Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
Специфічні економічні та процесуальні складові дослідження дійсності договорів у банкрутстві. Судова практика
Орест Цімерман, юрист, Integrites

Поширення дії Закону про банкрутство на сторону договору дає змогу досліджувати укладені правочини з використанням нових вимог до їх дійсності. Одна з них дає можливість визнавати правочини недійсними на підставі невідповідності їх ціни ринковій, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Мотиви розсуду судів під час розгляду таких вимог корисно дослідити на прикладі справ:

– № 904/1012/141, у якій Вищий господарський суд України залишив у силі судові рішення стосовно визнання недійсним договору про відступлення права вимоги щодо сплати заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів;

– № 902/1406/152, у якій Вищий господарський суд скасував постанову суду другої інстанції у справі щодо дійсності договору купівлі-продажу акцій.

Особливість позицій судів у справі № 904/1012/14 відображена у способі дослідження обставин справи та формуванні висновків. Так, питання щодо ціни договору (заборгованість у розмірі 124 млн гривень була відступлена за ціною 262 тис. гривень) вивчалося суддями з використанням таких засобів дослідження обставин справи (надалі використовуватимуться витяги з повних текстів судових рішень у досліджуваних судових справах та відповідні коментарі автора):

– відступлене право вимоги саме грошових коштів, а не будь-якого майна; отже, призначення експертизи є недоцільним, оскільки відступлення права стягнення грошових коштів не може бути зменшено у вартості більш як у 474 (чотириста сімдесят чотири) рази (керування категоріями "доцільність", "неможливість");

– боржником здійснено відступлення права вимоги в розмірі 124 млн гривень, яке є майном у розумінні статті 190 Цивільного кодексу України, за винагороду в розмірі 262 тис. гривень, тобто фактично боржник відмовився від власних майнових вимог (власне, жодним чином не мотивоване ототожнення);

– при застосуванні вимог статті 625 Цивільного кодексу України грошова вимога збільшується за рахунок індексу інфляції та 3 % річних, тому посилання на знижену ринкову вартість відступлених грошових коштів відповідно до договору про відступлення права вимоги є необґрунтованими й безпідставними (змішування процесуальної та ринкової оцінки вартості);

– існує рішення господарського суду, у якому крім відступленого основного боргу стягнуто додатково індекс інфляції та 3 % річних. Таким чином, сума відступлення права вимоги збільшилась, а ціна відступленого права вимоги грошових коштів не могла бути зменшена до суми в розмірі 262709,82 гривень порівняно із сумою, переданою за договором про відступлення права вимоги (змішування процесуальної та ринкової оцінки вартості, керування категорією "неможливість").

На противагу до зазначеного, суд у справі № 902/1406/15 при дослідженні ціни оспорюваного договору керувався іншими засобами встановлення обставин справи:

– наданої боржником довідкою біржового брокера щодо ринкової вартості інвестиційних сертифікатів, що є предметом договору купівлі-продажу цінних паперів;

– наданих Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку необхідних відомостей;

– адміністративними даними фондових бірж;

– звітом про незалежну оцінку ринкової вартості цінних паперів суб'єктом оціночної діяльності.

Своєю чергою, необхідна умова недійсності у вигляді того, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів, у справі № 904/1012/14 підтверджується судами таким чином:

– після порушення справи про банкрутство, під впливом тяжкого фінансового становища, боржник уклав договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого відмовився від майнових вимог і здійснив їх відчуження за винагороду, що значно нижча від розміру цих вимог, в умовах недостатності грошових коштів та власного майна для задоволення, зокрема, вимог ініціюючого кредитора, що суттєво порушило права всіх кредиторів, які надалі мали право за рахунок цих коштів частково погасити кредиторську заборгованість (певний факт – думка щодо факту – висновок на підставі власної думки (відсутність дослідження доказів));

– боржником здійснено відступлення активу у вигляді права вимоги в розмірі, що, на думку колегії суддів, має суттєвий вплив на формування активу та пасиву боржника (керування категорією "суттєвість" без жодного порівняння дійсних пропорцій);

– відчуження активу у вигляді права вимоги в розмірі 124 млн гривень за винагороду в розмірі 262 тис. гривень, вочевидь, суттєво впливає на майновий стан боржника (керування категорією "очевидність");

– вбачається з матеріалів справи, що майновий стан боржника значно погіршився та майна боржника стало недостатньо для задоволення вимог кредиторів (висновок на підставі відсилання до неконкретизованої інформації).

Однак мотивація суду в справі № 902/1406/15 щодо підтвердження зазначеної вище необхідної умови знову відрізняється:

– відповідно до Балансу та Звіту про фінансові результати сума активів боржника була приблизно удвічі меншою за сукупний розмір зобов'язань, що свідчить про наявність ознак неплатоспроможності, а також неможливість повного задоволення кредиторських вимог;

– у звіті арбітражного керуючого за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства зроблено висновок про те, що причиною неплатоспроможності стало не підписання договору купівлі-продажу цінних паперів, а коливання курсу національної валюти та збільшення внаслідок цього фактора зобов'язань перед кредиторами, анексія АР Крим, військові дії на території Луганської та Донецької областей, оскільки ці регіони займали значну частку споживачів продукції боржника.

ВИСНОВОК:

За результатами співставлення методів дослідження судами обставин щодо невідповідності ціни договорів ринковій, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів, можливо сформулювати основні способи захисту позицій сторін у зазначених спорах. Так, необхідно належним чином супроводжувати використання судами категорій "доцільність", "неможливість", "очевидність", "суттєвість" та інші способи керування здоровим, на думку суду, глуздом. Важливо доводити перед судом межі та різницю процесуальних та економічних обставин під час дослідження відповідності ціни договору ринковій, а також не допускати співставлення непорівнюваних категорій і висновків суду на підставі власних думок, а не доказів.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання ЮРИСТ&ЗАКОН
Контакти редакції:
uz@ligazakon.ua