Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
Щодо порядку затвердження типу колісних транспортних засобів в Україні
Олександр Позняков, юрист, ЮФ "Marchenko Partners"

Вступ

Колісні транспортні засоби – це невіддільна частина/ознака сучасності. Для належного рівня безпеки кожен такий засіб повинен пройти процедуру затвердження типу, що підтверджує його відповідність обов'язковим технічним приписам. Наразі цю процедуру врегульовано Порядком затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 17.08.2012 р. № 521 (далі – Порядок).

Передісторія

Спочатку сертифікація автомобілів здійснювалася через систему УкрСЕПРО. Вимоги до авто встановлювалися національними нормативними документами (наприклад, державними стандартами України). У 2000 році Україна приєдналася до Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів, від 1958 року з поправками 1995 року (далі – Угода). Єдині технічні приписи, додані до Угоди (далі – Приписи), поступово імплементували в національне законодавство. Україна ж відтоді була зобов'язана приймати затвердження, видані уповноваженими органами інших країн-учасниць. Унаслідок цього (1) полегшено процедуру сертифікації авто, (2) зменшено витрати виробника та на додаток (3) установлено вищі стандарти для автомобілів.

Подальший розвиток

У 2012 році Мінінфраструктури прийняло Порядок, спростивши процедуру затвердження типу колісних транспортних засобів. Цим Порядком визначено обов'язкові Приписи та альтернативні їм законодавчі акти Європейського Союзу, які за структурою та вимогами майже ідентично повторюють Директиву 2007/46/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 5 вересня 2007 року, що створює межі схвалення автомобільних транспортних засобів і причепів до них, систем, складових й окремих технічних вузлів, призначених для таких транспортних засобів (далі – Директива 2007).

Безпосередньо затвердженням типу транспортних засобів і видачею сертифікатів відповідності Приписам займаються органи й технічні служби, призначені Мінінфраструктури. Парадоксально, але вони можуть видавати сертифікати не за всіма обов'язковими Приписами (Приписи № № 101, 138, 140). Можливо, немає достатньої технічної бази для сертифікації за всіма обов'язковими Приписами. У будь-якому разі це підтверджує, що Порядок більше орієнтований на іноземних виробників транспортних засобів, аніж на національних. Наприклад, Німеччина має призначені органи й служби для кожного із чинних Приписів.

Нещодавні зміни

До 2018 року Директива 2007 була основним актом у сфері затвердження типу транспортних засобів. За останні кілька років ЄС реформував правові межі затвердження типу транспортних засобів Регламентами (ЄС) 2018/858 та 2019/2144 (далі – Нові регламенти). Вони скасовують Директиву 2007 та запроваджують нові обов'язкові Приписи для ЄС, обсяг яких ширший за обов'язкові вимоги Порядку.

Останній раз Порядок змінювали в серпні 2020 р. Змінами (1) спрощено процедуру затвердження типу транспортних засобів щодо екологічних норм для країн, які не є учасницями ЄС або Угоди, (2) урегульовано окремі проблеми оцінки відповідності переобладнаних транспортних засобів і (3) поступово запроваджують нові Приписи щодо батарей для електромобілів і безшумних транспортних засобів. При цьому процедура затвердження типу залишилась орієнтовано спрощеною лише для транспортних засобів, затверджених за Директивою 2007, а перелік обов'язкових Приписів (і) вужчий та (іі) морально застарів у деяких аспектах, ніж передбачають Нові регламенти. Це суперечить курсу на гармонізацію з правом ЄС.

Головний недолік такого становища – дискомфорт для іноземних виробників. Лише через формальну вимогу видачі сертифіката типу за Директивою 2007 виробник буде вимушений виконувати вимоги Приписів, що вже морально застаріли й тому більше не обов'язкові за Новими регламентами. Як наслідок – або виробник вийде з ринку України через недоцільність таких змін у виробництві, або Україна перетвориться на ринок морально застарілих авто.

ВИСНОВОК:

Затвердження типу колісних транспортних засобів – це ключова процедура для виробників авто. Україна плавно перейшла від сертифікації за національними нормами до застосування міжнародних Приписів, що є позитивним. Сама ж процедура орієнтована на іноземних виробників. З огляду на це Україні варто своєчасно вживати заходів, аби не створювати для них дискомфорт і не знижувати привабливість національного ринку, зокрема своєчасно оновлювати вимоги до затвердження типу колісних транспортних засобів до рівня іноземних країн.

_____________________________________________
© ТОВ "ІАЦ "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА ЗАКОН", 2021

У разі цитування або іншого використання матеріалів, розміщених у цьому продукті ЛІГА:ЗАКОН, посилання на ЛІГА:ЗАКОН обов'язкове.
Повне або часткове відтворення чи тиражування будь-яким способом цих матеріалів без письмового дозволу ТОВ "ЛІГА ЗАКОН" заборонено.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання ЮРИСТ&ЗАКОН
Контакти редакції:
uz@ligazakon.ua