Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
Іноземні ІТ-фахівці без посвідки на проживання можуть бути платниками єдиного податку
Ігор Самоходський,, керівник сектору IT&Телеком, офісу ефективного регулювання BRDO

Державна податкова служба (ДПС) і Мінфін надали важливе роз'яснення: будь-який іноземець, зареєстрований як фізична особа – підприємець (ФОП), може бути платником єдиного податку. Раніше схожі висновки робили окремі територіальні ДПС.

У чому правова суть позиції ДПС і Мінфіну та чому це важливо насамперед для розвитку ІТ-індустрії?

До 2018 року на практиці іноземці не могли зареєструвати ФОП, якщо в них не було посвідки на проживання в Україні. Цю проблему Мін'юст вирішив у січні 2018 року, визначивши, що "місце проживання / місцезнаходження фізичної особи – підприємця" може пібути підтверджено договором найму чи іншим документом.

Раніше для визначення "місця проживання" реєстратори користувалися лише нормою Закону "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", відповідно до якої перелік документів, до яких може бути внесено відомості про місце проживання, є вичерпним: паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист. 

Однак після вирішення питання з реєстрацією ФОП залишалося ще одне: чи може ФОП-іноземець без посвідки на проживання бути платником єдиного податку?

З практичною можливістю зареєструвати іноземця як платника єдиного податку проблем не було – процедура не потребує подання посвідки на проживання. Однак юристи зазвичай не радили робити це клієнтам, оскільки остерігалися спорів із податківцями.

Причина в Податковому кодексі. Відповідно до нього "не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп: ...фізичні та юридичні особи – нерезиденти" (п. 291.5 ст. 291 ПКУ). Щоб бути ФОПом на спрощеній системі, іноземець обов'язково має бути резидентом України.

Ось тут починаються труднощі. З одного боку, у ПКУ є норми, які прямо свідчать, що будь-який ФОП-іноземець є резидентом, а тому може бути платником єдиного податку:

– "Іноземці та особи без громадянства, які зареєстровані підприємцями згідно із законодавством України, є резидентами" (п. 177.12 ст. 177);

– "Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи" (пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14), "самозайнята особа – платник податку, який є фізичною особою – підприємцем..." (пп. 14.1.226 п. 14.1. ст. 14).

Однак, з іншого боку, ПКУ визначає, що "фізична особа – резидент – це фізична особа, яка має місце проживання в Україні" (пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14). Саме через цю норму іноземці уникали реєстрації як ФОП за спрощеною системою оподаткування.

Знову ж таки залишалося питання з визначенням місця проживання. Згідно із Законом про свободу пересування місце проживання підлягає внесенню до посвідки на проживання. Проте цей Закон не є частиною податкового законодавства України (ст. 3 ПКУ).

Тож у юристів був вибір між двома можливими прочитаннями того, чи є іноземець без посвідки резидентом, а отже чи має він право бути платником єдиного податку.

Юристи могли посилатися й на інші норми ПКУ:

– центр життєвих інтересів: "У разі, якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом... якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні... Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності" (пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14);

– презумпція правомірності рішень платника податку (пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4).

Проте ця юридична колізія зупиняла колег від реєстрації іноземців як спрощенців, побоюючись від податківців трактування норм не на користь своїх клієнтів.

Фактично необхідність вирішення цієї проблеми було визначено пп. 4 п. 1 Указу Президента України № 420/2020 від 02.10.2020 р.: "удосконалення процедури реєстрації громадян Республіки Білорусь, які є висококваліфікованими спеціалістами, зокрема фахівцями у сфері інформаційних технологій та інновацій, як фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку".

Після цього ДПС оперативно видала лист № 33295/6/99-0-04-05-03-06 від 23.11.2020 р., яким визначила, що "іноземці та особи без громадянства, які зареєстровані суб'єктами господарської діяльності, можуть обрати спрощену систему оподаткування, якщо вони відповідають сукупності критеріїв, що передбачені главою 1 розділу XIV Кодексу".

До того ж Мінфін також підготував системне пояснення – лист № 11220-16-10/35037 від 16.11.2020 р. про застосування відповідних норм ПКУ. У документі Мінфін фактично цитує наведені вище норми в їх системному прочитанні та визнає, що резидентами є іноземці, зареєстровані підприємцями, і реєстрація підприємцем є достатньою умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів.

У висновку Мінфін також зазначив:

"...Фізичні особи – іноземці або особи без громадянства, які зареєстровані суб'єктами господарської діяльності, можуть обрати спрощену систему оподаткування, якщо вони відповідають сукупності критеріїв, що передбачені главою 1 розділу XIV Кодексу" (гл. 1 "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" визначає загальні умови до платників податку на спрощеній системі оподаткування: обсяг доходів, заборонені види діяльності тощо).

Отже, ДПС та Мінфін підтвердили можливість іноземця без посвідки на проживання бути платниками єдиного податку. На цей час Міністерство цифрової трансформації, Офіс ефективного регулювання BRDO та Асоціація "ІТ Ukraine" звернулися до Мінфіну, щоб відповідний висновок було також чітко надано у формі податкової консультації-узагальнення.

Чому це важливо саме для ІТ-індустрії?

ІТ-сфера зацікавлена в іноземних ІТ-фахівцях, а форма співпраці із ФОП є головною моделлю роботи галузі.

До 2020 року де-факто єдиною можливістю іноземців працювати в ІТ в Україні було працевлаштування (дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, а також посвідка на тимчасове проживання). І вже з посвідкою іноземці могли реєструвати ФОП за спрощеною системою оподаткування, водночас будучи найманим працівником.

У 2020 році Україна запустила механізм для імміграції (отримання посвідки на постійне проживання) ІТ-фахівців у межах квот: розпорядженням КМУ від 11.03.2020 р. № 431-р встановлено квоту у 5000 висококваліфікованих спеціалістів. Мінекономіки визначило перелік вимог до спеціалістів, які можуть іммігрувати в Україну в межах квоти (чинна версія – у редакції наказу Мінекономіки від 21.09.2020 р. № 1847).

Однак використати механізм квот на практиці дуже складно, якщо іноземець не має можливості бути ФОП – платником єдиного податку під час оформлення документів для імміграції. Адже процес є довготривалим: заяву про надання дозволу на імміграцію розглядають до року (ст. 9 Закону "Про імміграцію"). ДМС та Мінцифри обіцяють, що в більшості випадків дозвіл на імміграцію видаватимуть до 4 місяців, але ще до 15 р. дн. піде на отримання посвідки (п. 15 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018 р. № 321).

Якщо ж іноземець під час оформлення документів на імміграцію буде ФОП – платником єдиного податку, то єдиним проблемним питанням залишаться строки законного перебування.

Водночас після подання заяви про отримання дозволу на імміграцію строк перебування іноземців на території України можна продовжити до 180 днів із дати останнього в'їзду в Україну (п. 1 п. 6 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 15.02.2012 р. № 150).

У такому разі ІТ-фахівці, які вирішать іммігрувати в Україну за квотами, під час очікування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання зможуть легально працювати як ФОП на єдиному податку третьої групи.

Отже, зазначена позиція ДПС та Мінфіну, підготована на виконання Указу Президента, вирішила питання щодо можливості іноземця без посвідки на проживання бути ФОП на спрощеній системі оподаткування.

_____________________________________________
© ТОВ "ІАЦ "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА ЗАКОН", 2021

У разі цитування або іншого використання матеріалів, розміщених у цьому продукті ЛІГА:ЗАКОН, посилання на ЛІГА:ЗАКОН обов'язкове.
Повне або часткове відтворення чи тиражування будь-яким способом цих матеріалів без письмового дозволу ТОВ "ЛІГА ЗАКОН" заборонено.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання ЮРИСТ&ЗАКОН
Контакти редакції:
uz@ligazakon.ua