Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
Акціонерам на озброєння: як не втратити право власності на цінні папери
Анна Оснач, керівник практики корпоративного права, Юридичної фірми LOGICLAW

Останнім часом на ринку цінних паперів усе частіше виникають ситуації, коли акціонер виявляє, що перестав бути власником цінних паперів емітента. І це не обов'язково пов'язано з рейдерськими схемами захоплення підприємств.

Доволі часто головною причиною того, що акціонер зник з реєстру власників цінних паперів, є припинення діяльності депозитарною установою, яка здійснювала обслуговування рахунків належних власнику цінних паперів емітента. Депозитарна установа може припиняти здійснення обслуговування цінних паперів з різних причин, як-от:

анулювання Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі – Комісія) ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку – депозитарної діяльності депозитарної установи, внаслідок чого депозитарна установа припинила свою діяльність із проведенням державної реєстрації припинення юридичної особи або без такої реєстрації;

припинення Центральним депозитарієм проведення операцій депозитарних установ, що здійснювали свою діяльність у зоні проведення антитерористичної операції та не здійснили в передбаченому законодавством порядку зміну місцезнаходження, тощо.

Варто розуміти, що після завершення тривалого процесу дематеріалізації цінних паперів (переведення форми випуску цінних паперів документарної форми існування в бездокументарну) набуття і припинення прав на цінні папери і прав за цінними паперами здійснюються шляхом фіксації відповідного факту в системі депозитарного обліку (пункт 2 статті 4 Закону України "Про депозитарну систему України").

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про депозитарну систему України" системою депозитарного обліку цінних паперів є сукупність інформації, записів про емісійні цінні папери (вид із зазначенням типу, номінальна вартість і кількість, обмеження обігу тощо) на рахунках у цінних паперах власників таких рахунків, про емітентів, власників цінних паперів, що мають права за цінними паперами та права на цінні папери, обмежень прав на цінні папери, уповноважених ними осіб, управителів, заставодержателів, інших осіб, наділених відповідними правами щодо цінних паперів, яка містить дані, що дають змогу ідентифікувати емісійні цінні папери і зазначених осіб, реєстр кодів цінних паперів (міжнародних ідентифікаційних номерів цінних паперів).

Відповідно до статті 6 Закону України "Про депозитарну систему України" облік прав на цінні папери конкретного власника ведеться виключно депозитарними установами, Національним банком України у визначених цим Законом випадках і депозитаріями-кореспондентами чи їх клієнтами, а облік цінних паперів і прав за цінними паперами – виключно Центральним депозитарієм або Національним банком України.

У разі відкриття ліквідаційної процедури або прийняття органом ліцензування рішення про анулювання Ліцензії, крім випадку анулювання Ліцензії за відповідною заявою ліцензіата, всі документи, бази даних, архіви баз даних Депозитарної установи, інформація щодо її депонентів, які не закрили рахунки в цінних паперах, передаються виключно до уповноваженого на зберігання, яким є Центральний депозитарій (наразі – ПАТ "Національний депозитарій України") (пункт 3 розділу 3 Положення про припинення депозитарною установою провадження професійної діяльності на фондовому ринку – депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 08.04.2014 р. № 431).

І в разі якщо такі депозитарні установи через власну недбалість або у зв'язку з незалежними від них обставинами (накладення арешту на комп'ютерну техніку в межах кримінального провадження) не здійснили передачу Центральному депозитарію баз даних, архівів баз даних і документів, це призводить до неможливості власниками отримувати виписки з рахунка в цінних паперах, що засвідчують право власності акціонера на цінні папери емітента. Крім того, інформація про таких акціонерів зникає також із реєстрів власників цінних паперів, що отримують власники або емітенти на запит від Центрального депозитарію.

Адже відповідно до статті 8 Закону України "Про депозитарну систему України" підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі. Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента.

Згідно зі статтею 22 Закону України "Про депозитарну систему України" в установлених законодавством випадках реалізація прав за емісійними цінними паперами здійснюється на підставі реєстру власників іменних цінних паперів, складення якого здійснює Центральний депозитарій.

Наслідками відсутності акціонера в реєстрі власників цінних паперів емітента є неможливість брати участь у загальних зборах акціонерів, отримувати дивіденди та реалізовувати будь-які інші права, що належать власнику, а в деяких випадках і неможливість проведення загальних зборів акціонерів через відсутність кворуму.

На жаль, у разі виникнення вищезазначених ситуацій відсутні інші дієві способи повернення власнику прав на цінні папери, крім звернення до суду з позовом. Якраз на етапі обрання власником способу захисту прав на цінні папери виникає найбільше складнощів, оскільки єдиним органом, який здатен здійснити операцію з переказу цінних паперів на рахунок власника, є Центральний депозитарій. А ефективність відновлення права власності на цінні папери залежатиме від того, чи здатен Центральний депозитарій виконати ухвалене судом рішення відповідно до наданих йому повноважень і технічних можливостей.

Аналізуючи судову практику, варто виділити основні способи відновлення прав власників на цінні папери, а саме:

– встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту втрати системи реєстру власників цінних паперів (рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.12.2017 р. у справі № 607/11377/16-ц, рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.02.2018 р. у справі № 912/3807/17), встановлення факту втрати реєстру власників цінних паперів (рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31.01.2018 р. у справі № 756/9767/17);

– розірвання договору про відкриття та обслуговування рахунка в цінних паперах з депозитарною установою, що припинила діяльність, зобов'язання депозитарної установи передати бази даних, архіви баз даних і документи на зберігання Центральному депозитарію (рішення господарського суду м. Києва від 14.12.2016 р. у справі № 910/19764/16);

– визнання права власності на цінні папери та зобов'язання депозитарних установ та Центрального депозитарію вчинити дії щодо переказу цінних паперів на рахунок власника (рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10.03.2017 р. у справі № 760/21127/16-ц, рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 13.12.2017 р. у справі № 368/1637/17);

– списання цінних паперів з рахунку депозитарної установи, що припинила діяльність (рішення господарського суду м. Києва від 13.11.2017 р. у справі № 910/15352/17).

Обрання способу захисту права власності на цінні папери залежатиме від форми існування випуску цінних паперів (документарна або бездокументарна), проведення державної реєстрації припинення депозитарної установи, технічної можливості здійснити депозитарною установою передачу баз даних і документів Центральному депозитарію тощо.

У разі якщо під час судового розгляду справи акціонер вирішив змінити обраний ним спосіб відновлення прав на цінні папери, необхідно пам'ятати, що відповідно до ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) позивач до закінчення підготовчого засідання має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 46 ГПК України зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

ВИСНОВОК:

Таким чином, акціонеру, який має намір захистити право власності на цінні папери, необхідно ретельно й уважно підійти до обрання способу захисту свого права, оскільки прийняття судом рішення про задоволення тих чи інших позовних вимог не завжди матиме наслідком можливість поновлення акціонера в системі реєстру власників цінних паперів.

Для уникнення описаних вище ситуацій і вчасного отримання інформації про зміни в діяльності депозитарної установи кожному акціонеру радимо:

1) систематично отримувати від депозитарної установи виписки про стан рахунка в цінних паперах, де зазначається найменування акціонера, емітента, кількість і вартість цінних паперів, належних акціонеру;

2) перевіряти інформацію щодо вчинених депозитарною установою правопорушень та накладених на неї НКЦПФР санкцій, зокрема анулювання Ліцензії, в офіційному інтернет-виданні НКЦПФР https://smida.gov.ua.

_____________________________________________
© ТОВ "ІАЦ "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА ЗАКОН", 2018

У разі цитування або іншого використання матеріалів, розміщених у цьому продукті ЛІГА:ЗАКОН, посилання на ЛІГА:ЗАКОН обов'язкове.
Повне або часткове відтворення чи тиражування будь-яким способом цих матеріалів без письмового дозволу ТОВ "ЛІГА ЗАКОН" заборонено.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання ЮРИСТ&ЗАКОН
Контакти редакції:
uz@ligazakon.ua