Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
Податкова революція – 2020
Карина Павлюк, старший юрист, Eterna Law

Давно вже бізнес-спільноті не доводилося зазнавати таких змін, що настають зараз. Цілком мають рацію ті, хто каже, що 2020 рік буде переломним роком для бізнесу, роком звикання до нових правил, роком масових реструктуризацій бізнесу, роком кардинальних переусвідомлень у плануванні бізнес-структур з іноземним елементом.

І це не дивно, адже на порядку денному гостро стоять кілька законів, які вже тривалий час є предметом палких дискусій.

У цій статті поговоримо про найгучніший нещодавно Закон № 1210, який запроваджує, серед іншого, правила про КІК (контрольовані іноземні компанії), і про законопроект щодо податкової амністії, котрий наразі активно обговорюють.

Зокрема, 16 січня 2020 року Верховна Рада таки прийняла Закон "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві". Цей Закон досить довго обговорювали, неодноразово коригували початковий текст, навіть були спроби його блокування (наприклад, усім відомо, що 17.01 була спроба від Н. Южаніної, О. Гончаренко, С. Федини заблокувати прийняття законопроекту № 1210, а саме у ВРУ було зареєстровано проект постанови № 1210-П, яким запропоновано скасувати рішення ВРУ про прийняття закону у другому читанні – посилаючись на те, що нібито прийняття закону у другому читанні відбулося з порушенням процедурних моментів, але постанова не пройшла до ВРУ), проте ці спроби не увінчалися успіхом. І це не дивно, адже прийняття Закону № 1210 (щонайменше – у частині запровадження правил про КІК) продиктовано насамперед вимогами плану BEPS, який Україна почала імплементувати з 01.01.2017. Отже, набрання чинності цим Законом вже в найближчому майбутньому є неминучим.

Із 16 січня на деякий час дискусії навколо Закону № 1210 ущухли. Це, напевно, тому, що ВРУ сконцентрувала увагу переважно на земельній реформі. Та ось із середини лютого знову зчинився галас, адже 10 лютого Закон підписав Голова Верховної Ради, а вже 11 лютого – його надіслали на підпис Президентові.

То що ж він запроваджує – цей Закон № 1210? Чим він страшний? З'ясуємо.

Найважливіша новація, що вводить Закон № 1210, – це, безумовно, запровадження оподаткування контрольованих іноземних компаній в Україні. Відтепер у всіх резидентів України з'являється зобов'язання задекларувати факт наявності частки участі в іноземній компанії. Крім того, у разі дотримання певних критеріїв необхідно буде також сплачувати податок з прибутку іноземної компанії в Україні.

Правила про КІК стосуватимуться всіх резидентів України, які володіють або контролюють, набувають або відчужують іноземні компанії. Інакше кажучи, декларуванню підлягатиме не лише факт володіння/контролю над КІК, а й кожен факт придбання/відчуження/зміни частки володіння в КІК.

При цьому іноземна компанія визнаватиметься контрольованою, якщо резидент України:

1) володіє часткою 50 % і більше в КІК, або

2) володіє часткою 10 % і більше в КІК за умови, що кілька фізосіб – резидентів України володіють частками в іноземній юрособі, розмір яких сукупно становить 50 % і більше, або

3) окремо або разом з іншими резидентами України здійснює фактичний контроль над іноземною юрособою.

Тобто, наприклад, якщо громадянин України володіє 25 % часткою в кіпрській компанії, але при цьому його дружині належить іще 25 % у цій самій кіпрській компанії, а батькам – іще плюс 30 % (по 15 % кожному), то ця фізособа вважатиметься контролером іноземної компанії за зазначеним вище критерієм № 2.

Або ж якщо документально фізособа (реальний власник бізнесу) жодним чином не буде заявлена в компанії (ні як акціонер – у сертифікаті акцій, ні як бенефіціар – у трастовій декларації), але при цьому в неї буде Digipass для управління банківським рахунком, вона за довіреністю від нерезидентної компанії підписуватиме договори або даватиме обов'язкові для виконання вказівки менеджменту компанії щодо підписання будь-яких документів, то така діяльність може свідчити про наявність фактичного контролю над компанією.

Зокрема, Закон надає досить чіткі й продумані критерії для визначення наявності фактичного контролю, а саме:

1) особа надає вказівки органам правління нерезидента;

2) особа веде переговори стосовно вчинення правочинів нерезидентом, а також узгодження істотних умов таких правочинів, які надалі лише формально затверджують органи правління нерезидента;

3) наявність в особи довіреності на вчинення істотних правочинів від імені нерезидента, яку видано на строк понад 1 рік і яка не передбачає попереднього узгодження таких правочинів з органами правління нерезидента;

4) особа здійснює операції за банківськими рахунками нерезидента або має можливість блокувати операції;

5) зазначення особи як бенефіціара нерезидента під час відкриття рахунка в банку.

Особливо цікавим є пункт 5. На практиці досить часто раніше траплялися ситуації, коли як бенефіціар під час відкриття рахунка в банку заявлявся реальний власник бізнесу (причому часто – заявлявся усно, у порядку знайомства або дружньої співбесіди з менеджментом банку), але при цьому за документами в банку проходила зовсім інша людина як бенефіціар (зазвичай – підконтрольна реальному власникові бізнесу).

Тож тепер, коли зазначення особи як бенефіціара нерезидента під час відкриття рахунка в банку свідчитиме про наявність фактичного контролю, цілком імовірно, що особа "зазначеного бенефіціара" піддаватиметься сумніву, або, щонайменше, аналізу з боку наших податкових органів (приміром, податкова може співставити доходи заявленої фізособи з оборотами бізнесу). Інакше звідки їм довідатися про наявність другого – "прихованого" бенефіціара? Тут іще є момент: коли запрацює автоматичний обмін податковою інформацією, іноземні банки через податкові служби своїх країн почнуть передавати інформацію до українських податкових органів. Виникає запитання: чи передаватимуть іноземні банки інформацію про реальних бенефіціарів, чи ж лише про тих, хто заявлений за документами? Інакше у нашої податкової може початися плутанина.

Основні зобов'язання, що виникають у контролера КІК (фізособи):

– подавати звіти про КІК до податкових органів України;

– повідомляти податкові органи України про придбання чи припинення участі в КІК; та, за певних умов, сплачувати податки з прибутку КІК (скоригованого на суму податку, сплаченого за кордоном) в Україні.

Ухилення від виконання зазначених вище обов'язків (неповідомлення про КІК, неподання / несвоєчасне подання звіту про КІК, відображення перекручених/неправдивих даних тощо) тягне накладення справді драконівських фінансових санкцій – від 4 млн грн до 12 млн грн.

Одразу зазначимо, що, незважаючи на всю зовнішню суворість, самим же Законом закладено низку випадків, коли контролер звільняється від зобов'язання сплачувати податок з прибутку КІК в Україні. Зокрема, це стосується ситуацій, коли сукупний дохід усіх контрольованих іноземних компаній, що належать одній фізособі, не перевищує 2 млн євро на рік (однак у такому разі фізособі все одно необхідно подати звіт про КІК). Або якщо КІК перебуває в юрисдикції, що не є ризиковою для України (із т. зв. законодавства про ТЦУ), з якою Україна уклала договір про уникнення подвійного оподаткування, і при цьому частина пасивних доходів КІК становить не більше 50 % від загальної суми доходів, або ж КІК фактично сплачує податок на прибуток у країні своєї реєстрації за ставкою, що є меншою ніж в Україні не більше ніж на 5 % (тобто за ставкою не менше 13 %).

Тож, можливо, правила про КІК не такі вже страшні, як їх усі бояться? Є привід замислитися...

Іще одне нововведення, яке вносить Закон, – це запровадження критерію так званої "розумної економічної доцільності" (principal purpose test). Цей критерій передбачає, що кожна комерційна операція повинна мати розумну економічну доцільність (а не бути спрямованою на отримання пільг в оподаткуванні). Закон не передбачає критеріїв, за якими визначають, чи має операція економічну доцільність, але зазначено, що така доцільність відсутня, якщо: (а) головною або однією з головних цілей операції та/або її результатом є несплата податків; (б) у порівнянних умовах суб'єкт господарювання не вчинив би аналогічний правочин із непов'язаними / третіми особами.

При цьому в разі якщо податкова служба вважатиме, що операція з нерезидентом не має розумної економічної доцільності, то база оподаткування збільшуватиметься на суму витрат, які поніс резидент під час здійснення такої операції.

Важливо зазначити, що цей принцип також застосовуватиметься до виплат пасивних доходів на користь нерезидентів за міжнародними договорами про уникнення подвійного оподаткування. Зокрема, податкові пільги за договором не надаватимуться, якщо буде доведено, що головною або однією з головних цілей операції є отримання права на застосування зниженої ставки податку на репатріацію.

Відтепер задля можливості застосування зниженої ставки податку на репатріацію суб'єктам господарювання необхідно буде доводити наявність інших – економічних та інвестиційних цілей, які вони ставили собі під час обрання тієї чи тієї юрисдикції. Наприклад, наявність сприятливого інвестиційного та бізнес-клімату в країні, стабільна економіка, наявність пільг / програм з інвестування для іноземних інвесторів, потреба у виході на європейський ринок, що має бути підтверджено відповідними бізнес і маркетинговими стратегіями, та ін.

У практичній площині це означатиме приблизно таке: якщо раніше під час виплати дивідендів з України на Кіпр можна було застосувати ставку 5 % податку на репатріацію (у разі дотримання певних умов, викладених у ст. 10 Конвенції між Україною та Кіпром), то відтепер ставку 5 % не можна так просто застосувати. Необхідно буде доказувати, чому кіпрська компанія прийняла рішення здійснити інвестицію в Україну, чим керувалася при цьому в стратегічному, інвестиційному аспекті, які ще юрисдикції розглядала для інвестування й реалізації бізнес-проекту (крім України) та ін. И якщо буде доведено, що кіпрська компанія інвестувала в Україну лише для того, щоб виводити прибуток з України під 5 % (замість того, щоб сплачувати в Україні 18 % податку на прибуток), то до таких виведених дивідендів застосовуватиметься стандартна ставка податку на репатріацію в Україні – 15 % (замість 5 % за договором).

До речі, 30.10.2019 ВРУ ратифікувала Протокол до Конвенції між Україною та Кіпром про уникнення подвійного оподаткування. Так от, якщо раніше для застосування зниженої ставки WHT (5 %) під час виплати дивідендів з України кіпрській компанії достатньо було дотриматися однієї з умов, передбачених Конвенцією (або щодо порогу володіння часткою в українській компанії в розмірі ≥20 %, або щодо інвестування у статутний капітал ≥100000 євро), то відтепер, із набранням Протоколом чинності, обидві умови стають обов'язковими для дотримання одночасно.

Продовжимо про Закон № 1210.

Іще один цікавий момент – це те, що розширено перелік ознак постійного представництва нерезидента в Україні. Наприклад, тепер для визначення в особи фактичних повноважень здійснювати в інтересах, за рахунок та/або на користь нерезидента діяльність, яка має ознаки постійного представництва, додано такі ознаки, як надання нерезидентом обов'язкових до виконання вказівок (зокрема засобами електронного зв'язку або шляхом передання електронних носіїв); або наявність в особи та використання електронної адреси корпоративної електронної пошти нерезидента для комунікації з нерезидентом і з третіми особами, з якими нерезидент уже уклав або в майбутньому укладатиме договори чи інші правочини.

На практиці, якщо фізособа (гр. України) сидить в офісі в Україні, (1) листується від імені нерезидента й укладає комерційні договори, або (2) керує банківським рахунком нерезидента (проводить транзакції з Digipass), або (3) зберігає первинні документи / веде бухгалтерський облік нерезидента з України тощо, то така ситуація буде явним індикатором для податкової служби, що управління діяльності нерезидента здійснюється з України. Як наслідок, прибуток такої нерезидентної компанії може підлягати оподаткуванню в Україні.

Також Законом запроваджено поняття прихованих дивідендів. Зокрема, Закон почав прирівнювати до дивідендів платежі за операціями з пов'язаними особами чи контрагентами, зареєстрованими в низькоподаткових юрисдикціях, якщо така операція не відповідає принципу "витягнутої руки". А також до дивідендів можуть прирівнюватися виплати у грошовій або негрошовій формі на користь учасника-нерезидента у зв'язку зі зменшенням статутного капіталу, викупленням корпоративних прав у власному статутному капіталі, виходом учасника зі складу товариства тощо. Ця перекваліфікація матиме результатом оподаткування платежів, прихованих під виглядом дивідендів.

Крім зазначеного вище, цей Закон запроваджує також безліч інших нововведень, а саме: нові правила про ТЦУ, правила оподаткування прибутку від продажу корпоративних прав у структурах з українською складовою (у вигляді нерухомості, наприклад); змінює правила обчислення тонкої капіталізації тощо.

Важливо, що різні правила, що запроваджує Закон № 1210, набувають чинності з різних дат. Наприклад, правила про КІК набудуть чинності 1 січня 2021 року, при цьому звітність за перший рік потрібно буде подавати у 2022 році. Критерій розумної економічної доцільності (зокрема в розрізі його застосування для виплат пасивних доходів) запрацює із дня, що настає за днем опублікування Закону. Правила перекваліфікації виплат на виплату прихованих дивідендів набудуть чинності з 1 січня 2021 року.

Незважаючи на те, що деякі правила, що запроваджує Закон № 1210, отримали відстрочення в часі (до 1 січня 2021 р.), залишається менше року на те, щоб бізнесу привести свої структури у відповідність до нових вимог і адаптуватися під нові реалії.

Наступною важливою подією 2020 року буде прийняття законопроекту про податкову амністію. Його поки що поставили on hold. Але оскільки податкова амністія завжди і в усіх країнах іде пліч-о-пліч з правилами про КІК (що логічно, оскільки спочатку держава дає платникові податків шанс "виправитися", а потім уже карає за всією суворістю закону), є всі підстави вважати, що податкова амністія "добіжить" до нас уже в першій половині 2020 р.

Отже, з'ясуємо, що таке податкова амністія і що вона дає державі і платникові податків.

Податкова амністія – це, по суті, звільнення платників податків від відповідальності за порушення податкового законодавства, що існували на певну дату (якщо закон приймуть у 2020 році, то такою датою стане, очевидно, 31.12.2019), за умови подальшої сплати податку за зниженою ставкою. Тут одразу зазначимо, що податкова амністія не передбачає повного звільнення платника податків від зобов'язання сплатити податок із "розкритих" / декларованих активів. Вона лише дає можливість сплатити податок за зниженою ставкою.

У разі якщо особа вирішує скористатися своїм правом на податкову амністію, то натомість вона отримує такі гарантії: кримінальну справу проти неї не порушують (за ухилення від оподаткування в минулому); адміністративних штрафів за умови добровільного декларування доходів не буде; джерело походження коштів із декларованих активів підтверджувати не потрібно; зазначена в декларації інформація не підлягатиме розголошенню (на відміну, наприклад, від е-декларації, яку подають публічні діячі та держслужбовці і яка є публічно доступною).

Державі податкова амністія дає можливість для поповнення держбюджету за рахунок прихованих податків, виведення частини економіки з тіні, збільшення валютних надходжень за рахунок репатрійованих в Україну коштів, налагодження довірчих відносин із платником податків, поліпшення платіжної дисципліни та рівня відповідальності громадян.

Для фізособи – це можливість для легалізації доходів, зокрема іноземних активів (без пояснення їх джерела походження!), формування історії джерела походження коштів (що стає особливо актуальним зараз під час взаємодії з українськими держорганами, закордонними банками, оскільки куди не піди, усі запитують про походження коштів), застосування значно нижчої ставки ПДФО (2,5 % / 5 % / 10 %) порівняно зі звичайною ставкою (18 %), звільнення від сплати інших податків із декларованих активів (військового збору, ЄСВ та ін.), автоматичного закриття всіх податкових, адміністративних і кримінальних проваджень (метою яких був розшук декларованих активів).

У такому контексті вислів "без пояснення їх джерела походження" (доходів) означає, що якщо фізособа, наприклад, декларує будь-яку закордонну нерухомість, то не потрібно буде показувати податковій, звідки взялися кошти на купівлю цієї нерухомості.

Аби скористатися можливістю податкової амністії, платник податків повинен буде подати спеціальну декларацію в установлений законом строк (згідно із законопроектом це була дата – до 31 березня 2020 р.). Ця декларація є разовою, тобто вона не підлягатиме щорічному поданню, як для декларації з доходів фізичних осіб. Перед поданням декларації декларовані активи (кошти) необхідно буде розмістити на рахунках в українських банках (на період не <1 року) або інвестувати в ОВДП.

Це якщо особа має намір скористатися зниженими ставками податку. У разі розміщення коштів в українських банках можна буде отримати право на 5 % податку, а в разі інвестування в ОВДП – 2,5 %. Якщо ж не розміщувати кошти в українських банках і не купувати ОВДП, тобто просто задекларувати доходи (заявити, що вони є), тоді застосуванню підлягатиме найвища ставка в цій кампанії – 10 %.

Декларувати можна буде все: валютні цінності, рухоме/нерухоме майно, права інтелектуальної власності, корпоративні права, акції/облігації, права вимоги та ін.

Якщо фізособа вирішить не брати участі в кампанії з податкової амністії, то держава прощає незадекларовані активи на суму до 300000 грн. Сплати податків за ними не вимагатиметься, джерело походження коштів підтверджувати не потрібно. Активи на суму понад 300000 грн уважатимуться незадекларованими, тобто прихованими від оподаткування.

Підводячи підсумок викладеному вище, хотілося б зазначити таке. У нашому суспільстві настав час для глобальних змін. Як бачимо, Україна добровільно почала впровадження низки заходів, спрямованих на деофшоризацію, причому навіть понад ті зобов'язання, які спочатку на себе брала в межах плану BEPS. З одного боку, це призведе до істотного зменшення можливостей для мінімізації податків за допомогою низькоподаткових юрисдикцій. З іншого боку, – до ускладнення адміністрування певних категорій платників податків.

Для бізнесу ж наразі саме час невідкладно критичним поглядом оцінити свої структури з іноземним елементом, прийняти стратегічні рішення стосовно їх можливої санації та розробити план на майбутнє щодо можливої взаємодії з українськими держорганами.

_____________________________________________
© ТОВ "ІАЦ "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА ЗАКОН", 2020

У разі цитування або іншого використання матеріалів, розміщених у цьому продукті ЛІГА:ЗАКОН, посилання на ЛІГА:ЗАКОН обов'язкове.
Повне або часткове відтворення чи тиражування будь-яким способом цих матеріалів без письмового дозволу ТОВ "ЛІГА ЗАКОН" заборонено.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання ЮРИСТ&ЗАКОН
Контакти редакції:
uz@ligazakon.ua