Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
Цитування: межі дозволеного
Марія Коваль, радник, керівник практики інтелектуальної власності, Redcliffe Partners

Використання коротких уривків творів (цитат) доволі часто перебуває на межі добросовісного використання і порушення авторських прав. Про те, як не порушити авторське право третіх осіб у разі цитування та що при цьому слід пам'ятати, – розповімо далі.

Яких обмежень слід дотримуватися під час цитування в Україні?

Цитата – це порівняно короткий уривок із літературного, наукового чи будь-якого іншого правомірно опублікованого твору, який використовує (з обов'язковим посиланням на автора і джерело запозичення) інша особа у своєму творі з метою зробити більш зрозумілими власні твердження або для посилання на погляди іншого автора в автентичному формулюванні.

Законодавство України встановлює допустимі межі цитування (із зазначенням автора і джерела запозичення):

– використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів у обсязі, виправданому поставленою метою, зокрема цитування статей із газет, журналів у формі оглядів преси, якщо воно обумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, до якого ці цитати включаються;

– вільне використання цитат у формі коротких уривків із виступів і творів, включених до фонограм (відеограм) або програм мовлення.

Крім того, виходячи з положень Закону України "Про авторське право і суміжні права", частина твору, яку можна використовувати самостійно, у тому числі оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.

Це значить, що суд може визнати, що використані фрагменти твору є не цитатами (добросовісне вільне використання), а використанням частини твору (розцінюватиметься як використання твору і порушення прав інтелектуальної власності). До того ж навіть якщо під час використання таких "цитат" зазначено автора і джерело, використання декількох секунд, наприклад, музичного твору, може бути визнано плагіатом, і, відповідно, порушенням авторських прав.

Судова практика щодо використання цитат є досить незначною.

Як один із прикладів судової практики на цю тему необхідно навести справу № 59/197, у якій позивач стверджував, що його авторські права порушено шляхом використання в телепередачі "Мій зможе" фрагментів музичних творів, а саме під час телепередачі на фортепіано було зіграно декілька акордів мелодій чотирьох музичних творів.

Суд першої інстанції в позові відмовив, обґрунтуванням відмови став той факт, що кожне відтворення тривало до 10 секунд (час, достатній для того, аби запрошений учасник програми відгадав пісню), слова пісень як такі не лунали. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що в цьому випадку було використано цитати (короткі уривки).

Однак постановою Вищого господарського суду справу передано на новий розгляд, суд установив, що, виходячи з обставин справи, мав місце факт публічного повідомлення відповідачем цілісного аудіовізуального твору, до складової частини якого без згоди позивача як правовласника ввійшли фрагменти чотирьох музичних творів.

Такого самого висновку дійшов суд першої інстанції, розглянувши справу заново.

Як наслідок, таке використання фрагментів музичного твору було визнано недобросовісним, зі студії "1+1" стягнули компенсацію за порушення авторських прав.

Позивач у справі № 910/11320/13 наполягав на незаконному використанні відповідачем творів позивача та вимагав виплати компенсації за порушення виключних майнових авторських прав. Відповідач без його згоди включив у телепередачу "Козирне життя" музичні твори і розмістив зазначену телепередачу на своєму офіційному сайті.

Однак рішенням Господарського суду м. Києва від 26.05.2015 р. (яке залишили в силі Київський апеляційний господарський суд і Вищий господарський суд) у виплаті компенсації за порушення виключних майнових авторських прав позивачеві відмовлено на тій підставі, що мало місце використання відповідачем творів позивача у вигляді цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, із зазначенням імен авторів і джерел запозичення в титрах телепередачі, що відповідно до положень статті 21 Закону України "Про авторське право і суміжні права" не потребує згоди автора чи іншої особи, яка має авторське право.

При цьому суд установив, що всі спірні твори, фрагменти з яких було використано в передачі, були опубліковані; були використані в обсязі, виправданому поставленою метою, а саме було використано фрагменти тривалістю від трьох до двадцяти п'яти секунд; їх використано з інформаційною метою: були використані виключно під час розповіді або інтерв'ю з авторами/виконавцями самих творів і були призначені для більш повного інформування глядачів про творчість автора/виконавця.

Іще один приклад допустимого цитування міститься в рішенні суду у справі № 910/15420/13: телеканал СТБ у передачі свого виробництва "Неймовірна правда про зірок" використав уривки із серіалу, права на показ якого належали телеканалу 1+1. Суд, ознайомившись із доказами, установив, що використані в телепередачі фрагменти з телевізійного серіалу "SILA" за своєю природою є цитатами, які мають критичний та інформаційний характер. При цьому в титрах кожного з випусків телепередачі "Неймовірна правда про зірок" міститься посилання на ім'я автора і джерело запозичення, а саме: указано назву твору, із якого запозичено уривки "SILA"; імена авторів (режисерів); студії – виробники твору; роки оприлюднення".

Які саме відомості про автора потрібно зазначати та в якій саме формі наводити посилання на джерело запозичення?

Законодавство України відповіді на це запитання не надає.

Відповідно до Глосарію Всесвітньої організації інтелектуальної власності1 у разі вільного використання в загальноприйнятій практиці необхідне точне посилання на автора, назву видання, місце та рік його опублікування, звідки наводиться цитата чи ілюстрація.

Якщо не вказувати імені автора під час цитування, це може бути розцінено як плагіат (оприлюднення чи опублікування повністю або частково чужого твору під іменем особи, яка не є автором твору) або використання об'єкта авторського права без дозволу правовласника.

Наприклад, у своєму рішенні у справі № 910/7092/16 суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що незазначення джерела запозичення призводить до унеможливлення застосування підстави щодо добросовісного вільного використання, а саме: під час дослідження відеофіксації частини аудіовізуального твору, у якому використано спірний твір тривалістю близько 40 секунд, установлено, що авторів музики й тексту зазначено на початку спірного твору, водночас джерело запозичення не зазначено, тому спірний фрагмент твору не може вважатися цитатою.

Отже, необхідною умовою правомірного використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів без згоди автора є обов'язкове зазначення імені автора та джерела запозичення в обсязі, виправданому поставленою метою.

Правила використання цитат в інших країнах: досвід США та Європейського Союзу

Виходячи з положень Бернської конвенції, вільне використання твору під час цитування є законним обмеженням виключного характеру майнових авторських прав.

Стаття 10 Бернської конвенції "Певні випадки вільного використання творів" стосується деяких винятків з авторського права, і конкретно посилається на такі застосування, як цитати та ілюстрації навчального характеру.

По суті, стаття 10 є обов'язковим винятком і вимагає, щоб держави дозволяли цитування творів, які вже було доведено до загального відома на законних підставах, за умови, що цитування здійснюється добросовісно і в обсязі, виправданому поставленою метою, включаючи цитування статей із газет і журналів у формі оглядів преси.

У країнах англосаксонської системи права умови вільного використання визначають баланс між захистом авторських прав і свободи творчості.

Зокрема, у законодавстві США право на використання об'єктів авторського права, у тому числі з метою цитування, допускається в межах доктрини fair use – добросовісного використання творів без потреби отримувати згоду автора на таке використання.

Добросовісне використання (fair use) – це принцип авторського права, який полягає в тому, що будь-хто може вільно використовувати цитати творів, захищених авторським правом для таких цілей, як критика, коментування, повідомлення новин, навчання й дослідження, і таке використання не є порушенням авторських прав.

Цей принцип є законним винятком у сфері авторського права і дає змогу копіювати частково чи в повному обсязі твір, захищений авторським правом, за певних обставин на основі одного з таких чотирьох факторів:

1) мета й характер використання (комерційний чи некомерційний характер використання, або використання з навчальною метою);

2) сутність захищеного авторським правом твору;

3) сутність і обсяг фрагмента твору відносно твору, захищеного авторським правом;

4) вплив використання на потенційний ринок або вартість захищеного авторським правом твору.

Принцип добросовісного використання є гнучким для визначення того, чи є використання в кожній окремій сфері творчої або критичної діяльності справедливим, суд надає оцінку всім чотирьом факторам.

Щодо доктрини fair use і застосованих чотирьох факторів, суди вільні в адаптації доктрини до конкретних ситуацій у кожному конкретному випадку.

Наприклад, прецедентне право США визначає, що кількість захищеного авторським правом твору, що цитується, не завжди є визначальною для добросовісного використання і залежить від застосування інших факторів добросовісного використання.

Стосовно допустимих обсягів цитування існує безліч різних міфів: наприклад, що можна вільно використовувати до 400 слів із книги, до 50 слів зі статті, два рядки з вірша чи пісні, або до 30 секунд із пісні.

Насправді добросовісне використання може визначати лише суд, оскільки закон не установлює мінімальні або максимальні обсяги цитати чи співвідношення обсягу цитати з твором.

Використання фрагментів твору не повинно мати комерційного характеру, при цьому таке запозичення має привносити щось нове – недостатньо просто скопіювати фрагмент, використання має бути творчим і перетворювальним. Використання цитати не має конфліктувати з потенційним ринком для розповсюдження оригінального твору, з якого використовується цитата. Звісно ж, під час цитування має бути використано фрагмент, а не весь твір у цілому (хоча трапляються й такі випадки).

Наприклад, у США у справі Peterman v. Republican National Committee No. CV 17-66-M-DLC (D. Mont. Feb. 22, 2019) світлину публічного діяча з його агітаційної кампанії було використано для створення рекламних матеріалів для критики цього діяча. Фотограф звернувся з позовом про порушення авторських прав, але суд дійшов висновку про добросовісність використання світлини, оскільки критичний характер тексту, розміщеного на світлині, є таким, що перетворює початковий твір (фото було використано в новому контексті, із додаванням написів); таке використання не впливає на потенційний ринок використання оригінальної світлини (оскільки фотографові вже виплатили винагороду за використання оригінальної світлини).

Також суд наголосив, що фотограф розмістив світлину в соціальних мережах (Твіттер, Фейсбук), звідки будь-який охочий міг скачати початкову світлину у високій якості, розповсюдити чи зробити репост у своєму аккаунті – оскільки саме це, по суті, і є головною метою розміщення зображень на платформах у соціальних мережах.

Однак необхідно зважати на той факт, що простого копіювання чи незначних змін недостатньо, аби визнати використання добросовісним.

Наприклад, якщо просто обрізати зображення або внести технічні коригування – цього не буде достатньо для визнання використання добросовісним. Як, наприклад, це зробили організатори одного з кінофестивалів (справа Brammer v. Violent Hues Productions, LLC, No. 18-1763 (4th Cir. 2019)): вони випустили керівництво з туризму для реклами кінофестивалю, а спірну світлину обрізали й помістили в це керівництво, аби зробити кінцевий продукт візуально цікавим, і розмістили його на своєму вебсайті. Суд указав, що використання мало комерційний характер, зміни не були перетворювальними, і використання світлини не було добросовісним.

Іще одна цікава судова справа Authors Guild v. Google, Inc., No. 13-4829 (2d Cir. 2015) щодо оцифрування книжок у межах сервісу Google Books, що виробляє компанія Google. Підставою позову стало оцифрування компанією мільйонів книжок, після чого окремі фрагменти цих книжок стали доступні користувачам в Інтернеті – під час здійснення пошуку користувачі одержували доступ до понять і фрагментів з усієї бібліотеки оцифрованих книжок, що не сподобалося правовласникам.

У межах цього судового процесу суд дійшов висновку про те, що оцифрування Google є перетворювальним використанням, оскільки надається обмежена інформація про книжки, і при цьому користувачам не надається більш повний безоплатний доступ до творів, і загалом таке використання фрагментів книжок з боку компанії Google є добросовісним.

Однак у справі Warner Bros. Entertainment, Inc. v. RDR Books, 575 F.Supp.2d 513 (S.D. N.Y. 2008) використання цитат із книжок про Гаррі Поттера (у значному обсязі) для створення енциклопедії про цього героя було визнано недобросовіcним використанням і таким, що порушує права позивача.

У справі Twin Peaks v. Publications Int'l, Ltd., 996 F.2d 1366 (2d Cir. 1993) відповідач опублікував книгу "Welcome to Twin Peaks: A Complete Guide to Who's Who and What's What", котра містила прямі цитати й перефразування із серіалу Twin Peaks, докладний опис сюжету, персонажів і оточення. Суд визнав це цитування таким, що порушує права позивача, оскільки обсяг цитування був значним, і публікація негативно впливала на потенційний ринок авторизованих книжок про серіал.

У країнах континентального права використання творів для цитування й ілюстрування є неминучою противагою виключному характеру авторських прав, який покликано стимулювати свободу творчості. Право використовувати у своєму творі цитати залежить від раніше створених творів.

Директивою 2001/29/ЄС Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу "Про гармонізацію деяких аспектів авторських і суміжних прав в інформаційному суспільстві" у статті 5 (3) (d) визначено, що держави-члени можуть установлювати винятки й обмеження авторських прав під час цитування творів з метою критики або рецензій, пов'язаних із твором, який на законних підставах було доведено до відома публіки, при цьому, якщо це не виявляється неможливим, вказується джерело запозичення, ім'я автора, за умови, що таке використання здійснюється відповідно до добросовісної практики та в обсязі, виправданому поставленою метою.

Кажучи про цитування новинних матеріалів у мережі Інтернет пошуковими системами, такими як Google, слід зазначити, що у визначенні обсягу цитування важливо враховувати положення нової Директиви про авторське право, яку прийнято у квітні 2019 року (Європейський Союз посилив свої правила щодо авторського права, змусивши Google платити видавцям за фрагменти новин і Facebook – за використання захищеного контенту).

А саме: для того щоб використовувати фрагменти новинного випуску без виплати винагороди видавцям, цитата з публікації має бути дуже короткою. Цитування об'ємних фрагментів новинних випусків передбачає потребу виплати винагороди правовласникам.

Зокрема, згідно зі статтею 15 Директиви (ЄС) 2019/790 Європейського парламенту та Ради від 17 квітня 2019 р. про авторське право та суміжні права у межах єдиного цифрового ринку, яка доповнює Директиви 96/9/ЄC та 2001/29/ЄC, до національного законодавства можуть бути внесені положення, які нададуть видавцям ЗМІ виключне право дозволяти або забороняти відтворення в будь-якій формі та здійснювати доведення творів до відома публіки під час онлайн-використання публікацій постачальниками послуг інформаційного суспільства, у тому числі пошуковими системами. Автори творів, які включено в публікацію у ЗМІ, мають право отримати частку від доходу, отриманого видавцями ЗМІ від використання матеріалів пошуковими системами. Це право не обмежує можливість використання гіперпосилань, окремих слів чи дуже коротких витягів із публікацій ЗМІ.

При цьому поки що незрозуміло, як визначити, є цитата дуже короткою (яку допустимо використовувати без виплати винагороди) чи об'ємною (за використання якої вже потрібно виплачувати винагороду).

Наскільки короткими мають бути витяги з публікацій у пресі – покаже лише практичне застосування Директиви та відповідна судова практика.

На сьогодні судова практика – на боці пошукових систем у питанні правомірності використання цитат, зокрема для комерційних цілей у пошукових системах в Інтернеті.

Зокрема, у спорі між Google і видавцями в Німеччині у справі VG Media Gesellschaft zur Verwertung der Urheber- und Leistungsschutzrechte von Medienunternehmen mbH v Google LLC щодо права Google використовувати фрагменти новинних випусків у межах сервісу Google News (видавці претендували на отримання виплат за використання фрагментів новинних випусків та інших матеріалів, які використовує Google). У пошуковій системі Google під час здійснення пошуку за ключовими словами з'являється короткий текст або текстовий витяг із мініатюрою зображення, який призначено для того, щоб користувачі могли оцінити релевантність вебсайту, що відображається, для їх конкретної потреби в інформації. Пошукова система також містить меню, яке дає змогу користувачам отримувати доступ до додаткових спеціалізованих пошукових служб, таких як Пошук зображень Google, Пошук відео Google та Пошук новин Google. Крім того, в Google діє служба новин Google, у якій відображаються новини з обмеженого числа джерел новин у формі журналу. У таких випадках фрагменти складаються з короткого резюме з вебсайту, у більшості випадків – із використанням вступних пропозицій. Через свої служби AdWords і AdSense Google розміщує сторонню рекламу на своїх сайтах і на сторонніх сайтах за плату.

На думку позивача, таке використання фрагментів продукції ЗМІ з комерційною метою з боку Google і без виплати винагороди було порушенням авторських прав. До закону про авторське право в Німеччині у 2013 році було внесено зміни, пов'язані з авторським правом для видавців ЗМІ, котрі передбачали, що оператори пошукових систем в Інтернеті не мають права з комерційною метою та без згоди правовласника використовувати фрагменти статей, зображень, відеоконтенту таких ЗМІ.

У своєму рішенні від 12 вересня 2019 р. Європейський суд постановив, що положення національного законодавства Німеччини, що забороняють пошуковим системам в Інтернеті використовувати цитати з газет і журналів, не підлягають застосуванню, оскільки запровадження таких змін до національного законодавства потребувало повідомлення про введення обмежень Європейської комісії відповідно до положень Директиви 98/34 Європейського парламенту та Ради ЄС від 22.06.1998 р. про процедуру надання інформації у сфері технічних стандартів і регламентів, а також правил надання послуг в інформаційному суспільстві.

Простіше кажучи, через порушення порядку такого повідомлення положення закону не підлягають застосуванню, і до Google не застосовуються обмеження і зобов'язання щодо виплати винагороди за використання фрагментів новинних випусків. Принаймні до внесення змін до законодавства Німеччини в установленому порядку відповідно до положень Директиви (ЄС) 2019/790 від 17 квітня 2019 р.

Цей судовий процес є чудовим прикладом боротьби, яку ведуть видавці, прагнучи отримати частку доходів, одержаних від розповсюдження новин на таких сервісах, як Google News і YouTube.

Нові обмеження цитування, прийняті в Європейському Союзі, стосуються комерційного використання фрагментів пошуковими системами і не торкнуться права на приватне чи некомерційне використання публікацій у пресі окремими користувачами, унаслідок чого користувачі Інтернету зможуть продовжувати обмінюватися контентом у соціальних мережах та посилатися на вебсайти і газети.

У будь-якому разі під час використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів, права на які належать іншим особам, необхідно пам'ятати про певні обмеження і дотримуватися певних правил залежно від мети цитування, характеру твору, обсягу цитування та джерела цитати.

_____________________________________________
© ТОВ "ІАЦ "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА ЗАКОН", 2019

У разі цитування або іншого використання матеріалів, розміщених у цьому продукті ЛІГА:ЗАКОН, посилання на ЛІГА:ЗАКОН обов'язкове.
Повне або часткове відтворення чи тиражування будь-яким способом цих матеріалів без письмового дозволу ТОВ "ЛІГА ЗАКОН" заборонено.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання ЮРИСТ&ЗАКОН
Контакти редакції:
uz@ligazakon.ua