Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
Правові аспекти працевлаштування осіб з інвалідністю
Віктор Костюк, Заступник завідувача відділом Апарату Верховної Ради України, професор НаУКМА, д. ю. н., доцент

Становлення ринку праці, особливо в умовах розбудови України як демократичної, соціальної та правової держави, передбачає формування чітких, безбар'єрних механізмів доступу до нього, а також запровадження додаткових гарантій працевлаштування для окремих осіб, які повною мірою не є конкурентоспроможними. До таких осіб належать інваліди. Як відомо, особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії з зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Незважаючи на те, що в суспільстві та державі, серед роботодавців немає однозначних підходів до залучення осіб з інвалідністю до ринку праці, їх працевлаштування, все-таки ці питання останнім часом стають дедалі актуальнішими з огляду на таке. По-перше, працевлаштування таких осіб є викликом сьогодення та посиленням професіоналізації ринку праці. По-друге, в умовах професійної конкуренції такі особи зазвичай є більш мотивованими та відповідальнішими з погляду виконання службових обов'язків, менш вимогливими до умов праці. По-третє, такі особи більш вмотивовані до професійного навчання. По-четверте, залучення таких осіб до праці є елементом соціальної відповідальності роботодавців. По-п'яте, працевлаштування осіб з інвалідністю включає елемент виконання роботодавцями відповідних обов'язків щодо дотримання гарантій прав осіб з інвалідністю з питань праці. До того ж роботодавці мають реагувати на сучасні тенденції до збільшення чисельності осіб з інвалідністю, впливу їх на ринок праці. За офіційними даними, в Україні загальна чисельність людей з інвалідністю (без урахування тимчасово окупованих територій Криму та м. Севастополя) становила 2614,1 особи (або 5,98 % у загальній структурі постійного населення країни)*.

____________________

* Інформація щодо чисельності інвалідів: за даними Фонду соціального захисту інвалідів (2011 – 2016) // Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.ispf.gov.ua/ShowPage.aspx?PageID=263.

Принагідно зазначимо, що за змістом Конституції України, Конвенції про права інвалідів (далі – Конвенція), Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі – Закон № 875-XII), інших актів законодавства особи з інвалідністю в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Конвенція (ст. 27) передбачає, що держави-учасниці визнають право осіб з інвалідністю на працю нарівні з іншими; воно включає право на отримання можливості заробляти собі на життя працею, яку особа з інвалідністю вільно вибрала чи на яку вона вільно погодилась, в умовах, коли ринок праці та виробниче середовище є відкритими, інклюзивними та доступними для осіб з інвалідністю.

З урахуванням положень Конституції України, Конвенції про права інвалідів правові аспекти працевлаштування осіб з інвалідністю визначаються на підставі положень розділу IV "Працевлаштування, освіта і професійна підготовка інвалідів" Закону № 875-XII та прийнятих на його виконання інших актів законодавства. Вони передбачають такі особливості.

По-перше, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. При цьому роботодавці за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням їхніх обмежених можливостей (ч. 1, 2 ст. 17 Закону № 875-XII). З правового погляду це означає, що особи з інвалідністю мають право на працю відповідно до програм їхньої реабілітації (у тому числі вимог висновку МСЕК щодо встановлення групи інвалідності) на пристосованих до них робочих місцях.

По-друге, важлива гарантія працевлаштування осіб з інвалідністю полягає в тому, що відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення або переведення такої особи на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я (ч. 3 ст. 17 Закону № 875-XII). У правовому розумінні зазначена гарантія покликана сприяти сталості та стабільності відносин між роботодавцем та працівником з інвалідністю шляхом заборони невмотивованої (з мотивів інвалідності) відмови такій особі в укладенні трудового договору, просування по службі, переведення чи звільнення. Слід зауважити, що законодавець передбачає вичерпний перелік виключень відповідно до висновку МСЕК, коли:

1) стан здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків;

2) стан здоров'я загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб;

3) продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я.

По-третє, певні вимоги законодавець встановлює щодо організації робочого місця (ст. 18 Закону № 875-XII):

1) підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи;

2) роботодавці, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, та звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про їх зайнятість та працевлаштування у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

3) особам з інвалідністю, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.

Подальший процес розвитку в Україні ринку праці встановлюватиме тенденції до посилення мотивації роботодавців щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, забезпечення належних, здорових та безпечних умов праці, відповідно до потреб та інтересів таких працівників.

По-четверте, для роботодавців встановлено квоту (норматив) для працевлаштування осіб з інвалідністю (ст. 19 Закону № 875-XII) відповідно до таких вимог:

1) для роботодавців, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб – у кількості одного робочого місця (розрахунок кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю проводиться роботодавцями самостійно);

2) виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним, тобто там, де зберігається трудова книжка такого працівника (не вважається основною робота на умовах сумісництва (суміщення) професій (посад));

3) до виконання роботодавцями нормативу робочих місць може бути зараховано забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських організацій інвалідів шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань;

4) роботодавці, у яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю (керівники роботодавців у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування таких осіб несуть відповідальність у встановленому законом порядку).

По-п'яте, для роботодавців, які порушують встановлені нормативи для працевлаштування осіб з інвалідністю, запроваджуються адміністративно-господарські санкції (ст. 20 Закону № 875-XII):

1) роботодавці, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, в тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування такої особи і не зайняте нею;

2) для роботодавців, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте нею, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, в тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю (норма не поширюється на підприємства, установи та організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів);

3) сплату адміністративно-господарських санкцій і пені роботодавці здійснюють відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів);

4) адміністративно-господарські санкції обчислюються та сплачуються роботодавцями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу (порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи зі 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк);

5) спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

Доречно наголосити, що на виконання положень ст. ст. 19, 20 Закону № 875-XII прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", якою затверджено:

Порядок реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю;

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування;

Порядок зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць у господарських об'єднаннях, до складу яких входять підприємства громадських організацій інвалідів;

Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів;

Порядок використання суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що надійшли до державного бюджету;

Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю.

Також постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 р. № 1836 "Про реалізацію статті 181 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" затверджено Порядок надання дотації роботодавцю за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості; Порядок проведення професійної підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів.

Подальший процес розвитку в Україні ринку праці встановлюватиме тенденції стосовно посилення мотивації роботодавців щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, забезпечення належних, здорових та безпечних умов праці, відповідно до потреб та інтересів таких працівників.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання ЮРИСТ&ЗАКОН
Контакти редакції:
uz@ligazakon.ua