Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
Проблеми ліцензування будівництва в межах будівельної реформи
Діана Малиш, юрист, Kinstellar

В Україні спостерігається пожвавлення на будівельному ринку. Поряд із численними проєктами, реалізовуваними приватним сектором, Уряд запланував та вже реалізує масштабні інфраструктурні проєкти в дорожній, портовій, авіаційній сферах, планує реалізацію багатьох проєктів із модернізації застарілої та зруйнованої комунальної інфраструктури на сході України.

Зважаючи на дефіцит фіскальних ресурсів, Уряд планує виконання цих проєктів у співпраці з міжнародними фінансовими організаціями та із залученням підрядників, зокрема іноземних компаній, які зможуть профінансувати будівництво на умовах EPC+F. Відповідно останнім часом укладено низку двосторонніх міжурядових угод, спрямованих на залучення кредитних коштів, з урядами Китайської Народної Республіки, Японії, Франції, Польщі, та ін. Більшість цих угод передбачає можливість реалізації проєктів в Україні іноземними підрядниками.

Розуміючи важливість будівельної галузі для розвитку економіки, Уряд уживає заходів щодо спрощення умов роботи на будівельному ринку та впроваджує ініціативи, що мають на меті боротьбу з корупцією, спрощення дозвільних процедур.

Водночас окремі позитивні, з першого погляду, ініціативи через їх недоведення до логічного завершення ускладнюють роботу галузі, ставлячи під загрозу реалізацію масштабних інфраструктурних проєктів, зокрема й тих, які планували втілити в межах двосторонніх міжурядових угод.

Так, цілком позитивна ініціатива Уряду щодо відмови від ліцензування діяльності зі створення об'єктів із середніми (СС2) і значними (СС3) наслідками та переходу до сертифікації відповідальних виконавців заради спрощення регуляторних процедур і посилення персональної відповідальності фактично призвела до необґрунтованого обмеження доступу на український будівельний ринок нових, зокрема іноземних, підрядників.

У березні 2020 року Кабінет Міністрів України ухвалив дві постанови, які стали початком реформи системи державного архітектурно-будівельного контролю. Водночас було скасовано такі нормативні акти, що регулювали питання ліцензування у сфері будівництва:

постанову Кабінету Міністрів України "Про ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури" від 05.12.2007 р. № 1396; та

постанову Кабінету Міністрів України "Деякі питання ліцензування будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми та значними наслідками" від 30.03.2016 р. № 256.

Як наслідок, було ліквідовано орган ліцензування в галузі будівництва, скасовано перелік робіт, виконання яких потребує ліцензії, а також порядок й умови ліцензування в будівництві, що призвело до неможливості видачі нових і внесення змін до вже виданих ліцензій (наприклад, у разі виникнення необхідності зміни інформації про компанію-ліцензіата або розширення переліку будівельних робіт).

Водночас вимогу про отримання будівельних ліцензій усе ще передбачено численними нормативними актами. Так, Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності" зараховує будівельну діяльність до переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню. Загальні положення про ліцензування, орган ліцензування, контроль за дотриманням ліцензійних умов і порядок видачі ліцензій передбачено в Законі України "Про регулювання містобудівної діяльності". Унесення інформації про ліцензію вимагають під час заповнення заяви про видачу дозволу на виконання будівельних робіт. Законом України "Про архітектурну діяльність" на замовників і підрядників покладено обов'язок доручати виконання будівництва об'єктів лише суб'єктам господарювання, які мають відповідну ліцензію. До того ж замовники за Законом України "Про публічні закупівлі" продовжують уносити вимогу про наявність ліцензії на створення об'єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками до кваліфікаційних вимог для підрядників – учасників публічних закупівель.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлено законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Своєю чергою, згідно зі ст. 227 Цивільного кодексу України укладення договору з підрядником, який не має ліцензії, є підставою для визнання договору підряду недійсним.

Отже, протягом останніх 1,5 року реформа ліцензування та сертифікації в будівництві залишається незавершеною, що негативно впливає на плани з реалізації інфраструктурних проєктів, зокрема й за вже укладеними міжурядовими угодами, а також обмежує конкуренцію, закриває доступ на ринок новим суб'єктам господарювання.

У таких умовах в Україні процвітає торгівля фіктивними компаніями (shell company), які отримали ліцензію на здійснення будівельних робіт до березня 2020 року, що залишається чинною безстроково. Водночас підрядники, що вдаються до такого інструменту вирішення проблем ліцензування в будівництві, ризикують втратити ліцензію внаслідок можливих порушень порядку її отримання, невідповідності ліцензійним умовам щодо наявності необхідного обладнання, кваліфікованих працівників тощо.

Зважаючи на це, є необхідність терміново завершити реформу та розв'язати проблеми ліцензування в будівництві за допомогою:

– негайного відновлення ліцензування як тимчасового заходу – до моменту завершення реформи та запровадження сертифікації відповідальних виконавців; і

– якнайшвидшого впровадження сертифікації відповідальних виконавців з одночасним скасуванням вимоги щодо ліцензування в будівельній діяльності в законах України "Про ліцензування видів господарської діяльності", "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про архітектурну діяльність" та ін.

На цей час очевидним є те, що подальше ігнорування проблеми ліцензування в будівництві є небезпечним, оскільки це перешкоджає реалізації масштабних інфраструктурних проєктів і притоку іноземних інвестицій.

_____________________________________________
© ТОВ "ІАЦ "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА ЗАКОН", 2021

У разі цитування або іншого використання матеріалів, розміщених у цьому продукті ЛІГА:ЗАКОН, посилання на ЛІГА:ЗАКОН обов'язкове.
Повне або часткове відтворення чи тиражування будь-яким способом цих матеріалів без письмового дозволу ТОВ "ЛІГА ЗАКОН" заборонено.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання ЮРИСТ&ЗАКОН
Контакти редакції:
uz@ligazakon.ua