає судовому захисту.

Одним із найважливіших етапів підготовки позовної заяви та інших процесуальних документів є стадія визначення предметної підсудності.

У постанові від 07.08.2019 р. у справі № 757/43793/18-ц (провадження № 14-311цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що "справи про захист ділової репутації слід розглядати за правилами цивільного судочинства, за винятком справ між юридичними особами й іншими суб'єктами підприємницької діяльності у зв'язку зі здійсненням ними господарської діяльності, які належать до юрисдикції господарського суду" (пункт 29).

Цікавих висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 26.05.2020 р. у справі № 910/8322/19 за позовом суб'єкта господарювання до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання недостовірною інформації, яка міститься в постанові Національної комісії. У справі позивач фактично намагався скасувати постанову органу державної влади шляхом спростування недостовірної інформації, що у ній викладено. Верховний Суд дійшов висновку, що "позовна вимога про визнання недостовірною інформації, яка міститься в постанові Національної комісії, за своєю суттю є вимогою про визнання такої постанови протиправною та її скасування". Таким чином, позивач не мав зловживати своїм правом на звернення до господарського суду, а повинен був подати позов до окружного адміністративного суду.

Класичним прикладом формування предмета доказування у справах про захист ділової репутації від поширення недостовірної інформації є постанова Верховного Суду від 26.05.2021 р. у справі № 918/132/20, де вказано, що "розглядаючи справи, предметом позову в яких є спростування недостовірної інформації, суди повинні враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право". Аналогічну позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18.

У вказаному вище судовому рішенні також міститься ґрунтовний аналіз поняття "оціночне судження" та надано оцінку висловлюванням у сфері екологічної безпеки. Зокрема, суд зазначає, що "розповсюдження інформації з метою забезпечення дотримання вимог екологічної безпеки, екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської діяльності, стимулювання громадських обговорень з вказаних питань, враховуючи вищенаведені стандарти ЄСПЛ, не може вважатися поширенням недостовірних та негативних відомостей про особу з огляду на особливості змісту екологічних правовідносин та гарантії прав громадян у сфері захисту навколишнього природного середовища. Додатково звертається увага на те, що в демократичному суспільстві в умовах існування соціальної та правової держави участь громадськості у вирішенні соціально-екологічних проблем є не тільки мірою реалізації громадянських прав, а й умовою розвитку такого суспільства та держави".

Аналогічні принципи застосовують і в інших соціально-значущих сферах, наприклад, політичному житті країни. Констатовано, що в таких сферах перевагу потрібно надавати саме свободі слова, а не захисту ділової репутації певних осіб. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 28.07.2020 р. у справі № 760/26633/17 зазначено, що "у разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист ділової репутації, повинен враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі – Декларація), а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі – Резолюція). У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі). У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорення, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами".

У постанові Верховного Суду від 21.01.2021 р. у справі № 910/9397/18 вказано, що "системний аналіз зазначених норм права з урахуванням релевантної практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність як особистих немайнових прав. Недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію особи, може бути визнана лише інформація, що є фактичним твердженням, а не оціночним судженням. Тобто не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати".

Таким чином, судова практика у сфері захисту ділової репутації констатує необхідність першочергового захисту права на свободу слова та привертає увагу до важливості ретельного дослідження обставин справи.

Судова практика у цій сфері досить динамічно змінюється, як, власне, і правові підходи до розв'язання спорів.

_____________________________________________
© ТОВ "ІАЦ "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА ЗАКОН", 2022

У разі цитування або іншого використання матеріалів, розміщених у цьому продукті ЛІГА:ЗАКОН, посилання на ЛІГА:ЗАКОН обов'язкове.
Повне або часткове відтворення чи тиражування будь-яким способом цих матеріалів без письмового дозволу ТОВ "ЛІГА ЗАКОН" заборонено.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання ЮРИСТ&ЗАКОН
Контакти редакції:
uz@ligazakon.ua