Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
Судова практика щодо спорів, пов'язаних з оскарженням митної вартості ввезеного транспортного засобу
Микола Максимов, адвокат, ЮК "RIYAKO AND PARTNERS"

Протягом останніх років у судовій практиці наявна неузгоджена правова позиція щодо можливості судового оскарження рішення про коригування митної вартості ввезеного транспортного засобу та картки відмови у прийнятті митної декларації.

Особливої актуальності така категорія спорів набуває в умовах, коли громадяни України намагаються придбати транспортні засоби, що були в користуванні інших осіб за кордоном, та ввезти на митну територію України для власного використання.

Майже кожна особа в такій ситуації стикається з тим, що митні органи не визнають задекларовану вартість автомобіля у зв'язку з підозрою щодо її заниження, і приймають рішення про коригування митної вартості в бік збільшення. У такому разі особа, яка ввозить транспортний засіб на митну територію України, має два шляхи: або відмовитися від ввезення транспортного засобу, або розмитнити та ввезти транспортний засіб на територію України.

У цей час і виникає головна правова проблема, що в подальшому може вплинути на можливість оскарження рішення митних органів про коригування митної вартості транспортного засобу. Річ у тім, що декларант може обрати два різні шляхи ввезення транспортного засобу:

1. Фактично погодитися з позицією митників шляхом подання повторної митної декларації з вартістю транспортного засобу, яку визначено в рішенні митного органу;

2. Не погодитися зі скоригованою митною вартістю, але ввезти транспортний засіб на територію України під гарантію сплати митних платежів згідно з розділом X Митного кодексу України.

З огляду на те, що більшість митних брокерів працюють за стандартними схемами, то здебільшого для спрощення процедури обирається саме перший шлях ввезення.

При цьому ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний випускати у вільний обіг товари, що декларуються, у разі:

1) визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів – за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

2) згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів – за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

3) незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів – за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Отже, Митним кодексом України чітко передбачено варіанти поведінки як особи, що сплачує митні платежі, так і працівників митних органів. Установити той факт, згоден декларант з рішенням органу доходів і зборів чи ні, можна шляхом докладного вивчення повторно поданої митної декларації. У разі якщо у такій декларації буде диференційовано митну вартість, що визначив декларант, та гарантійну суму, що є різницею між скоригованою митною вартістю та митною вартістю, котру декларант визначив самостійно, то вважається, що транспортний засіб було ввезено на територію України за наявністю незгоди декларанта з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості. У такому випадку декларанту надається дев'яносто днів для отримання доказів дійсної вартості транспортного засобу, що ввозиться, та надання таких доказів митному органу. Якщо митний орган вважатиме, що такі докази є достатніми для спростування скоригованої митної вартості, то сума гарантії повертається декларанту.

Щодо судової практики з цього питання, то рішення Верховного Суду різняться між собою.

Згідно з постановою Верховного Суду від 30.10.2018 р. у справі № 816/2396/17 судова колегія дійшла такого висновку: "...аналіз змісту позовних вимог свідчить про те, що позивач не згоден з митною вартістю, яка визначена митним органом у спірному рішенні. Відтак, він мав право скористатись правом випущення товару у вільний обіг на умовах, визначених частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України (сплати самостійно нарахованих митних платежів та різниці між ними і митними платежами, нарахованими митним органом), однак не зробив цього, фактично погодившись із митною вартістю, визначеною митним органом...". Отже, відповідно до вказаного судового рішення оскаржити рішення митних органів про коригування митної вартості транспортного засобу можливо виключно в разі використання механізму гарантування сплати митних платежів.

Аналогічні судові рішення із вказаною правовою позицією приймали протягом 2017 – 2018 років, але на початку 2019 року з'явилася інша правова позиція Верховного Суду, згідно з якою допускається оскарження рішення про коригування митної вартості транспортного засобу навіть у разі, якщо особа сплатила митні зобов'язання виходячи зі скоригованої митної вартості без використання механізму гарантування сплати митних платежів (див. постанову Верховного Суду від 14.11.2019 р. у справі № 809/33/17).

Постає певна правова проблема, адже рішення про коригування митної вартості товару саме собою не є прямою правовою підставою для сплати митних платежів у разі подання митної декларації без використання механізму гарантування сплати митних платежів.

Саме митна декларація, яку особа подає добровільно, є підставою для сплати митних платежів, і фактично свідчить про згоду особи зі скоригованою митною вартістю. У такому випадку рішення про коригування митної вартості, за умови подання особою митної декларації, що свідчить про згоду особи з рішенням митних органів, є протиправним на момент його ухвалення за умови безпідставності й необґрунтованості, але не є таким, що порушує права особи після добровільного подання особою декларації до митного органу, у тому числі на час розгляду справи в адміністративному суді. Ураховуючи наявність чітко передбаченого механізму гарантування сплати митних платежів, якщо особа не згодна зі скоригованою митною вартістю і має намір розмитнити транспортний засіб, убачається правильною судова практика про визнання протиправним і скасування рішення щодо коригування митної вартості товару виключно в разі обрання механізму гарантування сплати митних платежів.

У разі ж визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товару за наявності згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів на момент подання повторної декларації, відсутній правовий механізм повернення надміру сплачених грошових коштів, адже рішення про коригування митної вартості саме собою не є передумовою для сплати митних платежів. Таким документом є митна декларація, яку заповнює та подає відповідна особа. Після її подання і сплати митних платежів, навіть за умови скасування рішення митників, митні платежі вважаються сплаченими за наявності належних правових підстав.

Чинним законодавством не передбачено можливості відкликання вже поданої митної декларації на стадії завершення митного оформлення. При цьому існує механізм уточнення митної декларації, але постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 р. № 450 "Питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій" обмежено право на уточнення митної вартості товару після подання митної декларації в разі, якщо такі зміни стосуються перерахування розміру митних платежів.

Крім цього, як зазначено у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018 р. у справі № 857/808/18: "Статтею 46 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – ПК України) передбачено, що митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Згідно з пунктом 56.11 статті 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків. Відтак не дозволяється внесення змін до митної декларації щодо відомостей, пов'язаних з перерахуванням сум митних платежів, що були сплачені за такою митною декларацією".

Указаний вище правовий механізм є гарантією стабільності відносин у сфері справляння митних платежів і стосується не лише транспортних засобів, а й будь-якого товару, що перетинає митний кордон України.

_____________________________________________
© ТОВ "ІАЦ "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА ЗАКОН", 2019

У разі цитування або іншого використання матеріалів, розміщених у цьому продукті ЛІГА:ЗАКОН, посилання на ЛІГА:ЗАКОН обов'язкове.
Повне або часткове відтворення чи тиражування будь-яким способом цих матеріалів без письмового дозволу ТОВ "ЛІГА ЗАКОН" заборонено.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання ЮРИСТ&ЗАКОН
Контакти редакції:
uz@ligazakon.ua