Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
Реєстрація та супровід ІТ-бізнесу в Україні
Ольга Бєлякова, партнер, співкерівник практики ТМТ в Центральній та Східній Європі, CMS Cameron McKenna Nabarro Olswang

За різними даними Україна посідає провідні місця у світових та європейських рейтингах найкваліфікованіших ІТ-фахівців. Тож, безперечно, український ІТ-сектор приваблює не лише місцевих, а й багатьох іноземних інвесторів, причому в різних аспектах – від створення мінікоманд для обслуговування нішевих проєктів і до заснування компаній із більш глобальними планами й темпами зростання.

Якщо в інвесторів із наполеонівськими планами все більш-менш зрозуміло (наймаємо велику юридичну фірму – реєструємо ТОВ – наймаємо для початку 100 – 200 фахівців – розвиваємося), то з меншими проєктами не все так однозначно.

Дуже часто іноземні компанії, які мають повноцінні команди в Україні, що працюють віддалено, ставлять питання про те, чи варто їм створювати присутність у нашій країні в будь-якому вигляді. І тут думка юристів варіюється від "так, обов'язково" і до "ні".

Але чи може бути відповідь на це питання однозначною? Навряд чи. Кожну ситуацію потрібно розглядати окремо й комплексно, тобто враховувати не лише поточний стан справ, а й плани проєкту на майбутнє, практику на ринку, перспективи законодавства тощо. Юристи, які на таке питання дають відповідь відразу й описують "страшні" ризики постійного представництва, навряд чи мають світле майбутнє в секторі ІТ, адже ІТ – це передусім про життя, а не про теорію держави та права.

Коли реєстрація потрібна

Варто подумати про заснування української "дочки", якщо команда в Україні динамічно зростає та це зростання становить 30 – 50 % на рік (за умови, звісно, що поточна команда вже налічує 20 – 30 розробників і/або дизайнерів). Якщо ж на іноземців працюють лише 5 – 10 фахівців і цього замовнику досить, тобто зростання він не передбачає, то реєстрація української присутності буде, найімовірніше, фінансово невиправданою (якщо брати до уваги всі чинники, включно з потенційними ризиками зацікавленості державних органів у такому сетапі). Навряд чи досвідчений юрист у сфері ІТ радитиме терміново засновувати локальну компанію. Радше порадить почекати й подивитися за динамікою розвитку – і бізнесу, і держави.

Про що подумати перед і під час реєстрації

По-перше, яку форму обрати. Попри всю повагу до спрощення реєстрації та функціонування ТОВ, це не завжди буде найбільш виправданою формою, іноді варто подумати й про представництво. Тут роль відіграватиме не лише швидкість реєстрації (усе-таки ТОВ зареєструвати швидше, аніж представництво), а й мета діяльності, внутрішні політики клієнта, які в деяких випадках не дозволяють або ускладнюють створення окремої юридичної особи в іншій юрисдикції (наприклад, у разі якщо рішення про створення окремої компанії має ухвалювати рада директорів або потрібна згода іншого акціонера тощо).

По-друге, який банк обрати для відкриття рахунка, як не дивно це може звучати. Не секрет, що останнім часом деякі банки (передусім іноземні) зробили свої правила KYC ("знай свого клієнта") жорсткішими, тож відкриття рахунка може зайняти 4-6 тижнів (навіть якщо компанія є клієнтом банка в інших країнах). А без банківського рахунка не можна ані працівникам зарплату виплачувати, ані поточні витрати оплачувати.

По-третє, як фінансуватимуть діяльність української компанії на стадії стартапу (перші 3 – 6 місяців). Часто інвестори ставлять питання, чи встановлено законом мінімальний розмір статутного капіталу. Звичайно, що відповідь тут буде "ні", проте її недосить для того, аби надати іноземному клієнту повне розуміння щодо опцій фінансування. І часто-густо інвестори із здивуванням дізнаються постфактум, що вони не можуть просто так завести гроші на діяльність української дочірньої компанії, натомість для цього потрібен конкретний інструмент, інакше – оподаткування заведених сум "по повній програмі". Тому тут варто подумати про комбінацію внесків до статутного капіталу, внутрішньогрупової позики та контрактної форми фінансування (так званий MSA (master service agreement)), за якою акціонер оплачуватиме послуги, надані українською "дочкою" компаніям групи.

По-четверте, яку форму найму персоналу обрати. Можна багато говорити й лякати іноземців поточною законодавчою невизначеністю щодо найму розробників як ФОП за цивільно-правовими договорами, проте жоден досвідчений юрист уже давно цього не робить та орієнтується на бізнес-практику, яка в нинішніх реаліях має перевагу над застарілими нормами закону. Тобто ІТ-фахівців справді наймають як підприємців і щодо цього не потрібно перебільшувати ризики. Проте й тут не варто перегинати палицю, усе-таки в цій практиці теж є свої закони, зокрема адміністративний персонал (секретарів, HR-фахівців) зазвичай наймають за трудовими договорами. Тому в цьому питанні потрібно мати два шаблони договорів із персоналом – цивільно-правовий і трудовий та використовувати їх за призначенням.

По-п'яте, діяльність із розроблення певного програмного забезпечення може потребувати додаткових дозволів / ліцензій. Наприклад, якщо компанія займатиметься розробкою софту для операторів азартних ігор, то цей вид діяльності віднедавна підлягає ліцензуванню. Або якщо компанію буде залучено до постачання/розроблення засобів криптографічного зв'язку чи вона планує працювати для державного сектору, можуть бути необхідні додаткові дозволи. Так само як може знадобитися розроблення додаткових політик/процедур для участі в державних тендерах тощо.

Ну й останнє, але, мабуть, найважливіше – як передаватимуть права інтелектуальної власності (ІВ) на створені продукти на всіх рівнях. На жаль, найпоширенішою проблемою в роботі з місцевими ІТ-компаніями є дефекти в переданні прав ІВ на рівні "розробник – українська компанія". На рівні "українська компанія – іноземний замовник" усе якраз більш-менш нормально, проте практика засвідчує, що в деяких випадках найкращий договір на рівні двох компаній, навіть якщо його складали найдорожчі юристи, не має цінності, якщо від розробника до української компанії права ІВ було передано не правильно або взагалі не було передано. Це означає лише одне: українська компанія не має всіх прав, які вона передає далі, а отже замовник їх теж не має. Що робити? З першого дня потрібно мати правильно оформлені договори на передання прав ІВ від розробників до української компанії, яка їх залучає, – на це точно не варто шкодувати грошей для фахівців.

Супровід ІТ-бізнесу

Якщо все правильно зроблено на початкових етапах реєстрації та налаштування бізнес-процесів, то супровід ІТ-бізнесу юристами може бути доволі обмеженим. Звісно, усе залежить від масштабів і виду діяльності, проте все-таки основну юридичну роботу має бути зроблено на самому початку, а надалі юристи можуть надавати допомогу в дотриманні умов корпоративного управління (наприклад, підготовка рішень загальних зборів, затвердження фінансових результатів, виплати дивідендів), з трудових питань (звільнення працівників, розроблення додаткових процедур заохочення персоналу) чи із загальних комерційних питань (перегляд важливих договорів).

Отже, якщо ретельно та правильно спланувати початок діяльності, то її продовження обіцяє бути приємним і майже безхмарним.

_____________________________________________
© ТОВ "ІАЦ "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА ЗАКОН", 2021

У разі цитування або іншого використання матеріалів, розміщених у цьому продукті ЛІГА:ЗАКОН, посилання на ЛІГА:ЗАКОН обов'язкове.
Повне або часткове відтворення чи тиражування будь-яким способом цих матеріалів без письмового дозволу ТОВ "ЛІГА ЗАКОН" заборонено.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання ЮРИСТ&ЗАКОН
Контакти редакції:
uz@ligazakon.ua