Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
Антимораторний спадковий договір

Аналізуючи судову практику щодо спадкування, фахівці звернули увагу на категорію справ у контексті визнання недійсними (заявлення вимоги про встановлення нікчемності) спадкових договорів, укладених до 01 липня 2021 року, у частині, у якій ішлося про підмораторні земельні ділянки.

Як передбачено Перехідними положеннями Земельного кодексу України угоди (зокрема, і довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і земельних часток (паїв), визначених пп. "а" та "б" п. 15, у частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передання прав на відчуження цих земельних ділянок і земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Суди у постановах (наприклад, від 11.11.2020 р. у справі № 612/765/18, від 20.05.2020 р. у справі № 629/3502/16-ц, від 19.03.2020 р. у справі № 692/86/19) роблять висновок, що спадковий договір, який сторони уклали під час дії заборони на відчуження земельних часток (паїв) щодо передання прав на відчуження земельних ділянок і земельних часток (паїв) на майбутнє, порушує публічний порядок держави та є недійсним з огляду на закон (нікчемним). Зазначений висновок щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, як зазначають суди, наведено в постановах Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 171/1447/18 (провадження № 61-16213св19) і від 20.05.2020 р. (провадження № 61-39405св18).

На думку судів вищих інстанцій, перехід майна від відчужувача до набувача на підставі спадкового договору не є окремим видом спадкування, а тому на відносини сторін не поширюються відповідні правила про спадкування. Цей висновок щодо застосування норм права наведено в постанові Верховного Суду від 26.03.2018 р. у справі № 648/3671/16-ц (провадження № 61-451св18), а також у п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 р. № 7. Отже, суди визначають, що відчуження земельної ділянки за спадковим договором не можна вважати передачею ділянки у спадщину, тобто таке відчуження не є винятком із правила щодо застосування мораторію.

На нашу думку, під час визначення правової природи спадкового договору потрібно дуже ретельно дослідити законодавство, що регулює порядок укладення такого договору, і те, які права виникають внаслідок договору.

Як сказано у ст. 1302 ЦК України, за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Статтею 328 ЦК України  унормовано, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності в набувача майна за договором, відповідно до ст. 334 ЦК України, виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. А право на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникає з дня такої реєстрації згідно із законом.

Для того щоб нерухоме майно могло опинитися на стадії власності в набувача:

– таке майно повинно бути передане за актом приймання-передавання (ст. 334 ЦК України) на підставі правочину (ст. 328 ЦК України);

– має бути здійснено реєстрацію права власності (ст. 4 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Навіть якщо припустити, що майно може бути автоматично передано за фактом державної реєстрації права (аналогія зі ст. 17 ЗУ "Про оренду землі"), для цього повинна бути підстава виникнення такого права (наприклад, договір купівлі-продажу, дарування, міни, оренди тощо), зареєстрована в Державному реєстрі речових прав. Проте відповідно до ст. 1306 ЦК України та пп. 8.7 та 8.11 п. 8 гл. 2 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5, після посвідчення спадкового договору нотаріусом перехід прав не відбувається, оскільки:

– нотаріус лише вносить відомості про спадковий договір до Спадкового реєстру;

– нотаріус накладає лише заборону на відчуження.

Перехід же прав та обов'язків у майбутньому від особи, яка померла, до інших осіб може відбуватися тільки в порядку спадкування (ст. 1216 ЦК України). Саме такий механізм передбачено законодавством.

Верховний Суд неодноразово зазначав у своїх позиціях, що відносини сторін регулюють ті правила щодо правочину, який сторони насправді вчинили, і від назви договору його суть не залежить. Суд має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин і вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин (постанови Верховного Суду від 13.07.2021 р. у справі № 336/2231/19, від 07.07.2021 р. у справі № 382/1858/16-ц, від 25.06.2021 р. у справі № 487/6840/18).

Повертаючись до помилкових, на нашу думку, висновків судів вищих інстанцій щодо недійсності (неукладеності) спадкового договору в частині підмораторних земельних ділянок (п. 15 Перехідних положень ЗК України в редакції до 01.07.2021), вважаємо, що дефініція спадкового договору визначає перехід прав у майбутньому від померлого до спадкоємця з огляду на:

а) наявність домовленостей між сторонами (у формі спадкового договору);

б) факт смерті спадкодавця;

в) виникнення права у спадкоємця зареєструвати право власності (лише на підставі смерті спадкодавця);

г) реєстрацію права власності за спадкоємцем (на підставі факту смерті спадкодавця та наявності спадкового договору).

Отже, визначившись правильно з правовою природою спадкового договору, який врегульовано саме нормами спадкування, а не "передання прав на майбутнє", суди повинні застосовувати норму, установлену пп "б" п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції до 01.07.2021, яка передбачає, що "до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передання їх у спадщину", і відмовляти в заявленні позовних вимог про недійсність (нікчемність) спадкових договорів у частині підмораторних земельних ділянок.

Ян Білоголовий,
адвокат, асоційований партнер OPEN Knowledge

Дмитро Навроцький,
адвокат, керуючий партнер АО SENSUM

_____________________________________________
© ТОВ "ІАЦ "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА ЗАКОН", 2021

У разі цитування або іншого використання матеріалів, розміщених у цьому продукті ЛІГА:ЗАКОН, посилання на ЛІГА:ЗАКОН обов'язкове.
Повне або часткове відтворення чи тиражування будь-яким способом цих матеріалів без письмового дозволу ТОВ "ЛІГА ЗАКОН" заборонено.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання ЮРИСТ&ЗАКОН
Контакти редакції:
uz@ligazakon.ua