Вже зараз можна говорити про те, що з часу введення в дію Указом виконуючого обов’язки Президента України рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", яким розпочато антитерористичну операцію на сході держави, майну юридичних осіб завдано значної шкоди. Таким чином, окрім істотного зниження ділової активності, нестабільності фінансової системи країни, суб’єкти господарської діяльності повинні піклуватись і про шляхи збереження власного бізнесу.

Справа в тому, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" № 638-ІV від 20 березня 2003 року відшкодування шкоди, заподіяної організації, підприємству або установі терористичним актом, провадиться в порядку, визначеному законом. Проте законодавець не поспішає з прийняттям такого закону,  який би чітко визначив підстави та порядок відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом. Більше того, немає і визначеності у питанні способів підтвердження виникнення тієї чи іншої матеріальної шкоди  внаслідок терористичного акту.

З огляду на вищенаведене, суб’єкти господарської діяльності, яким завдано матеріальної шкоди, мають направити свої зусилля на формування максимально спроможної доказової бази, аби обґрунтовано стверджувати про причинно-наслідковий зв’язок між прямою шкодою та терористичною діяльністю/діями у зв’язку з переслідуванням терористичних угрупувань. Слід відразу наголосити, що, на перший погляд, найбільш дієвим способом фіксування завдання шкоди підприємству вбачається відповідне повідомлення правоохоронних органів про кримінальне правопорушення з метою подальшого пред’явлення цивільного позову в рамках кримінального провадження. Разом з тим існуючі реалії можуть призвести до того, що винних осіб у скоєнні злочину встановлено не буде, а кримінальна справа так і залишиться фактовою.

Не виключаючи необхідності повідомлення правоохоронних органів про кримінальне правопорушення, внаслідок якого суб’єкту господарської діяльності завдано матеріальної шкоди, вважаю доцільним рекомендувати здійснити наступні заходи з метою отримання можливості реальної компенсації у майбутньому.

Відповідно до положень п. 3 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 69 від 11 серпня 1994 року, встановлено перелік підстав, коли проведення інвентаризації, зокрема, основних засобів є обов’язковим. Так, проведення інвентаризації є обов’язковим у тому числі у разі техногенних аварій, пожежі чи стихійного лиха (надзвичайні події). Обов’язковість проведення інвентаризації після закінчення наведених подій встановлена і п. 12 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою КМУ від 28 лютого 2000 року.

При виявленні пошкодженої ділянки підприємства наказом керівника підприємства створюється комісія для розслідування причин та наслідків такої події. Надалі комісією відповідно до положень Інструкції № 69 та Порядку № 419 проводиться інвентаризація майна підприємства. За результатами проведеного розслідування комісією складається акт про надзвичайну подію, в якому відображаються фактичні причини  такої події. У свою чергу, в актах та протоколі інвентаризації вказується про перелік пошкодженого або знищеного майна, його вартість. Додатково зазначимо, у разі якщо на підприємстві внаслідок дій, пов’язаних із проведенням антитерористичної операції, відбулась пожежа, яка виникла, як приклад, через потрапляння снарядів до приміщень суб’єкта господарювання, правильним є підтвердження такого випадку актом про пожежу. Положенням п. 7 Порядку обліку пожеж та їх наслідків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 2030 від 26 грудня 2003 року, встановлено, що документом, який засвідчує факт пожежі, є акт, що підписується Комісією, до складу якої входить не менш як три особи, у тому числі представник територіального органу ДСНС, представник адміністрації (власник) об’єкта, потерпілий. При цьому наказом МНС України № 119 від 15.03.2004 р. затверджено форму такого акта про пожежу, до якого вносяться відомості, зокрема, про дату, час, місце виникнення пожежі, опис знищеного та пошкодженого майна, прямі та побічні збитки від пожежі, причину пожежі. Другий примірник акта про пожежу передається власнику об’єкта. До того ж представник суб’єкта господарської діяльності має право зазначити в акті про пожежу власні зауваження щодо правильності й достовірності відображеної в ньому інформації.

Обов’язковим, з точки зору забезпечення повноти фіксації матеріальної шкоди, вважається звернення суб’єкта господарської діяльності до відповідних атестованих судових експертів та експертних установ із заявою про виконання експертних досліджень, що потребують спеціальних знань та використання методів криміналістики і судової експертизи. Результати експертних досліджень викладаються у письмових висновках експертних досліджень згідно з чинним законодавством України. Недивно, якщо знадобиться проведення комплексного експертного дослідження. Так, визначення безпосередніх причин пошкоджень нерухомого майна або вартості відновлювальних робіт, або визначення вартості знищених товарно-матеріальних цінностей, як і взагалі існування у власності суб’єкта господарювання майна до моменту його знищення є інтеграційним завданням і вирішується шляхом застосування спеціальних знань у різних галузях науки та техніки. Основними завданнями технічно-будівельної експертизи є визначення технічного стану будівель, споруд та інженерних мереж, причин пошкоджень і руйнувань об’єктів та їх елементів, визначення вартості будівельних робіт, пов’язаних з усуненням наслідків механічного впливу. У той же час балістична експертиза може дати відповідь на питання, чи є пошкодження майна вогнепальними. Не зайвим вбачається і проведення фото- та відеозйомки для фіксації завдання шкоди, зняття інформації з вуличних камер відеоспостереження, звернення до власників сусідніх будівель з метою збирання пояснень з приводу завдання шкоди майну суб’єкта господарювання.

З урахуванням вищенаведеного, через законодавчу невизначеність підстав та порядку відшкодування шкоди, заподіяної юридичним особам внаслідок терористичної діяльності, підприємствам залишається виходити із загальних принципів цивільного законодавства України, а першочерговими діями такого суб’єкта господарської діяльності є формування твердого базису для доведення події завдання шкоди.