Психологи кажуть, що в людей вкрай погано розвинена прогностична функція й надзвичайно добре – ретроспективна. Тож будь-які передбачення щодо інвестування в нашій країні, не підкріплені тестами, – дуже непродуктивні. Проте цілком можна припустити, що інвестування у зв’язку з виборчими процесами в Україні піде на спад.

Є два типи іноземних інвесторів: одним не важливо, яка політична сила при владі й наскільки складна зовнішньополітична ситуація в Україні, для інших питання політичних ризиків – пріоритетне, адже в нашій країні бізнес дуже залежить від влади. Водночас стан перманентної війни теоретично вже мав би відфільтрувати останніх. У період із 2014 року відбувся колапс у сфері іноземних інвестицій і лише зараз динаміка стала позитивною. У першу чергу на це вплинула інтеграція з ЄС, стабілізація подій на Сході й навіть українські реформи. Відсіювання інвесторів, які бояться ризикованих геополітичних моментів в Україні, таки відбулося. Ситуацію й досі важко назвати стабільною, тому зараз будь-які глобальні потрясіння негативно впливатимуть на інвест-клімат України. 

З мого досвіду (близько 10 років роботи з іноземцями, проекти вартістю від кількох десятків тисяч доларів до $ 3 – 4 млн в середньому) інвесторів цікавить ROI (привабливість та окупність), безпека інвестицій (тобто рівень ризикованості та втрат), політичне становище й розвиток країни в цілому та в конкретному регіоні, юридичний стан об'єкта інвестицій. Власники рідко готують власний об'єкт до продажу (проводять підготовку, аудит, структурування, звертаються до фінансових консультантів щодо прорахунків та до експертів із питань оцінки), тому інвесторові доводиться витрачати час на збір цих даних, що зменшує привабливість такого об'єкта. Також це часто стає причиною зменшення його вартості. Це при тому, що власник міг би зробити частину зазначених дій власними силами й без значних витрат на юристів.

Одне з перших запитань, яке мені ставлять іноземні клієнти, – порядок повернення внесених інвестицій чи дивідендів, отриманих із інвестицій. На сьогодні попри численні гарантії від держави повернути інвестовані кошти або отримати дивіденди вкрай важко. По-перше, згідно із загальновідомою валютною постановою НБУ від 13.12.2016 р.  № 410 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" ускладнення в купівлі валюти для виплати дивідендів іноземним інвесторам є постійно-тимчасовим. По-друге, у разі ліквідації чи завершення роботи в Україні іноземний інвестор може зіткнутися зі складнощами в поверненні вкладених кошти у зв’язку з цими валютними обмеженнями.

Тож виникає питання, чи захоче взагалі іноземний інвестор вкладати гроші, не маючи можливості отримати прибутки з них. Звісно, є різноманітні варіанти вирішення цього питання, починаючи від напівлегальних та завершуючи варіантами з позикою (коли іноземний інвестор сам надає собі позику й повертає її, отримуючи кошти хоча б якимось чином), але ж для здорового інвестиційного клімату державі не має бути жодних ускладнень. Санкції ж, хоч і мають на меті протидію від вимивання валютних коштів із України, та замість точкового застосування до справжніх порушників завдають проблем усім.

Серед інших проблем часто згадують політично-військову та економічну ситуацію в Україні. Але тут є вирішення: існує можливість застрахувати політичні ризики втрати іноземними інвесторами своїх вкладень на території України (Political Violence Insurance). Такі ризики можуть страхувати різні установи, наприклад, Overseas Private Investment Corporation (Корпорація приватних зарубіжних інвестицій, США).

Варто згадати також відсутність єдиних правил гри для бізнесу, бюрократію та корупцію, що призводить до затягування бізнес-процесів. Інвестор у результаті є менш конкурентним порівняно з місцевим гнучкішим гравцем на ринку. Але тут теж є вирішення, хоч і ситуативне, адже краще було б боротися з причинами, а не наслідками. Існують численні урядові та позаурядові організації й державні чиновники, які справді сприяють інвестиціям і захищають інвесторів від таких впливів. На рівні України – Офіс залучення інвестицій (UkraineInvest), який створено при Кабміні для допомоги інвесторам; Європейська бізнес-асоціація (EBA), що дійсно переймається бізнес-справами своїх членів, сприяє їхньому правовому й політичному лоббі та ін. Серед регіональних на владному рівні – Управління із залучення іноземних інвестицій ЛОДА на чолі з Романом Матисом, куди може відкрито звернутися будь-який іноземний інвестор й отримати допомогу та захист, Львівський ІТ-кластер (галузеве об'єднання) та багато інших бізнес-асоціацій (у яких серед учасників можна побачити як стейкхолдерів, так і середній чи малий бізнес), що можуть ефективно впливати під час вирішення кризових питань інвесторів.

Частково ми це вже відчули у 2014 році та кількох наступних роках. Інвестиції – це не тільки приватний бізнес, але й спосіб впливу на екосистему України в цілому. Наявність, наприклад, великої кількості американських інвестованих коштів піднімає бізнес-статус України в світі. Також великі інвестиційні проекти ведуть за собою позитивні інфраструктурні зміни, вигідні місцевому населенню. Часто прихід інвестора пов'язаний із новітніми технологіями, а це досвід для країни. Інвестиції вигідні всім. Тож замість пустих слів про їх підтримку владою, варто дійсно допомагати інвесторам не лише на етапі входження, але й у повсякденній роботі.