Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
Від редактора, ЮРИСТ & ЗАКОН, 2017, 08, №30

Добрий день, шановні читачі!

Коли в листопаді 2012 року набрав чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс, що замінив КПК 1960 року, одним з найбільш обговорюваних нововведень стало впровадження процесуальних угод (вони ж – угоди з правосуддям). Думки експертів тоді досить суттєво розділилися: одні вітали цей інструмент як удалий спосіб радикально знизити навантаження на суддів (вони зможуть не розглядати "за повною процедурою" ті справи, у яких обвинувачений готовий визнати себе винним) і появу формально закріплених умов, за яких відбувається визнання винуватості; інші ж висловлювали побоювання, що слідчі органи максимально "наполегливо" схилятимуть обвинувачених до укладення подібних угод, що може призвести до численних порушень.

Загалом, як і будь-яке радикальне нововведення, зустрінуте воно було з двояким настроєм і викликало найактивнішу дискусію. При цьому, як завжди, сторони зійшлися на універсальній відповіді "поживемо – побачимо". Відтоді минуло вже майже 5 років і можна підбивати підсумки: як саме склалася практика укладення угод про визнання винуватості?

Саме ця тема стала основною в сьогоднішньому номері Ю&З. У статтях блоку "Тема номера" дається аналіз динаміки використання цього процесуального інструмента, проводиться дослідження судової практики, що склалася стосовно процедури укладення угоди, а також розглядаються наслідки її впровадження для діяльності слідства в цілому. Треба сказати, що порівняно з 2012 – 2013 роками ставлення до угод із правосуддям стало куди менш емоційним (цього, напевно, і варто було очікувати) і вони остаточно перейшли до категорії "засобів щоденного користування" для адвокатів, які спеціалізуються на кримінальному процесі.

Крім того, у номері Ю&З традиційно розміщено матеріали й на інші теми, у яких аналізується свіжа судова практика, даються відповіді на запитання читачів, наводиться огляд законодавчих ініціатив. Також ми знову повертаємося до вічної теми форс-мажору в договірних відносинах, оскільки диспозитивність законодавчих норм і мінливі обставини ведення бізнесу пред'являють усе нові й нові вимоги до техніки оформлення відповідних застережень в угодах. Окремо зверну вашу увагу на статтю "Державна допомога vs конкуренція: хто кого?", у якій розглядаються юридичні особливості надання державної допомоги бізнесу з урахуванням профільного Закону, що набрав чинності трохи більше тижня тому.

Загалом, певен, кожен з вас прочитає в наших матеріалах те, що важливо, корисно та цікаво йому.

І насамкінець нагадую, що редакція Ю&З із нетерпінням чекає на ваші листи з пропозиціями нових тем, запитаннями, рекомендаціями щодо поліпшення видання. Кожен такий лист надзвичайно важливий і цінний для нас, даючи змогу зробити видання ще цікавіше й корисніше для вас.

З повагою,

головний редактор

Олександр Попов

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання ЮРИСТ&ЗАКОН
Контакти редакції:
uz@ligazakon.ua