Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
Податкова не права? Оскаржуйте вчасно! А вчасно – це коли?
Олена Радтке, адвокат, керуючий партнер адвокатського об'єднання, член Ради Комітету з питань верховенства права НААУ, АО "Радтке-Прядко і партнери"

Юристи, включно із суддями Верховного Суду, досі не мають єдиної думки щодо строків звернення до суду для оскарження рішень податківців.

Поміркуйте самі. За досить недовгий час дії Кодексу адміністративного судочинства в новій редакції, лише у 2019 році Верховний Суд кілька разів змінював свою правову позицію щодо строків звернення до суду, не кажучи вже про позиції судів першої та апеляційної інстанцій.

Наприклад, у постанові від 13.02.2019 р. у справі № 813/4921/17 Верховний Суд, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій, указав, що Кодекс адміністративного судочинства (далі – КАС України) передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Такі спеціальні строки, на думку колегії суддів Верховного Суду, яка розглядала зазначену справу, мають перевагу в застосуванні проти загального строку звернення до адміністративного суду, визначеного ч. 2 ст. 122 КАС України, а також скорочених строків, визначених, зокрема, ч. 4 ст. 122 КАС України.

ВС зазначив, що нормою, яка регулює питання застосування строків звернення до адміністративного суду з позовами про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, є приписи п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України (далі ПК України), відповідно до яких платник податків з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПК України, має право оскаржити в суді рішення контролюючого органу в будь-який момент після отримання такого рішення.

За таких обставин, ВС зробив висновок, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів, який належить обчислювати з дня отримання платником податків оскаржуваного рішення.

Водночас відповідно до п. 56.19 ст. 56 ПК України, якщо до подання позовної заяви було проведено процедуру адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження, згідно з п. 56.17 цієї статті.

Тобто наведений пункт регулює ті самі правовідносини, що й п. 56.18 цієї ж статті. Отже, два зазначені приписи ПК України по-різному регулюють ті самі правовідносини та водночас суперечать один одному.

Тож Верховний Суд дав вказівку судам, що в цій ситуації під час розгляду позовної заяви від платників податків про оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов'язань суди повинні вирішувати питання на користь платника податків і застосовувати п. 56.18 ст. 56 ПК України, яким передбачено більш тривалий строк для звернення до суду (а саме, 1095 днів), аніж п. 56.19 цієї ж статті (один місяць).

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 17.07.2019 р. № 640/46/19, задовольнивши скаргу платника податків і скасувавши рішення судів попередніх інстанцій. Зокрема, ВС зазначив, що строк для звернення платника податків до адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу становить 1095 днів (2555 днів у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст. 39 ПК України), який належить обчислювати з дня отримання платником податків такого рішення.

Зверніть увагу, що суди першої та апеляційної інстанцій винесли рішення 20.02.2019 та 19.04.2019 відповідно, тобто тоді, коли вже була правова позиція Верховного Суду з цього питання, сформована у справі № 813/4921/17, порушивши положення ч. 6 ст. 13 закону "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховують інші суди під час застосування таких норм права.

А втім, минуло лише кілька місяців, і юристи мають новий "сюрприз" від Верховного Суду, зроблений у постанові від 11.10.2019 р. у справі № 640/20468/18, у якій ВС відійшов від висновків щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у зазначених вище постановах.

Верховний Суд, дослідивши зміст п. п. 56.17, 56.18, 56.19 ст. 56, п. п. 102.1, 102.2 ст. 102, п. 133.4 ст. 133 ПК України та ст. 122 КАС України, зазначив, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки.

Водночас є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов'язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження в разі попереднього використання досудового порядку вирішення спору.

Верховний Суд уважає, що внесення Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень" від 24.10.2013 р. № 657-VII зміни до абз. 1 п. 56.18 ст. 56 ПК України через виключення в ньому слів "про нарахування грошового зобов'язання" й поширення застосування спеціального тривалішого строку на оскарження будь-яких рішень контролюючих органів, з урахуванням строку давності, визначеного ст. 102 ПК України, і невнесення одночасно аналогічних змін до п. 56.19 ст. 56 ПК України не було технічною помилкою законодавця, оскільки ч. 4 ст. 99 КАС України, як і п. 56.19 ст. 56 ПК України, визначали єдиний місячний строк звернення до суду в разі, якщо законом було передбачено можливість досудового порядку вирішення спору й позивач скористався цим порядком. Водночас норма п. 56.19 ст. 56 ПКУ була та залишається спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин – оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань.

На думку Верховного Суду, спеціальних строків для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов'язані з нарахуванням грошових зобов'язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов'язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження й отримання рішення про залишення скарги без задоволення нормами ПК України не визначено, тож він сформулював такий правовий висновок:

"Застосування скорочених строків звернення при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах установлено законом, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи – платника податків та у діяльності суб'єктів владних повноважень – контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов'язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв'язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів в межах процедури адміністративного оскарження, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави.

Більш скорочені строки звернення до суду у випадку попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов'язані з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням. <...>

Отже, із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним ч. 4 ст. 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження – абз. 3 п. 56.18 ст. 56 ПКУ), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення".

Отже, кожна з колегій Верховного Суду обґрунтувала свої правові висновки посилаючись на норми чинного законодавства, а ось результати для платників податків протилежні.

Водночас, коли до адвоката приходить клієнт, адвокат намагається, керуючись останньою практикою, надати правничу допомогу. Але як це зробити, коли ця практика є такою нестабільною?

Зауважу, що відповідно до положень ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" саме на Верховний Суд покладено завдання забезпечувати єдність судової практики. А п. 4 ч. 4 ст. 17 зазначеного Закону принцип єдності судової практики закріплено як один із тих, що має забезпечувати єдність системи судоустрою.

Отже, у зазначених нормах законодавець передбачив забезпечення Верховним Судом сталості судової практики та втілення принципу правової визначеності.

Цікавим є те, що Верховний Суд в постанові від 10.10.2019 р. у справі № 640/20468/18 послався саме на принцип правової визначеності, але в такому аспекті, що: "принцип правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень", отже судді стали на захист суб'єкта владних повноважень.

Уважаю, що такі протилежні рішення Верховного Суду підривають довіру до судової системи загалом і почуття захищеності в нашій державі, змушують підприємців "вирішувати" свої проблеми, не доходячи до суду, тим самим провокуючи корупцію.

Своїм же колегам можу дати лише одну пораду: у разі оскарження рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору, за можливості звертатись до суду не пізніше ніж через три місяці з моменту отримання рішення податківців. Якщо ж клієнт звернувся до вас уже запізно – усе одно намагайтеся переконати суд, можливо, саме завдяки вам буде сформовано нову правову позицію.

_____________________________________________
© ТОВ "ІАЦ "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА ЗАКОН", 2020

У разі цитування або іншого використання матеріалів, розміщених у цьому продукті ЛІГА:ЗАКОН, посилання на ЛІГА:ЗАКОН обов'язкове.
Повне або часткове відтворення чи тиражування будь-яким способом цих матеріалів без письмового дозволу ТОВ "ЛІГА ЗАКОН" заборонено.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання ЮРИСТ&ЗАКОН
Контакти редакції:
uz@ligazakon.ua