Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
Новий Цивільний процесуальний кодекс: коротко про головне
Юлія Божко, кандидат юридичних наук, адвокат, партнер, ЮК "ПРАВОВИЙ ФРОНТ"

В Україні вже стало традицією напередодні новорічних свят вносити суттєві зміни до законодавства, що передбачають абсолютно нові правила та норми. Згадаємо хоча б Податковий кодекс України та щорічні нові податкові "правила" напередодні кожного нового року, підвищення розміру мінімальної зарплати вдвічі з 1 січня 2017 року... І кожен раз маємо ситуацію, коли нові норми не просто прийняті, а вже застосовуються чи мають застосуватися, без жодних відтермінувань, а відтак суспільство має швидко вчитися жити за новими правилами, зокрема й на власних помилках.

Зміни процесуального законодавства України наприкінці 2017 року стали, мабуть, найбільш "об'ємними" за останні кілька років. Маємо нові редакції Цивільного процесуального та Господарського процесуального кодексів, а також Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають, у тому числі, запровадження деяких абсолютно нових понять, інструментів і процедур.

Серед новацій цивільного процесу – "похідні вимоги", заяви "по суті справи" та "з процесуальних питань", малозначні справи, підготовче провадження, електронне правосуддя, спрощене провадження, запровадження механізмів для уникнення маніпуляцій з визначенням підсудності, процедура врегулювання спору за участю судді (з обов'язковим зупиненням провадження на цей час), суттєве збільшення строків на оскарження рішень судів в апеляційному та касаційному порядку, а також розмірів судового збору за подання таких скарг, установлення обмеження права на касаційне оскарження судових рішень у малозначних справах, крім деяких випадків; зміна порядку вирішення заявленого відводу судді, підстав для повернення позовної заяви та залишення позову без розгляду, запровадження в окремих випадках можливості забезпечення майбутніх судових витрат відповідача шляхом зобов'язання позивача внести їх на депозитних рахунок суду, а також кардинальні зміни в процедурі касаційного оскарження, з урахуванням проведеної реформи судової системи та ліквідації ВССУ, ВГСУ та ВАСУ тощо. Всі ці новації розглянути в межах однієї статті просто неможливо, тому зупинимося лише на окремих, найбільш цікавих, на нашу думку, змінах у цивільному процесі.

Правнича допомога та представництво в суді виключно адвокатом

Новий ЦПК України, який набув чинності з 15 грудня 2017 року, містить прямі норми щодо здійснення представництва в суді як виду правничої допомоги виключно адвокатом (крім установлених законом випадків).

Згідно зі ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник, за винятком представництва у спорах, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах, де представником може бути особа з 18 років, яка має цивільну процесуальну дієздатність, а також представництва законним представником для малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Таким чином, у Кодексі знайшли відображення норми Конституції України щодо здійснення представництва іншої особи в суді виключно адвокатом (ч. 3 ст. 1312 Конституції).

Водночас згідно з ч. 4 цієї ж статті законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Але звертаємо увагу, що норма нового ЦПК України щодо здійснення представництва виключно адвокатом, на нашу думку, має застосовуватися судами з урахуванням норм п. 161 Розділу XV Перехідних положень Конституції України, згідно з якими представництво виключно адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції – з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції – з 1 січня 2019 року.

Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року. У провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (до 2 червня 2016 року), представництво у суді здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, – до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Саме Конституція України, як зазначено у ст. 8, має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, а її норми мають застосовуватися як норми прямої дії.

Крім того, згідно з ч. 4 ст. 3 ЦПК України в новій редакції закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Відтак, представництво у судах першої інстанції виключно адвокатами здійснюється з 1 січня 2019 року. При цьому необхідно враховувати також дію норм у часі та дату відкриття відповідного провадження в аспекті того, що нові норми не мають обмежувати права учасників справи, які вони мали на момент відкриття провадження (зокрема брати участь у справі через представника, який не є адвокатом).

Окремо слід зазначити, що для громадян, які не можуть / не хочуть скористатися правничою допомогою адвоката (з будь-яких причин) або хочуть самі брати участь, навіть маючи представника, передбачена можливість самопредставництва стороною, третьою особою – брати участь у судовому засіданні особисто. Самопредставництво для юридичної особи – це можливість участі у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення.

Передача справи з одного суду до іншого: нові правила

За попередньою редакцією ЦПК України у разі подання позову з порушенням правил територіальної або виключної підсудності суд під час вирішення питання про відкриття провадження повертав позовну заяву позивачу у зв'язку з тим, що справа не підсудна цьому суду, для подання до належного суду (ст. 115 "Наслідки порушення правил підсудності"). Крім того, згідно з п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК непідсудність справи суду було визначено як одну з підстав для повернення заяви. Передати справу до іншого суду суд мав право лише після відкриття провадження, до початку розгляду, виключно у випадках, коли порушення правил підсудності було виявлено вже після відкриття провадження. Подібна ситуація (у разі якщо дійсно мала місце помилка позивача) вимагала повторної оплати судового збору за подання позовної заяви до належного суду. Крім того, суд не завжди встановлював в ухвалі про повернення позовної заяви, якому саме іншому суду підсудна справа, що викликало у позивача додаткові складнощі в разі відсутності достовірної інформації щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.

Згідно з нормами ЦПК у новій редакції стаття 185 ЦПК України, яка встановлює підстави для залишення позовної заяви, повернення заяви, вже не містить таку підставу для повернення заяви, як "справа не підсудна цьому суду".

У разі якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, суд передає її на розгляд іншому суду. Передача справи за встановленою підсудністю здійснюється на підставі відповідної ухвали не пізніше 5 днів після закінчення строку на її оскарження, у разі подання скарги – не пізніше 5 днів після залишення її без задоволення. Крім того, Кодекс містить норму щодо розгляду справи судом, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності, у разі коли в процесі розгляду вона стала підсудна іншому суду, крім випадків змін у складі відповідачів, через що справа належить до виключної підсудності іншого суду.

При цьому спори між судами про підсудність не допускаються. Справа обов'язково має бути прийнята до провадження судом, якому надіслана. Отже, запровадженими новаціями вирішено проблему для позивачів у разі неправильного визначення належного суду – саме на суд фактично покладається обов'язок визначити правильну підсудність справи та передати її на розгляд такому суду.

Занадто оціночні критерії

Йдеться насамперед про критерії віднесення справ до малозначних за їх незначною складністю та, відповідно, можливості розгляду в спрощеному провадженні; про надмірний обсяг доказів в аспекті надання доказів іншим учасникам справи та їх взяття до уваги судом; віднесення справи до такої, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; критерії встановлення значного суспільного інтересу або виняткового значення для учасників справи при вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження тощо.

Як розуміти ці критерії, як визначати? Це буде зрозуміло тільки в процесі формування відповідної правозастосовчої практики. Єдине, що можна сказати з упевненістю, що з усіх питань, де Кодекс передбачає застосування оціночних критеріїв, говорити про певну єдність судової практики можна буде лише через певний час.

Нові вимоги до позовної заяви: розуміємо дослівно

Крім вже звичних для юристів вимог, згідно зі ст. 175 нової редакції ЦПК позовна заява повинна містити також відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі якщо законом визначено обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом і з тих самих підстав.

Як свідчить практика застосування судами цих норм протягом першого місяця дії нової редакції ЦПК, суди розуміють зазначені вимоги Кодексу дослівно, залишаючи позовну заяву без руху та надаючи строк на усунення недоліків, якщо в позові відсутні відповідні формулювання та інформація.

Позови-"клони"

Йдеться про зловживання позивачем своїми правами шляхом одночасного подання кількох абсолютно аналогічних позовних заяв. Не вдаючись до оцінки мети таких дій, зазначимо, що згідно з новою редакцією ЦПК позовна заява повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом і з тих самих підстав. Таке підтвердження, на нашу думку, може (та має) використовуватися як доказ наявності факту зловживання позивачем своїми правами в разі одночасного подання декількох аналогічних позовів, для застосування судом відповідних заходів процесуального примусу з метою зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Крім того, п. 6 ч. 4 ст. 185 ЦПК України в новій редакції передбачено право суду повернути позовну заяву позивачу у випадках, коли позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом і з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

У разі коли провадження за аналогічним позовом вже відкрито, наслідком повторного подання аналогічної позовної заяви буде відмова у відкритті провадженні у справі згідно з п. 3 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, як і було раніше (п. 3 ч. 2 ст. 122 ЦПК України у попередній редакції).

З одного боку, проблему нібито вирішено, а з іншого – залишається відкритим питання, яким чином на час відкриття провадження суд зможе встановити, чи позов в іншій справі подано позивачем з тим самим предметом і з однакових підстав, не маючи доступу безпосередньо до тексту позовної заяви в іншій справі. Можливо, після початку роботи Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи це питання буде врегульовано, за умови відкритого доступу до матеріалів судової справи в електронній формі для всіх суддів відповідного суду.

Про цифри та гроші

Хотілось би проаналізувати підстави для апеляційного та касаційного оскарження, зміни в порядку розгляду й інші цікаві моменти нового ЦПК. Але поговоримо про підвищення ставок судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги. Оскільки перш за все клієнту доведеться пояснювати необхідність сплатити судовий збір за новими ставками: 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті під час подання позовної заяви, іншої заяви і скарги, за подання апеляційної скарги, та 200 відсотків – за подання касаційної скарги на рішення суду.

У майнових спорах такі розміри судового збору для більшості населення України є просто захмарними.

Для прикладу наведемо таку поширену категорію справ, як поділ майна подружжя, зокрема квартири. Позовна заява в такій справі є позовною заявою майнового характеру та, відповідно, за її подання з 1 січня 2018 року доведеться сплатити 1 відсоток ціни позову, але не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 1 січня 2018 року – 1762 грн), тобто не більше 8810 грн.

У більшості випадків у таких справах предметом спору є квартири, будинки, земельні ділянки, а відтак, з урахуванням цін на нерухомість в Україні, позивачу доведеться сплачувати максимальний розмір судового збору. Таким чином, за подання апеляційної скарги на рішення суду необхідно буде сплатити судовий збір у розмірі 13215 грн, а за подання касаційної скарги – судовий збір у розмірі 17620 грн. І це при мінімальній зарплаті в Україні на рівні 3723 грн і середній зарплаті по Україні в розмірі близько 7500 грн, у Києві – до 12000 грн (згідно зі статистичними даними на листопад 2017 року).

Ці цифри свідчать про те, що аж ніяк не всі наші громадяни зможуть оскаржити рішення в апеляційному та касаційному порядку, навіть якщо вважають його незаконним, просто через брак коштів на оплату судового збору. Тому найкращий варіант – домовлятися між собою ще до звернення до суду або ж навіть у суді, використовуючи нову процедуру, – врегулювання спору за участю судді. Тим більше, змінами від 3 жовтня 2017 року до Закону України "Про судовий збір" передбачено можливість повернення 50 % сплаченого судового збору в разі укладення мирової угоди до прийняття рішення судом першої інстанції або на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку.

На закінчення

Новий Цивільний процесуальний кодекс України, втім як і інші прийняті наприкінці року кодекси, критикують багато. Але маємо те, що маємо. Зрозуміло, що доведеться вчитися працювати за новими правилами, як юристам та адвокатам, так і суддям. Поступово до кодексів вноситимуться зміни та вирішуватимуться певні проблеми і колізії, що виникатимуть під час їх застосування, вдосконалюватимуться певні процедури. Українська правова спільнота проходила подібні ситуації вже неодноразово, і, як показує попередня практика, немає проблем, яким не можна знайти вирішення.

_____________________________________________
© ТОВ "ІАЦ "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА ЗАКОН", 2018

У разі цитування або іншого використання матеріалів, розміщених у цьому продукті ЛІГА:ЗАКОН, посилання на ЛІГА:ЗАКОН обов'язкове.
Повне або часткове відтворення чи тиражування будь-яким способом цих матеріалів без письмового дозволу ТОВ "ЛІГА ЗАКОН" заборонено.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання ЮРИСТ&ЗАКОН
Контакти редакції:
uz@ligazakon.ua