Сьогодні ми спостерігаємо світову тенденцію до посилення й урегулювання діяльності міжнародних компаній, закручування гайок для тих, хто застосовує агресивні форми оптимізації оподаткування та використовує офшорні й низькоподаткові юрисдикції як елемент структурування свого бізнесу. Зокрема, на саміті G20 у 2012 році спільно з Організацією економічного співробітництва та розвитку було ухвалено рішення розробити План BEPS (Base Erosion and Profit Shifting), до якого долучилися 123 країни до січня 2019 р.

BEPS – це перелік кроків для країн, які не хочуть залишитися на задвірках цивілізованого суспільства. Основна мета BEPS – змусити кінцевих вигодонабувачів сплачувати податки в тій юрисдикції, резидентами якої вони є.

Україна не стала відхилятися від світового вектора розвитку в цьому питанні. І 21.05.2020 Президент В. Зеленський підписав Закон України № 466-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (далі – Закон № 466, раніше був відомий як законопроєкт № 1210). Законом, крім усього іншого, до змісту Податкового кодексу України додано новий термін "контрольована іноземна компанія" (скорочено – КІК).

Що таїть це нововведення для IT-компаній, які ведуть свою діяльність як на території України, так і з іноземними замовниками? Як уникнути можливих негативних наслідків? З усім цим ми з вами спробуємо розібратися в статті.

Історично так склалося, що середньостатистична українська аутсорсингова IT-компанія в Україні надає свої послуги переважно замовникам-нерезидентам. У структурі власності такої IT-компанії власник використовує компанії-нерезиденти, зареєстровані не на території України, будь то в низькоподатковій юрисдикції чи в одній із престижних європейських юрисдикцій із можливістю побудови ефективної схеми фінансових потоків і мінімізації податкового навантаження. Такі іноземні компанії дають змогу власникам оперативно розпоряджатися своїми коштами, минаючи необхідність проходження валютного контролю й фінансового моніторингу в Україні. Ультимативною перевагою від використання таких компаній є можливість не сплачувати податок на прибуток в Україні.

Але головною перевагою від використання компанії-нерезидента була повна недосяжність для українських органів державної влади, що давало можливість убезпечити бізнес від впливу внутрішніх регуляторів.

З ухваленням Закону № 466 правила гри якщо не зміняться, то точно ускладняться. І передусім для власників, які володіють іноземними компаніями.

Під цією назвою законодавчий орган визначив будь-яку юридичну особу, зареєстровану в іноземній державі або на території, яка визнається такою, що перебуває під контролем фізичної особи – резидента України відповідно до правил, передбачених податковим законодавством. Окремо хочемо зауважити, що такі критерії також поширюються на організаційно-правові форми, що не мають статусу "юридичної особи", наприклад: фонди, трасти, партнерства, установи й організації.

Закон № 466 додатково закріплює, що контролюючою особою може бути не лише засновник, який безпосередньо володіє часткою у 50+ %. Особа, яка володіє часткою 10+ %, може визнаватися контролюючою особою, якщо вона володіє разом з іншими резидентами України сумарно часткою статутного капіталу в розмірі 50+ %. Тому "розмити" свою частку між друзями, членами сім'ї або партнерами по бізнесу з намірами піти з-під впливу нововведень не вийде.

Окремо законодавець виокремив критерії "контрольованості", які в сукупності можуть указувати на те, що резидент контролює іноземну компанію. Наприклад, іноземну компанію вважатимуть контрольованою, якщо в резидента є право розпоряджатися банківським рахунком компанії або в разі відкриття такого рахунка резидента вказали як бенефіціара.

На практиці непоодинокі випадки, коли в іноземній компанії призначають номінального директора, який видає довіреність на ім'я "реального директора" з повним переліком прав діяти від імені та в інтересах компанії, аж до права керувати банківським рахунком. Якщо інформація про таку довіреність буде доступна українській податковій, то резидента України, на чиє ім'я видано довіреність, можуть визнати контролюючою особою. Такий сценарій для "реального директора" може призвести до визнання такого "реального директора" контролюючою особою й власником КІК на 100 %.

Механізм обміну інформацією між Україною та іншими країнами поки що не запрацював, і незрозуміло, як часто та наскільки просто й оперативно таку інформацію передаватимуть до Державної податкової служби України. Закон № 466 зобов'язує власників контрольованих компаній самим розкривати й подавати дані про контрольовані іноземні компанії. Механізм реалізації досить простий із погляду законодавця.

Контролюючі особи повинні щорічно подавати звіти про КІК до податкової, які міститимуть щонайменше:

– розрахунок суми податку;

– структуру власності;

– розшифровку операцій за звітний період із пов'язаними особами й особами з низькоподаткових юрисдикцій.

Додатково власників зобов'язують розкривати фінансову звітність КІК в Україні, навіть якщо в юрисдикції КІК таку звітність складати не потрібно. Законодавець додатково зобов'язує контролерів КІК повідомляти контролюючі органи про будь-яку зміну в структурі власності КІК, як-от:

– набуття й відчуження частки в статутному капіталі КІК;

– створення нової КІК;

– ліквідацію КІК.

Спершу можна вирішити, що в податковій можуть і не дізнатися про іноземну компанію, якщо про це нікому не повідомляти. Із цією позицією можна було б погодитися, якби не прогноз, що в осяжному майбутньому (2021 – 2022 рік) розпочне функціонувати міжнародний обмін податковою інформацією за стандартом CRS (Common Reporting Standard). Якщо, а найімовірніше, коли цей обмін запрацює в повну силу – податкова в Україні зможе отримувати інформацію про всі відкриті рахунки українських резидентів із країн, які також долучаться до CRS. Однак, у якому вигляді розкриватимуть таку інформацію та чи буде вона додатково містити дані про організаційну структуру власників юрособи – власника рахунка або інші анкетні дані, які банки зазвичай запитують під час відкриття рахунка, поки не зрозуміло.

Очевидно одне, що вже зараз власникам КІК потрібно потурбуватися про підготовку до подання звіту або переосмислити структуру своєї компанії.

Ставка податку залежить від того, хто є платником.

Якщо платник – юридична особа – резидент України, то ставка податку 18 %.

Якщо фізична особа, то 19,5 % (18 % ПДФО + 1,5 % військовий збір). Також у разі виплати дивідендів на фізичну особу – резидента України ставка податку може становити до 10,5 %.

Для власників компаній такі ставки податків можуть істотно вплинути на прибутковість і маржинальність. При цьому не варто забувати про постійні витрати на утримання компаній-нерезидентів, такі як: заробітна плата директора, оплата послуг аудитора, сервісні збори, оренда адреси тощо.

Ні, не завжди. Закон № 466 не без позитивних новин для власників іноземних компаній. У разі якщо загальний дохід усіх КІК за звітний період (1 рік) не перевищує 2 мільйони євро, то зобов'язання сплачувати податок в Україні не виникає. Окремо хочемо зауважити, що якщо КІК уже сплатила податок у своїй країні, то таку суму податку зарахують під час сплати податку в Україні. Також цей Закон передбачає, що для підтвердження повноти й достовірності інформації, яку контролююча особа відобразила у звітності КІК, податковий орган може зажадати аудиторський висновок. Наголосимо, що цей аудит проводять у країні, резидентом якої є КІК, і висновок такого аудиту буде достатнім доказом одержання прибутку КІК та звільняє контролера надалі від необхідності надавати інші докази. Законодавець також обмежує частоту перевірок контролера КІК – не частіше ніж раз на 2 роки.

За неподання звіту про КІК – штраф у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатної особи на 1 січня поточного року (2102 грн х 100 = 210200 грн у 2020 році). За невідображення у звіті відомостей про КІК – 3 % від суми доходу КІК або 25 % від скоригованого прибутку КІК за відповідний рік, залежно від того, яка сума виявиться більшою.

За неповідомлення про набуття частки в статутному капіталі КІК – штраф у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатної особи на 1 січня поточного року (2102 грн х 300 = 630600 грн у 2020 році).

Суми штрафів істотні для будь-якого бізнесу, і вже зараз потрібно вживати заходів, щоб не нести відповідальність.

Найгірша стратегія для власників КІК – це бездіяльність із надією на те, що вони незначні та їх не помітять. На жаль, це не так.

Власникам КІК варто проаналізувати свій статус і відповісти на такі запитання:

1. Чи є я засновником іноземної компанії? Чи можуть мене визнати контролюючою особою?

2. Чи є вигода від використання КІК більша, ніж відповідальність за порушення податкового законодавства?

3. Чи раціонально використовувати надалі КІК з урахуванням усіх поточних витрат на її утримання?

Якщо більшість відповідей на ці запитання – позитивні, то останньою рекомендацією буде звернутися до фахівців, які допоможуть у складанні звіту про КІК або в реструктуризації бізнесу. Якщо ж більшість відповідей – негативні, то варто задуматися про відчуження прав на КІК і релокацію бізнесу на територію України. Час на ухвалення рішення у власників КІК – до кінця 2020 р. На той час повинні бути прийняті поправки до Закону № 466, який на цьому етапі залишив дуже багато запитань без відповідей.