Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
PRAVO & TATTOO
Роман Мурга, IP-IT юрист, Safir Law&Finance

А де тут право ви "набили"?..

Переважна кількість людей асоціює авторські права з письмовими або художніми творами, піснями, ряди авторського права також поповнюють і комп'ютерні програми. І якщо з художніми творами, такими як картини, усе зрозуміло й просто – це мистецтво, у кожної картини є автор, то чи буде такий елемент образотворчого мистецтва, як татуювання, уважатися тим самим? І хто буде тим самим автором: майстер у салоні або замовник, який знайшов ескіз в Інтернеті?

У цій публікації намагатимемося особливо не перевантажувати юридичною багатослівністю, а дамо інформаційну "скарбничку" та кілька "айвайсів".

Розпочнімо...

(Увага: юридичні терміни!)

 

Багато хто з юристів уважають за краще починати свої нудні розповіді з Основного Закону – Конституції України. Так, хоч би як того не хотіли, але теж доведеться з неї розпочати, хоча б через те, що Конституція України (ст. 54) вимагає гарантії свободи художньої творчості, захисту інтелектуальної власності, авторських прав, моральних і матеріальних інтересів громадян, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

А як приклад із Заходу таке: у 2012 році Верховний суд штату Аризона визнав, що татуювання "підлягають захисту відповідно до першої поправки до Конституції США, яка гарантує свободу слова". "Татуювання – це "додаткові елементи", що мають безпосередній стосунок як до художника, так і до того, кому зроблене татуювання. Це означає, що і самі татуювання, і студії, де їх роблять, як і будь-яке інше мистецтво, підлягають захисту в межах Основного Закону країни", – зазначено в рішенні Суду. Суддя Скотт Бейлз наголосив, що Конституція США гарантує захист деяких видів самовираження (у т. ч. музики, живопису). "Єдине, що відрізняє татуювання від картини, – це те, що роблять його на шкірі, а не на папері або полотні".

Повертаючись до України, на додаток до викладеної вище конституційної норми Цивільний кодекс України (далі – ЦК України) у ст. 309 установлює, що фізична особа має право на вільний вибір сфер, змісту та форм (способів, прийомів) творчості.

Твір образотворчого мистецтва – це скульптура, картина, малюнок, гравюра, літографія, твір художнього (у тому числі сценічного) дизайну тощо (ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права"; далі – Закон).

Передбачена Законом правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору й не поширюється на ідеї, теорії, принципи, методи, процедури тощо. Доти, поки образ татуювання є лише в уяві автора (на авторові ми ще зупинимося трохи докладніше) і являє собою творчий задум, про жоден захист не може і йтися.

Об'єктивною формою вираження та існування татуювання є його зображення (малюнок).

Татуювання може мати своє матеріальне вираження на папері у вигляді початкового ескізу, малюнка або бути завершеним творінням мистецтва на іншому "носії" – людському тілі.

Охороні згідно із Законом підлягають усі твори – як оприлюднені, так і неоприлюднені, як завершені, так і незавершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо).

Отже, ескіз татуювання на папері, "забите" на тілі татуювання; для особистих, естетичних цілей або з комерційним мотивом (та сама реклама або робота у фешн-індустрії) татуювання підлягають захисту як об'єкти авторського права.

 

Залишилося з'ясувати, що ж з авторами.

Якщо ще не стомилися, то розглянемо дві форми авторства на татуювання:

1. Автором є особа, яка наносила татуювання (майстер із татуювання / виконавець).

2. Автором є замовник, який створив ескіз, а майстер лише здійснює процес нанесення татуювання.

Розглянемо докладніше.

 

Автором є особа, яка наносила татуювання

(майстер із татуювання / виконавець)

Момент виникнення авторського права відбувається в момент створення твору, при цьому законом не вимагається додержання будь-яких формальностей.

Норми ЦК України і Закону поділяють права автора на особисті немайнові та виключні майнові. При цьому, якщо передання майнових прав, наприклад, за договором можливе, то особисті немайнові права автора є невідчужуваними.

Варто зазначити, як уже викладено раніше, первісно татуювання представлено у вигляді ескізу/малюнка. Автором поки що малюнка (не татуювання), як об'єкта образотворчого мистецтва, буде сам майстер, який у цьому разі є художником цього малюнка. Майстер може передавати свої майнові права й на свій малюнок як художник або передати їх у вигляді нанесення татуювання на тіло замовника (клієнта).

У 2013 році татуювальник Кріс Ескобедо подав позов до окружного суду Аризони (США) на компанію THQ Inc. за використання його малюнка у відеогрі UFC Undisputed та UFC Undisputed 3. Майстер є автором оригінального татуювання із зображенням лева на тілі відомого учасника боїв без правил Карлоса Кондіта. За його словами, саме цього лева неправомірно використано у відеоіграх. Компанія THQ Inc., використавши це зображення в серії відеоігор про змішані бойові мистецтва, не отримувала згоду автора на таке використання, чим і порушила його авторські права.

Певна річ, на практиці далеко не всі майстри з татуювання укладають договори зі своїми клієнтами, але факт того, що майстер виконує певну роботу, а замовник, своєю чергою, оплачує цю роботу та кожна зі сторін бажає досягти конкретного результату, уже є фактом правочину. Отже, у момент нанесення татуювання й оплати за цю роботу сторони формально в такому правочині укладають угоду про передання майнових прав на татуювання. Оскільки, відповідно до ст. 15 Закону, одним із майнових прав є публічна демонстрація та публічний показ (а хто ж не захоче похвалитися своїм новим образом), передання майнових прав на татуювання під час укладання правочину має вигляд "дозволу" на показ.

 

Автором є особа, яка замовила татуювання

У цьому разі тим самим художником буде замовник; майстер же виступає як виконавець і здійснює лише процес татуювання, а для самого татуювання провадить "відтворення твору", тож, зрозуміло, жодних авторських прав на відтворений твір (татуювання) не отримує.

 

Окремо звернемо увагу на "відтворення".

Отже, ЦК України у ст. 441 указує, що використанням твору є, зокрема, його: i) відтворення будь-яким способом та в будь-якій формі; ii) опублікування (випуск у світ).

Нанесення малюнка на тіло людини і є відтворенням у тій самій будь-якій формі, тому як татуювання слугує вже татуювання безпосередньо на тілі людини.

Відтворення будь-яким способом та в будь-якій формі якраз має особливе значення в темі нашої публікації, оскільки, як було зазначено вище, первісно татуювання являє собою ескіз/малюнок.

Процедура створення татуювання, його відтворення має істотне значення для визначення правового режиму самого татуювання. Під час виготовлення ескізу татуювання останнє вже матеріалізується в конкретному зображенні, являючи собою малюнок, і таким чином стає окремим об'єктом авторського права. У цьому разі татуювання є екземпляром ескізного (первинного) зображення, його створення вже не має творчого характеру, а з юридичного погляду татуювання – лише форма реалізації одного з майнових прав автора ескізу.

Інший момент – опублікування (випуск у світ). Твір уважається опублікованим (випущеним у світ), якщо він будь-яким способом повідомлений невизначеному колу осіб, у тому числі виданий, публічно виконаний, публічно показаний, переданий по радіо чи телебаченню, відображений у загальнодоступних електронних системах інформації.

Згадаємо наш "правочин", за якого передають майнові права на татуювання, – тепер замовник може зробити "сторіз" і фото в Інстаграм свого нового естетичного образу – це якраз і буде опублікування твору невизначеному колу осіб як одна з форм використання об'єкта авторських прав.

Ще один момент з опублікуванням виникає тоді, коли майстер із татуювання на своєму сайті та/або в Інстаграм-акаунті публікує власні ескізи татуювань і власні роботи вже нанесених татуювань як портфоліо, – це теж уважають "випуском у світ", адже сайт може переглянути необмежена кількість людей, а під кожним ескізом майстер із татуювання може (і повинен!) ставити своє авторство.

 

Насамкінець... (досить юриспруденції)

Звісно, завтра навряд чи татуювальники розпочнуть створювати шаблони договорів із клієнтами, а також вистежувати в мережі тих, хто міг "украсти" авторський ескіз (хоча це "хліб" юристів).

Мода на татуювання дедалі активніша серед молоді, але проходить вона в "демократичному" режимі: студії, салони й просто знайомі, а ескізи замовник може знайти в тому самому Інстаграмі.

А ось якщо татуювання активно використовує модель або блогер у рекламі, будучи центром уваги в кадрі або значним доповненням усього образу, як мінімум майстер із татуювання має повне право вимагати зазначення себе як (1) майстра-виконавця або як (2) автора (художника) ескізу + виконавця. І тут уже може бути потрібна порада юриста.

А втім, галас із татуюваннями більше пов'язаний із фешн-індустрією та шоу-бізнесом. Звичайна людина, яка вирішила в естетичних цілях зробити татуювання, навряд чи зіткнеться з юридичними формальностями, навіть якщо вирішить "набити" Міккі Мауса на плечі. Але тоді звертаємо увагу – права на всесвітньо відоме мишеня належать The Walt Disney Company.

_____________________________________________
© ТОВ "ІАЦ "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА ЗАКОН", 2019

У разі цитування або іншого використання матеріалів, розміщених у цьому продукті ЛІГА:ЗАКОН, посилання на ЛІГА:ЗАКОН обов'язкове.
Повне або часткове відтворення чи тиражування будь-яким способом цих матеріалів без письмового дозволу ТОВ "ЛІГА ЗАКОН" заборонено.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання ЮРИСТ&ЗАКОН
Контакти редакції:
uz@ligazakon.ua