16 березня 2020 р. Рада суддів України поширила рекомендації для судів усіх інстанцій щодо встановлення особливого режиму їх роботи у період із 16 березня по 03 квітня 2020 р. До переліку рекомендацій було зараховано, зокрема, роз'яснення громадянам можливості відкладення розгляду справ у зв'язку з карантинними заходами та можливості розгляду справ у режимі відеоконференцій. Водночас було зазначено, що "при вирішенні питання про можливість розгляду справ в режимі відеоконференції слід врахувати, що такий режим роботи суду не в повній мірі убезпечує від поширення захворювання, оскільки все ж передбачає необхідність явки громадян у декілька судів, які забезпечують проведення судового засідання у такому режимі".

Маючи досвід участі в судових засіданнях у режимі відеоконференції як адвокат, зауважу, що наявна на сьогодні процедура проведення таких судових засідань не сприяє реальному дотриманню обмежувальних заходів у зв'язку з карантином.

Очікування. Чинними редакціями процесуальних кодексів закладено ідею, відповідно до якої кожен учасник судової справи може брати участь у її розгляді через Електронний суд із використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису. Якщо справа належним чином розпочата саме в електронному вигляді і всі учасники справи зареєстровані в Електронному суді, то це може дати змогу провести засідання в режимі відеоконференції в такий спосіб, що кожен залишиться на своєму робочому місці, а розгляд справи відбуватиметься насправді дистанційно й на умовах самоізоляції. А втім, Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система поки що не функціонує в повному обсязі.

Дійсність. Сьогодні проведення судового засідання в режимі відеоконференції передбачає подання учасником справи відповідного клопотання не менше ніж за п'ять днів до судового засідання. На підставі такого клопотання суд визначає наявність/відсутність технічної можливості провести засідання в режимі відеоконференції в межах приміщення суду за допомогою наявних технічних засобів й обирає ще один суд, до якого має прийти особа, що подала клопотання. Якщо технічні можливості двох судів збігаються і є спільне "вікно" для проведення відеоконференції, то суд, що розглядає справу, оформлює відповідну ухвалу із зазначенням дати, часу й місця проведення відеоконференції. Така ухвала є підставою для того, аби учасник справи з'явився до суду, визначеного в ухвалі (іншого, ніж той, що розглядає справу), звернувся до судових розпорядників і безпосередньо взяв участь у відеоконференції. Для таких цілей обладнано спеціальні зали судових засідань (тобто не кожен зал пристосовано для проведення відеоконференцій). Водночас інший учасник справи, який не подавав клопотання про відеоконференцію, повинен з'явитися до суду, який розглядає справу, і разом із суддею в залі засідань розпочати судове засідання.

Тобто відеоконференція передбачає залучення до процесу взаємодії як мінімум двох судів (за умови, що лише один учасник справи заявить клопотання про відеоконференцію), що потребує узгодження графіків і технічних можливостей різних судів, тож фактично залученими виявляться ще більше осіб, ніж за звичайного судового засідання. На мою думку, в умовах карантину це не зовсім те, що є доцільним для убезпечення громадян від поширення вірусної інфекції.

До запровадження карантину механізм відеоконференцій використовували зазвичай адвокати й органи державної влади у випадках, коли справу розглядають в іншому населеному пункті. Зі своєї практики можу сказати, що такий центральний орган виконавчої влади, як Морська адміністрація, жодного разу не забезпечив явку свого представника на судові засідання в Одесі, посилаючись на відсутність фінансування відряджень. Процес узгодження судових засідань відбувався щоразу лише за наявності одночасної технічної можливості в судах Одеси й Києва. Час для відеоконференцій завжди обмежений, оскільки є чимала черга з охочих забронювати для себе місце в розкладі судових засідань. Здебільшого бронювання часу більш ніж на 1 годину не є можливим. Отже, у складних справах доведеться призначати кілька судових засідань на різні дати лише через обмеженість "вікон" для відеоконференцій.

В умовах карантину й масових звернень сторін для проведення відеоконференцій очевидно, що технічні можливості судових установ не дадуть змоги належним чином задовольнити всі клопотання. А що робити суду, який отримає одразу два клопотання про відеоконференцію як від сторони позивача, так і від сторони відповідача? Причому представники обох сторін перебувають в одному місті із судом, що розглядає справу, і раніше брали участь у розгляді? Гіпотетично, якщо суддя задовольнить обидва клопотання, то має виникнути ситуація, коли одразу три суди будуть залучені до організації відеоконференції: позивач поїде до одного суду, відповідач – до іншого, а суддя проводитиме засідання з того приміщення, де працює. Сумнівна "самоізоляція" виходить, адже залучено більше осіб, ніж можна уявити за звичайного судового розгляду.

Передбачаючи такий хаос, Верховний Суд уже рекомендував усім судам із 23.03.2020 не призначати судові засідання й відкладати розгляд справ на невизначений строк із подальшим попередженням сторін ухвалою. Це стосується справ, за якими явка сторін визнана обов'язковою, а справи в письмовому провадженні розглядають без обмежень. І такі заходи є виправданими, адже на сьогодні сторони абсолютно по-різному підходять до дотримання карантину: хтось одразу подає клопотання про відкладення розгляду та з посиланням на необхідність дотримання вимог щодо непоширення коронавірусної інфекції COVID-19, при цьому інший учасник процесу з'являється й наполягає на розгляді; дехто просто не може дістатися до суду через обмежену роботу громадського транспорту. Так, 19.03.2020 Приморський районний суд м. Одеси не зміг провести розгляд однієї з резонансних кримінальних справ, бо не з'явилися ані потерпілі, ані свідки, які мали б давати свідчення. Люди не змогли приїхати через проблеми з транспортом.

Отже, нині українська судова система перебуває на такій стадії запровадження Електронного суду, що не дає можливості проводити судові засідання й розглядати справи дистанційно в умовах самоізоляції. Тож відеоконференції на сьогодні не є панацеєю для судів, оскільки не створюють умов для дотримання карантину учасниками справи та працівниками суду, а, навпаки, залучають до процесу ще більше людей, що може лише підвищувати ризики поширення коронавірусної інфекції.