Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
У пошуках нових можливостей крізь призму конституційної скарги
Ірина Хан, адвокат, партнер, Юридичної компанії "ПРАВОВИЙ ФРОНТ"

Кожен громадянин повинен в міру можливості

направляти свої прагнення до того, щоб бути в змозі

панувати над своєю власною державою.

Аристотель

Наразі в Україні відбувається реформування сфери правосуддя, зазнав змін навіть Основний Закон держави – Конституція – в частині правосуддя (Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" № 1401-VIII набув чинності ще 30 вересня 2016 року). На їх виконання було прийнято й Закон України "Про Конституційний Суд України" № 2136-VIII, що набрав чинності 03 серпня 2017 року (далі за текстом – Закон).

Голосування за Закон відбувалося під гучні баталії в сесійній залі. Дехто з народних депутатів назвав його відверто пропрезидентським і таким, що може перетворити Конституційний Суд на "кишеньковий". ЗМІ здебільшого акцентували увагу на проблемних питаннях: відкритому голосуванні за кандидатуру омбудсмена, значному розмірі заробітних плат суддів і політичній залежності оновленого Конституційного Суду України. Однак поза належною увагою залишилась дійсно революційна новація – надання можливості будь-якій особі безпосередньо подавати конституційні скарги до Конституційного Суду України (далі за текстом – КСУ).

В українських реаліях, на думку скептиків, КСУ може перетворитися на чергову інстанцію судів загальної юрисдикції, ще одним "поверхом" для "обраних", які можуть скористатися можливістю переглянути неугодне судове рішення в своїй судовій справі. Побоювання викликають закладені для цього підвалини, зокрема ручний розподіл справ поміж суддями, надмірна залежність суддів від Голови КСУ та політичних суб'єктів.

Використання в Законі оціночних понять щодо кандидатів на посаду судді на кшталт "правник із визнаним рівнем компетентності", "високі моральні якості" може призводити до суб'єктивного оцінювання при доборі суддів і негативно позначитись на судовій системі, а також створити додаткові підстави для корупції.

Проблемною вбачають також роботу професійних суддів, вихідців із судів загальної юрисдикції, тож пропонується перевагу віддати науковцям.

Однак не варто перебільшувати ймовірний рівень зловживань, навіть в українських реаліях, безпосередньо в КСУ. Звернення до КСУ є оскарженням конституційності закону, а не остаточного судового рішення в справі, тому в жодному разі КСУ не може виступати як четверта інстанція. Безумовно, певними практичними аспектами в цій площині можна буде скористатися у конкретній судовій справі, нові можливості відкриють шлях і до нових зловживань, хоча й не кожному.

Відкинувши всі політичні аспекти, спробуємо з'ясувати нові можливості в площині юридичного захисту законних прав та інтересів будь-якої фізичної чи юридичної особи, практичні аспекти використання нового механізму.

Відтепер до КСУ має можливість звернутись будь-яка особа, яка вважає, що судове рішення в її справі було ухвалене на основі неконституційного закону. Таке право гарантоване Конституцією. До суб'єктів права на конституційну скаргу не належать лише юридичні особи публічного права.

Кожному гарантується право звернутись із конституційною скаргою до Конституційного Суду України з підстав, установлених цією Конституцією, та у порядку, визначеному законом (ч. 4 ст. 55 Конституції України).

Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України (конституційність) закону України за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України. Конституційна скарга може бути подана в разі, якщо всі інші національні засоби юридичного захисту вичерпано (ст. 1511 Конституції України).

У кожного з'явилася можливість фактично скасувати норму закону, саме в правовий спосіб позбавитися неконституційної норми, чим очистити законодавче поле й змінити на краще увесь правопорядок. Ці зміни стануть наслідком не лише для цієї особи, а й для кожного громадянина та суспільства в цілому. У формуванні права в такий спосіб може взяти безпосередню участь будь-хто. Важко переоцінити значимість нового інституту конституційної скарги на шляху розбудови правової держави та громадянського суспільства – оновлений КСУ вже називають "українським Страсбургом".

На шляху до конституційної скарги доведеться подолати всі судові інстанції, вичерпати всі національні засоби юридичного захисту (за наявності ухваленого в порядку апеляційного перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, а в разі передбаченої законом можливості касаційного оскарження – судового рішення, винесеного в порядку касаційного перегляду). КСУ відмовляє у відкритті конституційного провадження, визнавши конституційну скаргу неприйнятною, якщо зміст і вимоги конституційної скарги є очевидно необґрунтованими або наявне зловживання правом на подання скарги. Тобто на адвокатів-практиків, окрім нових можливостей, покладається відпрацювання всієї своєї майстерності та підвищення рівня кваліфікації.

Станом на 28 серпня до КСУ вже надійшло 153 конституційні скарги, значну частину з яких було подано одразу після внесення змін до Конституції, ще до прийняття Закону. Маючи на сьогодні ситуацію із перенавантаженими кількістю справ судами загальної юрисдикції та враховуючи наростаючий інтерес до нового інструменту правового захисту, практики прогнозують "завал" і в КСУ.

Цікавою з погляду практичного застосування є можливість забезпечення конституційної скарги, передбачена статтею 78 Закону. Під час розгляду конституційної скарги Велика палата, у виняткових випадках, з власної ініціативи може вжити заходів щодо забезпечення конституційної скарги, видавши забезпечувальний наказ, який є виконавчим документом. Підставою для забезпечення конституційної скарги є необхідність запобігти незворотнім наслідкам, що можуть настати у зв'язку з виконанням остаточного судового рішення. Способом забезпечення конституційної скарги є встановлення тимчасової заборони вчиняти певну дію на час розгляду конституційної скарги.

Заборона вчиняти певну дію якраз і може мати значуще практичне використання, зокрема і як зловживання, особливо у випадках, коли розгляд конституційних скарг буде відбуватися далеко поза межами встановленого строку.

Яку саме дію КСУ може заборонити вчиняти, не визначено, що означає фактично будь-яку, задля запобігання виконання остаточного судового рішення у конкретній справі, адже зупиняється не дія норми, конституційність якої під сумнівом, а вчинення певної дії в межах конкретної судової справи. Як все-таки використовуватиметься таке забезпечення, побачимо на практиці вже найближчим часом.

І, насамкінець, ми здобуваємо можливість перегляду остаточного судового рішення у будь-якій справі за нововиявленими обставинами. Адже встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону України, іншого акта (їх окремих положень) або надане Конституційним Судом України офіційне тлумачення положень Конституції України, що є відмінним від того, як їх застосував суд при вирішенні справи, є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами (що закріплено у всіх процесуальних кодексах).

Справедливості заради варто зауважити, що такі обставини не завжди є нововиявленими, такими, що мали б вирішальне значення для певної справи та не були враховані судом, а часто використовуються на практиці як ще одна можливість ще один раз (а може й не один) змінити рішення у справі на свою користь. Рішення переглядає той суд, який прийняв судове рішення, тобто переважно суд першої чи апеляційної інстанції. З'являється нова можливість "розгулятися" в судах нижчої ланки, які посилалися під час винесення будь-якого рішення на певну норму, що буде визнана неконституційною.

ВИСНОВОК:

Підводячи підсумок, варто підкреслити, що конституційна скарга має стати ефективним інструментом захисту прав і свобод особи та суспільства, запровадження якого в межах імплементації правових стандартів європейського законодавства в національне, беззаперечно, є прогресивним і дає змогу всім нам бути причетними до процесу нормотворення в державі, контролювати її у такий спосіб. Все ще є сподівання, що нові можливості дадуть поштовх принципово новим якісним змінам і демократичним перетворенням, а не стануть вдалим інструментом для зловживань у царині правосуддя.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання ЮРИСТ&ЗАКОН
Контакти редакції:
uz@ligazakon.ua