Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
COVID-19: що не так із запровадженою кримінальною й адміністративною відповідальністю?
Катерина Гупало, партнер, адвокат, співкерівник практики антикорупційного комплаєнсу та етики бізнесу, керівник практики кримінального права та захисту бізнесу, АО Arzinger

Інформаційне поле насичено величезною кількістю фейків на тему коронавірусу, які поспішають спростовувати медики. Не оминули чутки і юридичну площину. Майже одразу після прийняття закону щодо посилення відповідальності за порушення карантину соціальними мережами почали ширитися фейки про начебто відповідальність батьків за перебування дітей на вулицях в умовах карантину – аж до позбавлення волі.

Чому ж ці зміни до законодавства породжують таке неоднозначне сприйняття? З'ясуємо докладніше, то що ж прийняли законодавці та в яких випадках настають ризики притягнення до кримінальної відповідальності.

Отже, Законом України від 17.03.2020 р. № 530-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" запроваджено посилення відповідальності за порушення карантину. Зокрема, Кодекс України про адміністративні правопорушення (надалі – КУпАП) доповнено статтею 44-3 "Порушення правил щодо карантину людей", викладено в новій редакції ст. 325 Кримінального кодексу України (надалі – ККУ), що передбачає відповідальність за порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам та масовим отруєнням.

До введення карантину та внесення зазначених вище змін ст. 325 ККУ можна було б назвати "банкетною статтею" – до кримінальної відповідальності притягали в основному через харчові отруєння, які відбувалися під час велелюдних святкувань у ресторанах: весілля, дні народження тощо. Відповідно, ще донедавна ця стаття була не вельми популярною. Наприклад, згідно зі статистикою органів прокуратури за 2019 рік на всю Україну обліковувалося 70 кримінальних проваджень за цією статтею, у семи з них особам було вручено підозру1.

1 https://old.gp.gov.ua/ua/stst2011.html?dir_id=113895&libid=100820&c=edit&_c=fo#

Однак буквально вже через кілька днів після введення норм у дію статистика різко пішла вгору. Зокрема, уже зранку 22-го березня Національна поліція браво рапортувала про те, що поліцейські склали 1415 адмінпротоколів щодо порушення правил карантину, а також розпочато 9 кримінальних проваджень2.

2 https://www.rbc.ua/rus/news/politseyskie-sostavili-1415-adminprotokolov-1584868666.html

Чому варто турбуватися через зазначені норми?

На сьогодні ст. 325 ККУ передбачає кримінальну відповідальність за порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам і масовим отруєнням, а якщо такі діяння спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, то особі загрожує до восьми років позбавлення волі.

Доволі суворою є і встановлена адміністративна відповідальність. Зокрема, згідно зі ст. 44-3 КУпАП за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами передбачено відповідальність у формі штрафу для громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і для посадових осіб – від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Перше, що кидається в очі, – то це розмір штрафу. Адже такий розмір у ст. 44-3 КУпАП (1000 – 2000 нмдг) майже кореспондує з розміром штрафу за ч. 1 ст. 325 ККУ (1000 – 3000 нмдг). А у випадку зі спеціальним суб'єктом – посадовою особою розмір штрафу за таке адміністративне правопорушення є ще більшим, ніж потенційний розмір штрафу за кримінальне правопорушення, а саме: посадовій особі в разі притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП загрожує від 2000 до 10000 нмдг. Це дає підстави говорити про фактично кримінально-правовий характер норми ст. 44-3 КУпАП. Тому далі розглянемо обидві норми.

За що настає відповідальність?

У ч. 1 ст. 325 ККУ передбачено притягнення до кримінальної відповідальності за "порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним хворобам, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, якщо такі дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань". І тут акцент на тому, що із самої норми Кримінального кодексу України читач не зрозуміє, за ЩО САМЕ особа ризикує бути притягненою до кримінальної відповідальності.

Зокрема, норма ст. 325 ККУ є банкетною і відсилає до масиву чинного законодавства. Тут можна вести довгу дискусію й писати окрему статтю про неприпустимість аналогії кримінального закону. Але ж на практиці ми розуміємо, що наші правоохоронні органи мають схильність жити в парадигмі поліцейської держави. Тому не варто очікувати, що правоохоронці вдаватимуться в тонкощі юридичної науки. Більш імовірно, що система піде шляхом реєстрації кримінальних проваджень, спираючись на ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України. Тому з позиції оцінки ризиків важливо розуміти, що ж чекає на практиці.

Небезпека вказаних вище норм на практиці полягає якраз у такому відсильному характері. Зверніть увагу, що кримінальна відповідальність настає за "порушення правил та норм", тобто не лише за порушення положень закону. Адже порушення норм можна розуміти і як порушення положень нормативно-правових актів. Також законодавець передбачив таку цікаву категорію, як правила. І тут постає запитання: а яких правил? Прийнятих/установлених ким?

І тут законодавець жодних уточнень нам не дає. Єдина зачіпка – це доволі широке формулювання щодо правил, які встановлено "...з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним хворобам...". І як тут не згадати перший курс, лекції з теорії держави і права та такий елемент верховенства права, як правова визначеність, яку в нормі ч. 1 ст. 325 ККУ знайти важко.

Як підтвердження доволі широкого застосування ст. 325 ККУ на практиці – новина на фейсбук-сторінці Прокуратури про ініціювання кримінального провадження за ч. 1 ст. 325 ККУ стосовно службових осіб приватної медичної клініки, які не повідомили державні органи України про пацієнта, хворого на коронавірус.

Відслідковувати кожне правило

Досліджуючи практику за ст. 325 ККУ ще в "докарантинний" період, до відповідальності притягували за порушення санітарних правил для підприємств громадського харчування. Як приклад – вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10.01.2018 р. у справі № 500/5286/17, що містить посилання на санітарні правила, затверджені ще Міністерством Охорони Здоров'я СРСР та Міністерством Торгівлі СРСР. І за формою – це не постанова, не наказ тощо, а просто затверджені правила, щоб це не означало.

То що ж тепер виходить: якщо в якихось санітарних правилах (умовно) закріплено обов'язок на робочому місці протерти поверхню дезінфектором, а Ви цього не зробили, то все – порушення? А якщо ще хтось із працівників виявиться інфікованим коронавірусом, тоді що, готуватися до кримінального провадження?

При цьому також потрібно зважати на постійний масив нових правил, які запроваджують у зв'язку із запобіганням коронавірусу. Наприклад, 21 березня 2020 року спеціальна комісія КМДА ввела нові обмеження, зокрема прописала заборону користування дитячими і спортивними майданчиками тощо. Отже, виходить, що за порушення цих правил можна наразитися на відповідальність.

Повертаючись до початку статті: ні, за прогулянку на вулиці до відповідальності не притягуватимуть (звісно, якщо Ви не інфіковані коронавірусом і знаєте про це). Адже принаймні на дату написання цієї статті (25.03.2020) таких обмежень не введено. Але за користування дитячим майданчиком під час такої прогулянки відповідальність цілком може настати.

Як наслідок, зараз усім доводиться відслідковувати кожен нормативно-правовий акт, кожне правило, які наразі приймають як на загальнодержавному, так і місцевому рівні.

Відповідальність є. Ясності немає

Потреба оперативного відслідковування усіх змін і нововведень – не єдиний виклик, який стоїть у розрізі введеного карантину й боротьби зі спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2 хворобою. Неоднозначність, нечіткість прописаних норм і правил – іще один фактор ризику.

Гарний приклад – постанова КМУ від 11.03.2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами). Наразі заборонено з 17.03.2020 по 03.04.2020 роботу суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів побутового обслуговування населення. Термін "заклади побутового обслуговування населення" не є чітко визначеним у законодавстві і породжує дискусії. Як наслідок, на місцях приймають свої інтерпретації цього правила.

Наприклад, рішенням від 20.03.2020 р. Виконавчого комітету Тернопільської міської ради "Про додаткові протиепідемічні обмежувальні заходи" обмежили діяльність деяких суб'єктів господарювання (є питання щодо правомочності виконкому приймати такі рішення, але, знову ж таки, залишимо це питання для окремого матеріалу). Водночас, користуючись відсутністю визначеності поняття "заклади побутового обслуговування населення", цим рішенням дозволено роботу шиномонтажів і автомийок самообслуговування. Тоді, як вбачається, робота звичайних автомийок залишається під обмеженням.

Повертаючись до постанови КМУ від 11.03.2020 р. № 211, слід зазначити, що це не єдина неоднозначність. Зокрема, постановою заборонено роботу закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), окрім діяльності з надання послуг із громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень. Адвокатська спільнота вже активно обговорює випадки притягнення до відповідальності керівництва закладів громадського харчування, які не мають власної доставки, а організовують її через сервіси доставки їжі. Адже правоохоронці вважають, що ці випадки не підпадають під визначення адресної доставки замовлення, і складають відповідні протоколи щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Замість висновків

Наскільки нововведення щодо відповідальності за порушення норм і правил карантину кореспондують положенням Конституції, а також принципу верховенства права – питання окремого матеріалу. Моральний аспект – дотримуватися правил чи ризикувати "підживлювати" епідемію коронавірусу – теж варто залишити поза межами цієї статті.

Усі неоднозначності й недоліки норм, що передбачають притягнення до кримінальної й адміністративної відповідальності за порушення правил карантину, адвокати використовуватимуть під час відстоювання інтересів своїх клієнтів.

Наразі ж перед громадянами стоїть виклик щодо відслідковування всіх змін і нововведень у зв'язку з карантином як на загальнодержавному, так і місцевому рівнях. Другий виклик – зрозуміти, що саме мав на увазі автор нових норм і правил. І тут уже очевидно, що для неюриста розібратися в усьому цьому масиві все нових і нових змін фактично нереально.

_____________________________________________
© ТОВ "ІАЦ "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА ЗАКОН", 2020

У разі цитування або іншого використання матеріалів, розміщених у цьому продукті ЛІГА:ЗАКОН, посилання на ЛІГА:ЗАКОН обов'язкове.
Повне або часткове відтворення чи тиражування будь-яким способом цих матеріалів без письмового дозволу ТОВ "ЛІГА ЗАКОН" заборонено.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання ЮРИСТ&ЗАКОН
Контакти редакції:
uz@ligazakon.ua