Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
Кодекс України з процедур банкрутства хочуть змінити: до чого варто готуватися забезпеченим кредиторам?
Олена Савчук, старший юрист, INTEGRITES

З 1 грудня 2021 року в Україні мала запрацювати нова електронна система "Банкрутство та неплатоспроможність", що включатиме в себе наявний єдиний реєстр боржників, щодо яких відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також новий функціонал електронного кабінету арбітражного керуючого. Проте 18 листопада 2021 року Міністерство юстиції України наказом "Про внесення змін до деяких наказів Міністерства юстиції України щодо впровадження автоматизованої системи "Банкрутство та неплатоспроможність" № 4163/5 вкотре відклало її запуск – цього разу на 1 грудня 2022 року. Тож на розвиток цифровізації в цій сфері будемо очікувати ще принаймні рік.

До того ж на цей час у Верховній Раді відбувається друге читання проєкту закону "Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства" № 4409 (початкова назва – "Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства", далі – Законопроєкт), підготовленого Кабінетом Міністрів України в межах удосконалення процедури банкрутства. Автори Законопроєкту в пояснювальній записці зазначили, що він спрямований на усунення технічних неузгодженостей і суперечностей у Кодексі України з процедур банкрутства (далі – Кодекс). Однак, як це часто буває, серед орфографічних і лексичних коректур приховані й серйозніші новели, які зачіпають, зокрема, права забезпечених кредиторів.

Заставне майно може втратити свою недоторканність

Згідно з Кодексом забезпеченим кредитором є кредитор, вимоги якого до боржника забезпечено заставою (що охоплює не тільки власне заставу, а й іпотеку). Вимоги таких кредиторів задовольняють із коштів, отриманих унаслідок продажу заставного майна. Водночас кошти має бути спрямовано відповідному кредитору, тобто претендувати на них ані інші кредитори, ані арбітражний керуючий не можуть.

Поряд із цим чинна редакція Кодексу вимагає авансувати грошову винагороду арбітражного керуючого. У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих коштів, винагороду арбітражного керуючого сплачують за рахунок коштів, одержаних боржником – юридичною особою в результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника (за винятком коштів від продажу майна боржника, яке перебуває в заставі). Законопроєктом, своєю чергою, пропонують передбачити можливість спрямувати кошти, одержані від продажу заставного майна, на оплату послуг арбітражного керуючого в разі недостатності авансу. Водночас період здійснення таких виплат не визначено, тож може статися так, що після перерахування коштів на користь арбітражного керуючого не вистачить коштів для задоволення вимог відповідного забезпеченого кредитора. Також не зазначено, як потрібно розподіляти такі додаткові витрати, якщо забезпечених кредиторів кілька.

Ця новела вже встигла спричинити активну реакцію з боку бізнесу й може становити серйозний ризик для інтересів забезпечених кредиторів. Як зазначила у листі*, адресованому Офісу Президента, Незалежна асоціація банків України, "на практиці це призведе до того, що арбітражні керуючі не будуть зацікавлені у швидкій реалізації майна банкрута, адже чим довше триватиме процедура продажу майна, тим більше основної винагороди зможе отримати арбітражний керуючий від продажу застави, а всі витрати покладатимуться на забезпеченого кредитора".

 

Баланс між інтересами кредиторів та арбітражного керуючого

А що коли заставного майна в боржника немає або його недостатньо для оплати послуг арбітражного керуючого? Законопроєктом запропоновано покласти обов'язок оплачувати такі послуги в разі недостатності авансу, якщо немає інших джерел коштів, на кредиторів (як забезпечених, так і не забезпечених).

Законотворці не підтримали пропозицію щодо збільшення додаткової винагороди арбітражного керуючого з 5 % до 10 % від вартості стягнутого на користь боржника майна, яке перебуває у третіх осіб (що могло б ще більше позбавити заставних кредиторів належних їм сум). Проте варто звернути увагу на те, що навіть 5 % винагороди згідно із чинною редакцією Кодексу сплачують кредитори незалежно від результативності роботи арбітражного керуючого, що є доволі сумнівним з погляду захисту інтересів кредиторів.

Крім фінансового складника, Законопроєкт містить чимало нових положень щодо статусу арбітражного керуючого. Зокрема, пропонують надати йому більше важелів для керування процедурою банкрутства. Наприклад, передбачено його право скликати та проводити збори й комітет кредиторів у випадку їх "бездіяльності". Проте бездіяльність як таку не визначено, а тому арбітражному керуючому доведеться самостійно встановлювати її наявність, що на практиці цілком може призвести до спірних ситуацій.

З одного боку, зазначені зміни мали б сприяти ефективності процедури банкрутства, зокрема збереженню ліквідаційної маси, на яку претендують кредитори. Однак видається логічним, що подібне збільшення ролі арбітражного керуючого та надання йому додаткових важелів впливу на процедуру банкрутства мало б бути збалансовано більшим контролем із боку кредиторів за його діями задля уникнення зловживань. Адже на практиці трапляються випадки, коли арбітражний керуючий є пов'язаною з боржником особою та допускає недобросовісну поведінку. У цьому контексті примітною є норма Законопроєкту, яка не просто надає арбітражному керуючому право, а зобов'язує його повідомляти правоохоронним органам про незаконний вплив, тиск або втручання в його діяльність. Проте на цей час неможливо передбачити, як застосовуватимуть цю норму на практиці.

До речі, незалежності арбітражного керуючого в Законопроєкті також приділено увагу. Як відомо, на цей час арбітражного керуючого обирає суд за допомогою автоматизованої системи. Законопроєктом запропоновано, щоб кандидатуру арбітражного керуючого для призначення його судом розпорядником майна або керуючим реструктуризацією подавали кредитор або боржник – фізична особа, які ініціюють процедуру банкрутства. Важливо, що до їхніх заяв має бути додано заяву арбітражного керуючого про участь у справі. Автоматичний порядок вибору керуючого залишиться в разі, якщо зазначені вище особи не оберуть керуючого або якщо він не надасть свою згоду на це, а також у разі, коли справу ініціює боржник – юридична особа. Тобто Законопроєктом пропонують відмовитися від повної автоматизації процесу та надати більше прав у виборі арбітражного керуючого учасникам процесу – як кредиторам, так і боржнику.

Кілька слів про позитивні зміни для кредиторів

У Законопроєкті зроблено спробу збалансувати інтереси сторін провадження, зокрема надати кредиторам деякі додаткові права й можливості для захисту своїх прав та інтересів. Так, установлено максимальний строк на погашення вимог забезпеченого кредитора з дня надходження коштів від реалізації предмета забезпечення (10 робочих днів). Такий самий строк Законопроєктом установлено для перерахування незабезпеченим кредиторам коштів, отриманих у процесі розпорядження майном. Однак згідно із Законопроєктом це може відбуватися лише за наявності коштів, достатніх для повного задоволення всіх вимог однієї черги. Це унеможливлюватиме їх отримання кредиторами бодай пропорційно та призводитиме до відтоку коштів знову ж таки на оплату послуг арбітражного керуючого.

Серед позитивних змін є те, що кредиторам запропоновано надати право, яке раніше мав лише арбітражний керуючий, заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника через доведення його до банкрутства. Деталей щодо порядку ініціювання та вирішення таких спорів Законопроєкт на цей час не містить.

Чинна редакції Кодексу передбачає, що недійсними може бути визнано правочини боржника, які завдали йому або кредиторам збитків. Натомість у Законопроєкті критерієм для визнання недійсними правочинів визначено не завдання збитків, а порушення прав боржника або кредиторів. Цю зміну складно охарактеризувати як однозначно позитивну, оскільки критерій, мабуть, не став точнішим. Проте, сподіваюся, на практиці це дасть змогу уникнути зловживань із боку боржника задля уникнення виконання взятих на себе зобов'язань.

Також Законопроєктом пропонують повернути можливість "спростування майнових дій" боржника (ця концепція була в попередньому профільному Законі, і її часто застосовували суди разом із визнанням правочинів недійсними). Для осіб, які вчинили, погодили зазначені правочини або вчинили майнові дії, пропонують установити субсидіарну відповідальність у межах суми завданих боржнику такими майновими діями збитків.

Крім того, низка норм Законопроєкту спрямована на захист процесуальних прав кредиторів, покращення процесуальної логістики та скорочення строків здійснення процедури банкрутства. Так, матеріали справи про банкрутство передаватимуть до апеляційного або касаційного суду не в повному обсязі, а лише у витребуваній ухвалою апеляційного або касаційного суду частині. На етапі подання заяви до суду запропоновано передбачити право конкурсного кредитора усунути недоліки заяви, для чого пропонують надати суду право не відмовляти відразу в її прийнятті, а залишати без руху.

Автори Законопроєкту спробували також урегулювати ситуацію, коли майно боржника (зокрема, і заставлене) було виявлено вже після закриття провадження у справі про банкрутство. У такому разі провадження може бути поновлено за клопотанням учасника справи (проте не зазначено, чи таке клопотання обмежено якимось строком). Варто зазначити, що коли провадження у справі про банкрутство не було поновлено, таке майно банкрута за рішенням господарського суду перейде у власність відповідної територіальної громади або в державну власність, якщо боржник є державним підприємством або господарським товариством, у статутному капіталі якого понад 50 відсотків акцій (часток) належать державі.

ВИСНОВОК:

Очевидно, що законодавче регулювання банкрутства в Україні не стоїть на місці, намагаючись відповідати на виклики часу та балансувати інтереси різних учасників процедури. Хочеться сподіватися, що законодавець врахує численні побажання та зауваження до Законопроєкту, які надійшли з боку кредиторів, і приділить належну увагу захисту їхніх інтересів, адже від цього залежить не тільки сатисфакція кожного конкретного кредитора, а й інвестиційний клімат в Україні загалом.

_____________________________________________
© ТОВ "ІАЦ "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА ЗАКОН", 2021

У разі цитування або іншого використання матеріалів, розміщених у цьому продукті ЛІГА:ЗАКОН, посилання на ЛІГА:ЗАКОН обов'язкове.
Повне або часткове відтворення чи тиражування будь-яким способом цих матеріалів без письмового дозволу ТОВ "ЛІГА ЗАКОН" заборонено.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання ЮРИСТ&ЗАКОН
Контакти редакції:
uz@ligazakon.ua