Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
Обмеження цінової політики монополіста: досвід США та ЄС
Андрій Ласіков, юрист практики антимонопольного та конкурентного права, INTEGRITES

За загальним правилом, установленим Законом України "Про захист економічної конкуренції", монопольним (домінуючим) уважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 %. Окрім цього, законодавець передбачив інші можливі варіанти визначення монопольного становища, зокрема колективне домінування декількох суб'єктів господарювання на відповідному ринку. Проте основним критерієм віднесення суб'єкта господарювання до монополіста є насамперед стан ринку, на якому такий суб'єкт господарювання не зазнає значної конкуренції від інших учасників ринку.

Вважається, що така ситуація на ринку надає можливість монополісту певним чином його контролювати. З цього приводу звертаємо увагу на підхід європейського антимонопольного права, який полягає в тому, що суб'єкт господарювання, який володіє значною часткою на ринку, вважається таким, що знаходиться в домінуючому становищі, тільки в тому випадку, якщо в разі зменшення цін його конкурентами він може собі дозволити залишити ціни на товари на тому самому рівні. Така позиція відображається в рішенні Комісії ЄС у справі Hoffmann – La Roshe & Co. (Case No. 85/76), яке вважається основною справою у сфері домінуючого становища в ЄС.

Разом з цим саме собою монопольне становище не є порушенням конкурентного законодавства. Тому умовно незалежний від впливу конкурентів монополіст може проводити свою політику як у бік збільшення цін, так і в бік їх зменшення. Зловживанням у цьому випадку вважатиметься встановлення цін нижче або вище відповідного "справедливого" рівня. Своєю чергою, завданням конкурентного відомства є здійснення особливого контролю за такими суб'єктами господарювання з метою захисту споживачів, постачальників, конкурентів, а також конкуренції та економічної ситуації в цілому.

Так, суб'єкт господарювання, попри своє монопольне становище, залишається таким, що прагне збільшити свій прибуток, тому вдається до різних способів, що допомагають йому це зробити. Одним з найпоширеніших таких способів є маніпулювання цінами на товари/послуги, що обертаються на ринку, шляхом їх зменшення або збільшення. При цьому підхід антимонопольних органів ЄС та США до таких дій монополістів відрізняється.

Одним з підвидів зловживань, пов'язаних з ціновою політикою, є встановлення низьких цін на продукцію, що реалізується на відповідному ринку. Такі дії дають монополісту можливість запобігти входженню на ринок нових суб'єктів господарювання або витиснути вже існуючих. При цьому звинувачувати монополіста в бажанні добросовісно витиснути своїх конкурентів було б неправильним хоча б тому, що таке бажання за своєю суттю є метою конкуренції.

Отже, зменшувати ціни монополісту не забороняється – забороняється так зване хижацьке ціноутворення, яке суперечить усім основам конкурентної політики. У цьому відношенні позиції конкурентного права США та ЄС збігаються, на відміну від ступеня впливу такої політики монополіста на його конкурентів, а не на споживачів.

Цікавим прикладом для розуміння розмежування підходів установлення монополістами низьких цін у США та ЄС є справа на глобальному ринку продажу авіабілетів.

Компанія Virgin Atlantic поскаржилась на компанію British Airways, яка надавала своїм агентам спеціальні пільги, якщо кількість замовлень білетів British Airways у попередньому році досягала певного рівня. На думку Virgin Atlantic, система пільг, які надавались British Airways, закрила ринок продажу авіабілетів та, як наслідок, стала причиною зловживання монопольним становищем British Airways на відповідних лініях. Така позиція була підтримана Комісією ЄС (Case No. IV/D-2/34/780), у той час як у США Virgin Atlantic було відмовлено в задоволенні скарги у зв'язку з недоведеністю негативного впливу дій British Airways на споживачів.

Тому на основі різних підходів до подібних дій монополістів часто можна почути звинувачення американських колег, які вважають, що в ЄС захищаються не споживачі, а інтереси конкурентів, надаючи тим самим антимонопольному праву більш приватний характер.

Разом з цим з метою визначення того, які ціни слід вважати хижацькими, було запропоновано концепцію, суть якої полягає в тому, що хижацькою ціною є та, величина якої є меншою середніх уникаючих витрат (average avoidable costs) – витрат, яких підприємство могло б уникнути, якби не практикувало стратегію хижацького ціноутворення. Тобто монополіст може бути визнаним таким, що зловживає своїм монопольним становищем, тоді, коли ціна реалізації його продукції буде меншою ціни виробництва такої продукції. Проте така ціна часто не може бути відома не тільки антимонопольним органам, а й самим підприємствам (наприклад, у разі використання одних і тих самих інгредієнтів та одного й того самого обладнання для виробництва різних товарів).

Іншою можливою стратегією дій монополіста є завищення цін на продукцію, що ним реалізується. Враховуючи право суб'єкта господарювання ринкової економіки самостійно визначати ціни, сама собою можливість завищення цін носить вкрай суб'єктивний характер. По суті, зловживанням у вигляді встановлення високих цін є ситуація, за якої монополіст отримує надзвичайно великі прибутки, отримання яких було б неможливим у разі існування значної конкуренції на ринку.

З іншої точки зору, яка останнім часом характерна для прецедентного права США, установлення невиправдано високих цін є свого роду рушійною силою конкуренції. Тобто підняття цін на певну продукцію домінуючими суб'єктами господарювання слугує певним сигналом входу на ринок новим суб'єктам господарювання, які можуть запропонувати для споживача ціну набагато нижче ціни монополіста. Такі дії, своєю чергою, призведуть до зменшення цін монополістами та саморегулювання відповідного ринку. Стосовно такої позиції виступив і Верховний суд США, який у справі компанії Trinko зазначив:

"Боротьба за досягнення монополії – важливий елемент системи вільного ринку. Можливість застосування монопольних цін хоча б протягом короткого періоду часу – те, що стимулює суб'єкта господарювання на власний ризик розробляти нові інноваційні підходи".

Проте, все ж таки, у разі доведення, що суб'єкт господарювання є монополістом на ринку, необхідно додатково довести, що ціна, запропонована таким монополістом, не відповідає "справедливим" цінам. Як і в хижацькому ціноутворенні, відправною точкою доказової бази є витрати на собівартість продукції, розрахунок яких знову ж таки може викликати багато сумнівів, оскільки ціноутворення на ринку не завжди полягає у витратах на виробництво продукції. Тому одночасно з економічним розрахунком вартості продукції порівнюються ціни на інших регіональних ринках продукції, а також ціни на послуги аналогічного характеру. Комісія ЄС з цього приводу навіть застосовувала порівняння вартості послуг у шведському порту Гельсінборг із данським портом Гельсінгер (Case No. COMP/A.36.568/D3).

Враховуючи вищезазначене, перед світовими конкурентними відомствами, зокрема перед АМКУ, стоїть непросте завдання: з одного боку – захистити інтереси споживачів, а з іншого – забезпечити належний рівень розвитку конкуренції, відкинувши інтереси неефективних учасників ринку. Саме тому справи про обвинувачення суб'єктів господарювання у зловживанні монопольним становищем є достатньо складними й індивідуальними, а також потребують детального економічного аналізу.

_____________________________________________
© ТОВ "ІАЦ "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА ЗАКОН", 2018

У разі цитування або іншого використання матеріалів, розміщених у цьому продукті ЛІГА:ЗАКОН, посилання на ЛІГА:ЗАКОН обов'язкове.
Повне або часткове відтворення чи тиражування будь-яким способом цих матеріалів без письмового дозволу ТОВ "ЛІГА ЗАКОН" заборонено.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання ЮРИСТ&ЗАКОН
Контакти редакції:
uz@ligazakon.ua