Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
Бюрократія на митниці: чи має право декларант на внесення змін до декларації після митного оформлення товару
Ірина Тодоренко, ЮРИСТ&ЗАКОН

Неодноразове реформування митниці, упровадження сервісу "єдине вікно", процедури спільного транзиту та спрощення декларування, звісно, дало свої результати, проте український бізнес не може похвалитись тим, що бюрократичні процедури стали зручніші, швидші чи ефективніші. Наприклад, процес перетину українського кордону з товаром, який потрібен у вільному обігу, може затягнутися на місяць, хоча товар потрібен ще "на вчора". Або ж процес декларування товару в разі надходження товарів різних найменувань у кількості більше 10 товарних підкатегорій однією партією, або ж процес внесення декларантом змін до митної декларації. На жаль, усі ці процедури досі викликають непорозуміння та звернення до суду.

Сьогодні на прикладі постанови від 23.11.2020 № 809/984/18 розглянемо правову позицію ВС щодо надання дозволу на внесення змін до митної декларації.

Обставини справи

Верховний Суд розглянув у касаційному порядку справу за позовом підприємства до митного органу про визнання протиправними дій останнього та зобов'язання митниці надати дозвіл на внесення змін до митної декларації. Позивач зазначив, що задля виконання умов договору з контрагентом він мав здійснити поставку запчастин, які відповідно до Сертифіката походження та класифікатора мають ставку ввізного мита 5 %. Весь товар партії позивач декларував згідно зі ст. 267 Митного кодексу України (далі – МКУ), що дозволяє в разі надходження товарів різних найменувань у кількості більше 10 товарних підкатегорій однією партією за бажанням декларанта задекларувати такі товари для вільного обігу за одним класифікаційним кодом, за умови, що цьому коду відповідає найбільша ставка ввізного мита.

Ставки ввізного мита на товари позивача становили від 2 до 10, тож позивач вирішив здійснити розмитнення за ставкою 10 %, тобто за найбільшою ставкою ввізного мита. Але вже після подання декларації й оформлення товару позивач виявив, що один із товарів було віднесено до помилкової категорії зі ставкою мита 10 %, хоча цей товар мало бути класифіковано за іншою позицією зі ставкою мита 15 %. Саме тому позивач вирішив задекларувати товар за ставкою 15 % зі сплатою всіх обов'язкових платежів та окремо за кожним товаром у поставленій партії, і звернувся до митного органу із заявою в порядку ст. 269 МКУ про надання дозволу на внесення змін до митної декларації. Також позивач звернув увагу, що в разі внесення змін до митної декларації виникає переплата митних платежів. Та, як і варто було очікувати, фіскальний орган відмовив у задоволенні заяви, що й стало початком судового розгляду справи.

Перебіг розгляду справи судами

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін рішенням суду апеляційної інстанції, у задоволенні позову відмовлено. Відмова у задоволенні позову мотивована тим, що внесення змін до митної декларації після завершення митного оформлення можливе лише у разі наявності чітко встановлених підстав, зазначених у п. 37 Положення про митні декларації.

Митний кодекс України не містить винятків щодо права декларанта на внесення змін до митної декларації протягом трьох років із дня завершення митного оформлення. Проте п. 37 Положення про митні декларації передбачає право декларанта на внесення змін до декларації після завершення митного оформлення лише в разі необхідності виправлення:

– відомостей, пов'язаних із доплатою або поверненням митних платежів;

– відомостей, пов'язаних із коригуванням ціни товару, що вивозиться за межі митної території України, для цілей податкового контролю за ТЦУ, якщо таке коригування не призведе до зменшення суми сплачуваних податків;

– помилково зазначених в оформленій митній декларації на бланку єдиного адміністративного документа відомостей про товари, не пов'язаних з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією;

– відомостей про товари, що стали відомі після закінчення митного оформлення товарів, не пов'язаних з перерахуванням сум митних платежів за митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд насамперед звернув увагу на норми МКУ (статті 257, 267, 269) та ПКУ (стаття 46), зазначивши, що митні декларації прирівнюються до податкових для цілей нарахування або сплати податкових зобов'язань. До того ж законодавством установлено, що платник податків може самостійно виправити помилки, що містяться в раніше поданій податковій (митній) декларації.

Тож ВС дійшов того висновку, що до моменту завершення митного оформлення товарів, а також протягом трьох років із дня завершення їх митного оформлення декларант має право вносити зміни до митної декларації, а відмова митного органу у їх внесенні з тих підстав, що це стосується перерахунку митних платежів, є протиправною.

Щодо Положення про митні декларації, у якому встановлено обмеження щодо редагування відомостей у декларації та яке відповідно до ст. 269 МКУ регулює порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними, ВС зазначив таке.

"Конституцією України визначено юридичну силу закону як основного джерела права та його місце в системі нормативно-правових актів... Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України... Отже, у разі суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу."

Під час отримання звернення декларанта про внесення змін до митної декларації митний орган може відмовити у внесенні таких змін лише в разі відсутності законних підстав для їх внесення. Приписи пункту 37 Положення про митні декларації не суперечать нормам статті 269 МКУ та визначають лише порядок внесення змін до декларації, у тому числі в разі необхідності повернення декларанту митних платежів.

Підбиваємо підсумки:

у разі суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу;

Митний кодекс України не містить винятків щодо права декларанта на внесення змін до митної декларації протягом трьох років із дня завершення митного оформлення, а Положення про митні декларації регулює лише порядок внесення змін до декларації;

до моменту завершення митного оформлення товарів, а також протягом трьох років із дня завершення їх митного оформлення декларант має право вносити зміни до митної декларації, а відмова митного органу у їх внесенні з тих підстав, що це стосується перерахунку митних платежів, є протиправною.

_____________________________________________
© ТОВ "ІАЦ "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА ЗАКОН", 2021

У разі цитування або іншого використання матеріалів, розміщених у цьому продукті ЛІГА:ЗАКОН, посилання на ЛІГА:ЗАКОН обов'язкове.
Повне або часткове відтворення чи тиражування будь-яким способом цих матеріалів без письмового дозволу ТОВ "ЛІГА ЗАКОН" заборонено.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання ЮРИСТ&ЗАКОН
Контакти редакції:
uz@ligazakon.ua