Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
Як захищатися від позовів прокурорів щодо майна: актуальна практика Верховного Суду
Олександр Рубля, адвокат, партнер, ЮФ "GENTLS" Олег Громовий, адвокат, керуючий партнер, "GENTLS"

Особливість роботи органів прокуратури зсередини полягає в тому, що здебільшого це робота на показники у статистичних звітах. Існує негласне правило, що у звітах до вищої прокуратури кожен показник роботи прокурорів (справи з обвинувальними вироками, скасовані постанови слідчих тощо) повинен бути не меншим, аніж цей самий показник за попередній аналогічний період. Не є винятком і позови, які заявляють прокурори в інтересах держави і територіальних громад.

Зазначене є однією з причин того, що прокурори задля збереження показників ефективності своєї роботи щоразу намагаються заявити якомога більше таких позовів, часом забуваючи про кінцеву мету і юридичну обґрунтованість таких дій. Найчастіше подібні позови стосуються земельної сфери й нерухомості.

Отже, отримати позов від прокуратури може ледь не будь-який власник землі чи нерухомого майна, якщо такі об'єкти раніше перебували в державній чи комунальній власності. Про те, на що насамперед слід звертати увагу, обираючи тактику захисту в таких справах, і йтиметься далі.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави

Конституція України та Закон України "Про прокуратуру" визначають підставами для представництва прокурором у суді законних інтересів держави наявність порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовує прокурор у порядку, установленому законом.

Таким чином, отримавши позов від прокурора, щонайперше необхідно проаналізувати його на наявність підстав представляти інтереси держави, і якщо прокурор такі підстави не обґрунтував, на це обов'язково слід звернути увагу суду.

До початку роботи Верховного Суду та формування оновленої судової практики поширеним явищем було лише зазначення прокурором у своєму позові про наявність підстав для представництва, без належного обґрунтування таких підстав і підтвердження їх доказами. Особливої уваги на цей аспект суди зазвичай не звертали.

Із 2018 року ситуація почала змінюватись, і наразі Верховний Суд у низці постанов сформував чітку правову позицію про можливість прокурора представляти в суді інтереси держави тільки у виключних випадках і в порядку, визначеному законом.

Насамперед прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен довести, що він звертався до органу, який представляє інтереси держави, та що цей орган погодився на таке представництво. Також Верховний Суд зазначає, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, місцевого самоврядування чи в разі відсутності такого органу.

Верховний Суд у справі № 911/1109/18 звертає увагу, що в кожному випадку прокурор повинен довести, а суд перевірити обставини обізнаності відповідного органу про порушення інтересів держави, наявність у державного органу повноважень щодо захисту таких інтересів, а також дослідити причини, які перешкоджали захисту інтересів держави належним суб'єктом, що й стало підставою для звернення до суду прокурора.

Зазвичай прокурори не приділяють достатньої уваги обґрунтуванню вказаних обставин, а тому власники чи користувачі землі (нерухомого майна), до яких заявлено позов, мають використовувати такі доводи для захисту своїх прав у суді, що значно підвищить шанси відстояти свої права.

Утім, незважаючи на останні тенденції судової практики щодо необхідності обґрунтування прокурором підстав звернення та відмови у позовах з цих підстав, трапляються випадки, коли суд погоджується з прокурором і визнає за ним право на звернення до суду в інтересах держави.

Прикладом може бути випадок звернення прокурора до суду з вимогами про скасування рішення про поновлення права користування земельною ділянкою з цільовим призначенням для будівництва, експлуатації та обслуговування оздоровчого спортивного комплексу з підприємством громадського харчування та закладами громадського призначення. Верховний Суд у справі № 910/5217/18 зазначив, що хоча й існує центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (Держгеокадастр), однак до його повноважень належить розпорядження земельними ділянками, які належать до категорії земель сільськогосподарського призначення державної форми власності. На таких підставах Суд дійшов висновку щодо існування у прокурора права на самостійне звернення з позовом у цій справі без визначення позивача, оскільки в такому випадку відсутній орган, до повноважень якого входить захист інтересів держави у спорах щодо вказаної категорії земель.

Щодо позовної давності за віндикаційними позовами прокурора

На практиці досить поширеними є випадки, коли прокурори звертаються до суду з позовами про витребування земельних ділянок у добросовісних набувачів, громадян та юридичних осіб на тій підставі, що рішення про передання земельної ділянки з державної чи комунальної власності було визнано протиправним у судовому порядку або ж взагалі не приймалось (мало місце підроблення документів).

Зазвичай такі події мають значну віддаленість у часі, а тому відповідачам за позовами, тобто добросовісним набувачам землі, варто перевіряти вимоги прокурора на предмет спливу позовної давності.

Раніше Верховний Суд України у справі № 916/2129/15 сформував правову позицію щодо вказаного питання, згідно з якою приписи про позовну давність не повинні застосовуватись до вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові № 362/44/17 від 17.10.2018 р. відступила від правового висновку Верховного Суду України, зазначивши, що на віндикаційні позови держави і територіальних громад поширюється загальна позовна давність згідно з приписами ст. 257 ЦК України, тобто тривалістю в три роки.

У цій самій постанові Велика Палата більш докладно роз'яснила, яким чином визначати момент початку перебігу строку позовної давності у випадках, коли з такими вимогами звертається прокурор.

Отже, за загальним правилом, початок перебігу строку позовної давності обчислюється з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися не прокурор, а орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Водночас Велика Палата визначає два випадки, коли позовна давність починає обчислюватися з дня, коли саме прокурор дізнався про порушення права або про особу, яка його порушила. По-перше, позовна давність обчислюється з моменту обізнаності прокурора тоді, коли прокурор раніше, ніж відповідний орган, дізнався про порушення прав та інтересів держави (під час розслідування кримінального провадження чи перевірки), по-друге, коли відсутній відповідний орган державної влади чи місцевого самоврядування, до повноважень якого віднесено захист порушених інтересів.

Потенційним відповідачам за позовами прокурорів слід ретельно вивчати питання дотримання прокурором строку звернення до суду та з'ясовувати момент початку його перебігу, адже заявлена в суді вимога про застосування наслідків спливу строку позовної давності – один із найефективніших способів захисту прав у подібних справах.

Утім, не було б усе так цікаво в судовій практиці, якби Верховний Суд був єдиним і послідовним, і дотримувався б власних правових позицій. Зокрема, у своїй постанові від 29.08.2019 р. колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду всупереч позиції Великої Палати дійшла висновку, що право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності в особи титулу власника, а тому твердження заявника про пропуск прокурором строку позовної давності є безпідставними. При цьому колегія суддів посилається на правову позицію Верховного Суду України, сформульовану в постанові від 05.10.2016 р., тобто саме на ту позицію, від якої відступила Велика Палата.

ВИСНОВОК:

Однак, незважаючи на окремі випадки, загальна картина судової практики з розгляду позовів прокурорів, зокрема про витребування землі та нерухомого майна, дає можливість віднайти достатньо юридичних механізмів і засобів для захисту своїх прав у суді громадянами та юридичними особами.

_____________________________________________
© ТОВ "ІАЦ "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА ЗАКОН", 2019

У разі цитування або іншого використання матеріалів, розміщених у цьому продукті ЛІГА:ЗАКОН, посилання на ЛІГА:ЗАКОН обов'язкове.
Повне або часткове відтворення чи тиражування будь-яким способом цих матеріалів без письмового дозволу ТОВ "ЛІГА ЗАКОН" заборонено.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання ЮРИСТ&ЗАКОН
Контакти редакції:
uz@ligazakon.ua