Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
Усвідомлене ліцензування: нові правила доступу в банківську систему
Олександр Бевз, директор департаменту ліцензування, Національний банк України Марина Федоренко, начальник відділу експертно-аналітичної підтримки департаменту ліцензування, Національний банк України

Ліцензування. Від одного слова хочеться позіхнути. Але не поспішайте: нові правила ліцензування банківської діяльності заснути вам не дадуть.

Спершу погодьмося, що ліцензування в нашому випадку – не лише видача ліцензії. Це складова так званого наглядового циклу, що охоплює як власне доступ установи на ринок, так і подальші погодження змін у її статусі або діяльності. Національний банк України погоджує зміну власників банку, оцінює його топ-менеджмент, визначає умови відкриття відділень і початку нових видів діяльності, перевіряє джерела збільшення капіталу й навіть "благословляє" на добровільну здачу ліцензії.

Упродовж тривалого часу ліцензійна діяльність Національного банку України мало чим відрізнялася від аналогічної діяльності інших органів ліцензування: наперед визначений закритий перелік документів, сухий набір вимог і стандартна процедура розгляду. І нібито все так і має бути у взаємодії державного органу й бізнесу. Але є одне але.

Зміна підходів

Банківська діяльність – це діяльність із високим ступенем суспільного ризику. Робота з чужими грішми потребує бездоганної репутації, високого професіоналізму та фінансової опори. Панівний формалізм у ліцензійних процедурах має великий ризик того, що деяких або жодної з названих умов не буде дотримано. І криза банківської системи це красномовно засвідчила.

Регулятор почав суттєво змінювати свої ліцензійні підходи у 2015 році. Саме тоді кардинально змінилися вимоги до фінансового стану бенефіціарних власників банків, розкриття структури власності, оцінки ділової репутації керівників і власників. Паралельно зі змінами в законодавстві та практичних підходах більш як на 3/4 оновився кадровий склад ліцензійного підрозділу НБУ. Накопичені зміни та нові практики об'єктивно потребували комплексного регулювання.

У 2018 році Національний банк України оголосив перехід до системи нагляду за банками на основі оцінки ризиків. Ліцензування, як складова наглядового циклу, не залишилось осторонь. Останніми днями 2018 року набрало чинності нове Положення про ліцензування банків, затверджене постановою Правління НБУ від 22.12.2018 р. № 149, яке замінило славнозвісну у вузьких колах постанову Правління НБУ № 306. Номер зберегти не вдалось, тож "ліцензійна біблія" тепер є "постановою 149".

Перехід на ризик-орієнтований підхід зачепив усі процедури ліцензування, однак ступінь змін різниться щодо різних процедур. Деякі зазнали майже повного "редизайну", як-от оцінка фінансового стану власників, перевірка ділової репутації, відкриття підрозділів. Водночас інші процеси нині фактично "заморожені" через відсутність попиту або змінилися не так докорінно (створення філій іноземних банків в Україні, вихід українських банків на іноземні ринки).

Усі зміни об'єднує єдина логіка: зміщення фокусу на сутнісний аналіз заявника та його "кейсу" з одночасним максимальним спрощенням формальностей, які не додають погоджувальній процедурі цінності.

Чим є сутнісний аналіз за суттю (перепрошуємо за тавтологію). Ухвалюючи будь-яке рішення, регулятор робить три ключові речі: (і) оцінює заявника й обставини його звернення в комплексі з іншими обставинами, (іі) аналізує справу не лише з формально-юридичного погляду, а й бере до уваги бізнес-логіку відповідних рішень та (ііі) оцінює потенційний вплив такого рішення на конкретний банк з урахуванням його специфіки та ризиків.

Авжеж зміна підходу влаштує не всіх. Багато заявників раді ситуації, коли державний орган дивиться лише на документи, а не на суть їхньої діяльності. Ба більше, це влаштовує й засипані роботою державні органи: прочитав папірці, розставив галочки – видав ліцензію. Заглиблення в сутнісні аспекти, аналіз діяльності заявника, оцінювання потенційного впливу на банк і, що головне, взяття відповідальності за ухваленні рішення потребують набагато більших зусиль.

Вочевидь, увага НБУ до деталей кожного кейсу, урахування унікальної комбінації притаманних йому характеристик обумовлюватимуть високий рівень дискреції НБУ під час ухвалення рішень. Усвідомлюючи це, регулятор уперше на рівні нормативно-правового акта визначив принципи своєї діяльності, покликані слугувати запобіжниками матеріалізації таких ризиків: рівноцінність сутності та форми, пропорційність регуляторних вимог, правова визначеність й обґрунтований сумнів. Крім того, усі ключові рішення щодо процедур ліцензування ухвалюватимуть колегіально. Ба більше, регулятор має намір удосконалити порядок комунікації із заявниками, створивши зручні та прозорі інструменти для обміну думками та професійної дискусії.

Продемонструймо ризик-орієнтоване ліцензування "в дії" на кількох прикладах.

Оцінка фінансового стану компаній

Здебільшого НБУ оцінює фінансовий стан компаній, коли такі компанії стають акціонерами банку або капіталізують його. Дотепер фінансовий стан юридичної особи вважали задовільним за наявності перевіреної аудитором фінансової звітності за певний період, якщо немає збитків і дотримано чотирьох базових показників платоспроможності. Крім того, компанія повинна мати власні кошти для купівлі акцій банку.

Аналіз із погляду сфери та місця діяльності компанії, структури її балансу, масштабу діяльності тощо був не потрібен. Отже, за дотримання вказаних критеріїв компанія, навіть у якої не було реальної діяльності, була б таким самим належним інвестором у капітал банку, як і материнська компанія відповідної міжнародної фінансової групи.

Положення НБУ № 149 докорінно змінило підхід до оцінювання фінансового стану юридичної особи, надавши регулятору адекватний інструментарій для здійснення сутнісного аналізу, а заявникам – часткове послаблення регуляторного навантаження.

Скасувавши подання звітності за попередні періоди, НБУ зобов'язав оцінювати фінансовий стан компанії з урахуванням характеру та масштабу її діяльності, галузевої та регіональної специфіки, інших суттєвих чинників, що впливають на її діяльність.

Водночас аудитор, хоч у регулюванні й передбачено десять основних показників платоспроможності, може обрати для оцінювання іншу методику, якщо вона більш адекватна саме для цієї компанії.

Важливо, що аудитор чи інший уповноважений консультант зобов'язані внести до висновку свою позицію щодо відсутності в юридичної особи фінансових труднощів, які можуть негативно вплинути на діяльність або фінансовий стан банку, стосовно якого здійснюють оцінювання фінансового стану компанії.

Оцінка майнового стану фізичних осіб

Власниками значної кількості українських банків є фізичні особи. Тому оцінка їхнього фінансового стану в разі купівлі банку або джерел походження коштів для капіталізації є предметом постійної уваги Національного банку України. Положення НБУ № 149 впроваджує цілковито новий підхід до оцінювання майнового стану фізичних осіб – бенефіціарів банків.

Так, фізичні особи – бенефіціари банків для отримання відповідних погоджень повинні подати відомості про свій майновий стан, які включають їхні активи та зобов'язання, а також доходи й витрати.

Якщо провести аналогію, то це – баланс і звіт про фінансові результати фізичної особи. У спрощеному вигляді, звісно. А втім, якщо особа може вказати лише ті активи, якими вона підтверджує наявність власних коштів, то зобов'язання мають бути зазначені всі. Аналогічно доходи вказують ті, якими особа підтверджує законність походження активів, а витрати – усі за відповідний період. Коригування активів особи з огляду на її зобов'язання, а також порівняння доходів і витрат допоможе об'єктивно оцінити її майновий стан.

До того ж НБУ суттєво обмежив використання готівкових коштів для капіталізації банку: гроші мають щонайменше рік перебувати в безготівковій формі.

У такий спосіб Положення НБУ № 149 ставить крапку в багатомільйонних капіталізаціях "із сейфу", та ще й за рахунок останніх заощаджень власника.

Розширення бізнесу банку

До ухвалення Положення № 149 законодавство обумовлювало право банку звернутися до НБУ для відкриття відокремленого підрозділу або початку нового виду діяльності з відповідністю такого банку доволі широкому переліку вимог. Більшість таких вимог фокусувалися на подіях минулого та/або на поточній ситуації в банку (наприклад, від банку вимагали беззбиткової діяльності та дотримання економічних нормативів не просто на дату звернення банку до НБУ, а й упродовж певного періоду, що передував зверненню). Заразом не оцінювали кореляції такої "експансії" зі стратегією банку та ресурсами для її реалізації.

У новому регулюванні НБУ скасував більшість умов для розширення банком бізнесу, що діяли раніше (крім двох – відсутність прямої заборони на таке розширення та статусу проблемного банку).

Замість усіх вимог установлено лише одну ключову – економічна обґрунтованість відкриття відокремленого підрозділу або початку діяльності, його відповідність стратегії та бізнес-плану банку.

По суті, більшість дій банку регулятор аналізує через призму життєздатності його бізнес-моделі.

Погодження на посади топ-менеджменту банку

Професійний і добросовісний менеджмент є необхідною умовою стабільного розвитку та виваженої діяльності банку. Якісне корпоративне управління в банківському секторі – безумовний пріоритет роботи регулятора. НБУ погоджує призначення всіх членів наглядової ради та правління банку, керівника служби внутрішнього аудиту. Оцінка якості корпоративного управління – елемент наглядової оцінки SREP. На початку 2018 року за ініціативою Національного банку України скасовано формальні та невиправдані обмеження щодо освіти й досвіду керівників банків.

Професійну придатність менеджерів відтепер визначають як комбінацію знань, умінь і навичок, що робить особу спроможною належним чином та ефективно виконувати конкретні функції на конкретній посаді в конкретному банку.

Положення № 149 продовжує тренд, заданий Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів" від 16.11.2017 р. № 2210-VIII, і визначає процедуру погодження керівників банку Національним банком України як оцінювання персональної їх відповідності конкретному напряму роботи у визначеному банку. Індивідуальне погодження топ-менеджерів є передумовою ефективної оцінки колективної придатності органів управління банку.

Новим регулюванням Національний банк України суттєво змінив підходи до оцінювання ділової репутації осіб, удосконалив порядок відновлення ділової репутації, розширив коло топ-менеджерів, що підлягають обов'язковому тестуванню та співбесіді.

Очевидно, що імплементація нових ліцензійних правил потребуватиме більшої відповідальності як з боку банків та їхніх власників, так і з боку керівників, навіть більше – і регулятора. Водночас НБУ готовий докласти всіх зусиль, аби філософію нового регулювання зрозуміла спільнота.

_____________________________________________
© ТОВ "ІАЦ "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА ЗАКОН", 2019

У разі цитування або іншого використання матеріалів, розміщених у цьому продукті ЛІГА:ЗАКОН, посилання на ЛІГА:ЗАКОН обов'язкове.
Повне або часткове відтворення чи тиражування будь-яким способом цих матеріалів без письмового дозволу ТОВ "ЛІГА ЗАКОН" заборонено.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання ЮРИСТ&ЗАКОН
Контакти редакції:
uz@ligazakon.ua