Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
Фінансовий моніторинг. Складності ведення бізнесу чи чесні правила гри?
Олександр Івончик, старший юрист, відповідальний працівник з фінансового моніторингу, Аудиторської фірми MGI PSP Audit

28 квітня 2020 року набув чинності Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" від 06.12.2019 р. № 361-ІХ (далі – Закон № 361-ІХ).

Основна мета Закону № 361-ІХ – це регулювання діяльності суб'єктів фінансового моніторингу під час виконання ними своїх обов'язків у сфері протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму.

Та чи насправді український бізнес, той, якого зарахували до суб'єктів первинного фінансового моніторингу, може відіграти важливу роль у боротьбі з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом і фінансуванням тероризму? Та чи не є це додатковим навантаженням і чи не створює складнощів для ведення бізнесу? Відповідь на ці питання зможемо дати проаналізувавши Закон № 361-IX.

Отож розгляньмо обов'язки, передбачені Законом № 361-IX для суб'єктів первинного фінансового моніторингу, зокрема й нововведення. До таких обов'язків належать:

1. Узяття на облік. Законом № 361-IX передбачено, що всі суб'єкти первинного фінансового моніторингу повинні стати на облік у Державній службі фінансового моніторингу України. Для цього потрібно подати відповідну заповнену форму обліку. Після цього отримаємо повідомлення про результати обробки форми обліку з присвоєнням облікового ідентифікатора (коду). Стати на облік потрібно до початку надання послуг, які підпадають під фінансовий моніторинг.

Тому, не залежно від того, наскільки ефективно суб'єкт первинного фінансового моніторингу виконує свої обов'язки (здійснює ідентифікацію, верифікацію своїх клієнтів, запровадив систему управління ризиками та інше), якщо такий суб'єкт не став на облік, це буде порушенням законодавства із фінансового моніторингу.

Також варто зазначити, що, крім того, що стати на облік, суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний інформувати про зміну своїх відомостей (зміну місцезнаходження, керівника та відповідального працівника), про що суб'єкти часто забувають.

2. Призначення відповідального працівника. Кожен суб'єкт первинного фінансового моніторингу повинен призначити особу, яка буде відповідальною за ведення фінансового моніторингу. Такий відповідальний працівник повинен мати бездоганну ділову репутацію, а також відповідати іншим вимогам, які встановлюють суб'єкти державного рівня для суб'єктів первинного рівня.

Наприклад, Національний банк України постановою "Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу" від 28.07.2020 р. № 107 установив низку вимог для відповідальних працівників страхових компаній, кредитних спілок, ломбардів, операторів поштового зв'язку та ін.

До таких вимог належать:

• відповідальним працівником не може бути голова виконавчого органу або інша посадова особа, яка здійснює керівництво й управління суб'єктом господарювання;

• відповідальний працівник не повинен мати судимості чи бути позбавлений права обіймати певні посади;

• відповідальний працівник повинен мати вищу економічну, юридичну освіту або освіту в галузі управління.

Крім того, суб'єкт первинного фінансового моніторингу повинен забезпечити відповідальному працівникові проходження навчання у сфері фінансового моніторингу. Таке навчання потрібно пройти протягом 3 місяців від дня його призначення відповідальним працівником. А також не рідше ніж один раз на три роки необхідно проходити підвищення кваліфікації.

Як бачимо, наявність самих знань у відповідального працівника є недостатньою. Такі знання мають бути підтверджені відповідним документом (сертифікатом, свідоцтвом), а для здобуття такого документа потрібно пройти відповідне навчання, яке, звичайно, не безкоштовне та займає певну кількість часу. А це знову ж таки додаткові витрати для суб'єкта господарювання та відсутність працівника на роботі.

3. Звітування про порогові фінансові операції. На відміну від попередньої редакції, Закон № 361-ІХ передбачає збільшення порогової суми фінансової операції, яка підлягає фінансовому моніторингу, зі 150 тис. грн до 400 тис. грн, а також зменшення кількості ознак, яким повинна відповідати така операція, із 17 до 4.

Отже, пороговою фінансовою операцією є фінансова операція на суму, яка дорівнює чи перевищує 400 тис. грн або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, яка є еквівалентною зазначеній вище сумі. Водночас ця фінансова операція повинна відповідати одній або більше таких ознак:

• якщо хоча б одна зі сторін – учасників фінансової операції має відповідну реєстрацію, місце проживання чи місцезнаходження в державі, що не виконує чи неналежним чином виконує рекомендації міжнародних організацій, задіяних у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом;

• фінансові операції політично значущих осіб, членів їхньої сім'ї та/або осіб, пов'язаних із політично значущими особами;

• фінансові операції переказу коштів за кордон (у тому числі до держав, зарахованих Кабінетом Міністрів України до офшорних зон);

• фінансові операції з готівкою (унесення, переказ, отримання коштів).

Збільшення порогової суми фінансової операції та зменшення кількості ознак, звісно, є покращенням для суб'єктів первинного фінансового моніторингу, адже відпала необхідність звітувати про значну кількість невеликих фінансових операцій.

Також варто зазначити, що, крім обов'язку звітувати про порогові фінансові операцій, Закон № 361-ІХ передбачає необхідність звітувати про підозрілі фінансові операції.

До підозрілих фінансових операцій належать операції незалежно від суми, якщо суб'єкт первинного фінансового моніторингу має достатні підстави для підозри, що вони є результатом злочинної діяльності.

Проте потрібно звернути увагу й на те, що не всі суб'єкти фінансового моніторингу можуть вчасно побачити порогові чи підозрілі фінансові операції своїх клієнтів. Наприклад, суб'єкти аудиторської діяльності можуть отримати інформацію про фінансові операції своїх клієнтів під час проведення аудиту, тобто після того, як фінансова операція відбулась, а отже вплинути на таку операцію не можуть. Тому виникає питання, чи доцільно вносити суб'єктів аудиторської діяльності до переліку суб'єктів первинного фінансового моніторингу.

4. Використання ризик-орієнтованого підходу. Закон № 361-IX передбачає, що ризик-орієнтований підхід – це визначення (виявлення), оцінка (переоцінка) і розуміння ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, а також вжиття відповідних заходів щодо управління ризиками у спосіб та в обсязі, що забезпечують мінімізацію таких ризиків залежно від їх рівня.

Простіше кажучи, ризик-орієнтований підхід – це певні заходи для виявлення ризиків легалізації злочинних доходів. У разі застосування ризик-орієнтованого підходу потрібно враховувати такі критерії:

• географічне розташування держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передання (отримання) активів;

• вид товарів і послуг, які клієнт отримує від суб'єкта первинного фінансового моніторингу;

• спосіб надання (отримання) послуг.

Порядок застосування ризик-орієнтованого підходу має бути визначено внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу, розробленими з урахуванням рекомендацій відповідних суб'єктів державного фінансового моніторингу, як-от Національний банк України та Міністерство юстиції України.

5. Належна перевірка клієнта. Суб'єкт первинного фінансового моніторингу під час установлення ділових відносин із клієнтом повинен проводити відповідні заходи з належної перевірки клієнтів.

Такими заходами є:

• ідентифікація та верифікація клієнта;

• установлення кінцевого бенефіціарного власника клієнта або його відсутності;

• установлення (розуміння) мети й характеру майбутніх ділових відносин або проведення фінансової операції;

• проведення моніторингу ділових відносин і фінансових операцій клієнта;

• забезпечення актуальності отриманих і наявних документів, даних та інформації про клієнта.

Заходи з належної перевірки клієнта потрібно здійснювати до встановлення ділових відносин чи вчинення правочинів.

У клієнта збирання необхідних документів та інформації задля проведення належної перевірки інколи забирає багато часу. Крім того, необхідність надання копій паспортів для ідентифікації осіб, які мають право розпоряджатися рахунками чи майном, насторожує та викликає підозри у клієнта, що, звичайно, не може бути хорошим початком ділових відносин.

Системний аналіз Закону № 361-IX дає підстави для висновків, що вимоги, які висунуто до суб'єктів первинного фінансового моніторингу, певною мірою є надмірним і сповільнюють роботу бізнесу. Обсяг обов'язків, а інколи складність їх розуміння та реалізації створюють додаткові навантаження в роботі.

А оскільки не всі суб'єкти первинного фінансового моніторингу можуть вплинути на фінансові операції та вчасно їх виявити, виникає сумнів у доцільності зарахування таких суб'єктів до переліку суб'єктів первинного фінансового моніторингу.

_____________________________________________
© ТОВ "ІАЦ "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА ЗАКОН", 2021

У разі цитування або іншого використання матеріалів, розміщених у цьому продукті ЛІГА:ЗАКОН, посилання на ЛІГА:ЗАКОН обов'язкове.
Повне або часткове відтворення чи тиражування будь-яким способом цих матеріалів без письмового дозволу ТОВ "ЛІГА ЗАКОН" заборонено.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання ЮРИСТ&ЗАКОН
Контакти редакції:
uz@ligazakon.ua