Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
Проблемні аспекти діяльності благодійних організацій в Україні та шляхи їх вирішення
Юрій Асадчев, адвокат, LEXLIGA Law Firm

Благодійність є важливою складовою частиною громадянського суспільства та вагомим сегментом соціального життя кожної країни, а тому благодійні організації потребують чіткого правового регулювання та відчутної підтримки з боку держави.

Незважаючи на викладене, благодійні організації в Україні в своїй діяльності стикаються з певними перешкодами, висвітлення яких і є предметом цієї статті. У зазначеній публікації буде окреслено коло проблемних моментів у сфері благодійництва, запропоновано шляхи їх вирішення, а також буде приділено увагу процедурі державної реєстрації благодійних організацій.

Окремі аспекти створення та державної реєстрації благодійних організацій

Процедуру державної реєстрації благодійних організацій та загальні засади їх діяльності в Україні визначено Законом України "Про благодійну діяльність та благодійні організації" від 05.07.2012 № 5073-VI (далі – Закон № 5073) та Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV (далі – Закон № 755).

Відповідно до статті 1 Закону № 5073 благодійна організація – юридична особа приватного права, установчі документи якої визначають благодійну діяльність в одній чи кількох сферах, визначених цим Законом, як основну мету її діяльності.

Засновниками благодійних організацій можуть виступати дієздатні фізичні та юридичні особи, крім органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права.

Як встановлено в ч. 1 ст. 11 Закону № 5073, метою благодійних організацій не може бути одержання і розподіл прибутку серед засновників, членів органів управління, інших пов'язаних з ними осіб, а також серед їх працівників. Разом з тим таким організаціям дозволяється вести господарську діяльність.

Законодавством встановлено такі види благодійних організацій (ст. 13 Закону № 5073):

– благодійне товариство;

– благодійна установа;

– благодійний фонд.

Для державної реєстрації благодійної організації подаються такі документи:

1) заява засновників (засновника) встановленого зразка;

2) протокол установчих зборів (з'їзду, конференції) із зазначенням рішення про заснування благодійної організації та затвердження статуту (положення), рішення про вибори органів управління;

3) статут (положення) благодійної організації у двох примірниках.

Після проведення державної реєстрації благодійна організація підлягає внесенню до Реєстру неприбуткових установ і організацій. У такому випадку організація не набуває статусу платника податку на прибуток.

Крім того, на розсуд її органів управління, благодійна організація може бути зареєстрована в якості одержувача гуманітарної допомоги згідно з Порядком реєстрації отримувачів гуманітарної допомоги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 39. Включення до такого реєстру є доцільним у разі необхідності одержання податкових пільг за операціями з гуманітарною допомогою.

ВИСНОВОК:

Отже, у цілому Закони № 5073 та № 755-IV на належному рівні регламентують процедуру створення та державної реєстрації благодійних організацій. Разом з тим особливу увагу необхідно приділяти змісту й оформленню установчих документів з метою недопущення негативних наслідків у вигляді відмови у такій реєстрації.

Недосконалість правового регулювання благодійної діяльності. Основні напрями вдосконалення законодавства у сфері суспільних відносин, що виникають у процесі здійснення благодійності

Важливим допоміжним механізмом, спрямованим на виправлення недоліків соціальної політики держави, є благодійна діяльність. З огляду на викладене на сучасному етапі особливої актуальності набувають питання нормативно-правового регулювання цієї галузі: правова база країни повинна бути ефективним регулятором таких правовідносин.

Так, у Національній стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016 – 2020 роки, затвердженій Указом Президента України від 26 лютого 2016 року № 68/2016, вказано на недостатній рівень гармонізації законодавства України із законодавством Європейського Союзу та особливо наголошено на недосконалості чинного законодавства, що спричиняє створення штучних бар'єрів для реалізації громадських ініціатив.

Правове регулювання благодійної діяльності здійснюється Конституцією України, Цивільним та Господарським кодексами, законами та підзаконними нормативно-правовими актами. Окремі аспекти благодійництва врегульовано в Податковому та Митному кодексах.

Ключовим законодавчим актом, яким регламентуються основні засади благодійної діяльності в Україні, є Закон України № 5073. Попри окремі його недоліки, не можна оминути увагою низку його позитивних рис:

– розмежування відмінностей між поняттями "благодійний фонд" і "громадська організація";

– розширення сфери благодійної діяльності;

– закріплення права благодійника здійснювати контроль за цільовим використанням благодійної пожертви;

– розширення переліку видів благодійної діяльності;

– введення в обіг нових термінів (благодійний грант, благодійний сервітут, благодійний ендаумент).

Так, важливим кроком стало розмежування Законом № 5073 відмінностей між такими поняттями, як "благодійний фонд" та "громадська організація". Це призвело до впорядкування діяльності зазначених видів благодійництва, адже до такого відокремлення значна кількість так званих "благодійних фондів" у своїй діяльності виконувала функції громадських організацій.

У статті 3 Закону № 5073 наведено сфери благодійної діяльності, перелік яких розширено порівняно з попередніми законодавчими актами. Так, до вже традиційних сфер, таких як "охорона здоров'я", "соціальний захист", "опіка та піклування", додано такі, як "стимулювання економічного росту і розвитку економіки України", "соціальні послуги та подолання бідності" тощо.

Важливою новелою є запровадження такої сфери благодійної діяльності, як "сприяння обороноздатності та мобілізаційній готовності країни", що продиктовано останніми реаліями суспільно-політичного життя країни.

На перший погляд може здатися, що такі нововведення є декларативними й на практиці не призводять до позитивних зрушень у сфері благодійництва, однак впровадження нестандартних і прогресивних сфер благодійної діяльності покликане надати поштовх як активним, так і потенційним суб'єктам благодійної діяльності для розширення масштабів їх роботи.

Прогресивним є закріплення права благодійника на здійснення контролю за цільовим використанням пожертви, а також наділення його правом на її повернення за умови нецільового використання. Таким чином, офіційно статус благодійної пожертви змінився і вона стала підзвітною. Вбачається, що це є позитивним зрушенням для попередження фінансових зловживань у сфері благодійництва, які, на жаль, у нашому суспільстві мають місце.

Введення в обіг нових термінів, зокрема, таких як "благодійний сервітут", "благодійний ендаумент", "благодійний грант", є кроком вперед, оскільки дає змогу їх використовувати на нормативному рівні.

Екстериторіальність суттєво полегшить роботу благодійних організацій з огляду на те, що вони отримали право незалежно від місця реєстрації обирати територію діяльності. Це дасть можливість оперативніше реагувати на стихійні лиха, які відбуваються на території всієї держави, та здійснювати максимум дій, спрямованих на ліквідацію негативних наслідків.

Разом з тим законодавство у сфері благодійної діяльності, зокрема Закон № 5073, характеризується недосконалістю. Вбачається за доцільне виділити такі напрями вдосконалення законодавства щодо здійснення благодійництва в Україні:

1) застосування терміна "благодійність" замість "благодійна діяльність";

2) нормативне закріплення переліку форм благодійності;

3) удосконалення правового регулювання меценатства як форми благодійництва.

Застосування терміна "благодійність" замість "благодійна діяльність"

Так, Закон № 5073 у статті 1 використовує поняття "благодійна діяльність". Натомість коректнішим є вживання терміна "благодійництво", оскільки він є збірним і включає як благодійну діяльність, так і благодійництво, яке здійснюється фізичними та юридичними особами, для яких благодійництво не є основним видом діяльності.

Нормативне закріплення переліку форм благодійності

Чинне законодавство містить перелік видів благодійної діяльності, не розмежовуючи їх із сферами благодійництва. Це призводить до плутанини, змішування понять, що негативно відображається при їх практичному застосуванні.

За результатами системного аналізу суспільних відносин, що розглядаються, можливо визначити форми благодійництва, а тому вбачається за доцільне статтю 1 Закону № 5073 доповнити частиною 3 у такій редакції: "Формами благодійництва в Україні є волонтерство, меценатство, гуманітарна допомога та безкоштовне донорство".

Удосконалення правового регулювання меценатства як форми благодійництва

Меценатство вимагає внесення окремих змін до Закону № 5073. Так, стаття 10 звужує поняття "меценатство" порівняно з його трактуванням у статті 1 цього ж Закону. Згідно зі статтею 10 Закону № 5073 меценатською діяльністю визнається підготовка чи підтримка благодійних заходів, пов'язаних із створенням, відтворенням чи використанням у встановленому законодавством порядку творів та інших об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема благодійних гастрольних заходів, за умови забезпечення вільного доступу до таких заходів.

Тобто статтею 10 Закону № 5073 меценатська діяльність обмежується "благодійними заходами" та необхідністю "забезпечення вільного доступу до таких заходів". Таке звуження видається недоречним, оскільки меценатство також може мати й інші вияви. З огляду на викладене, пропонується внести зміни до ч. 1 ст. 10 Закону № 5073 та викласти її в новій редакції: "меценатство – форма благодійництва, що здійснюється добровільно, безкорисливо та усвідомлено фізичними та юридичними особами приватного права, що виражається через особисту та/або майнову допомогу, ґрунтується на принципах гуманності, законності, рівності та здійснюється у сферах освіти, мистецтва і культури, науки та наукових досліджень, охорони культурної спадщини тощо".

Доцільним також вбачається нормативно закріпити поняття "меценат" і "меценатська організація" та визначити, що "меценат – фізична особа, яка добровільно, усвідомлено та безкорисливо надає особисту та/або майнову допомогу у сфері освіти, культури, мистецтва, охорони культурної спадщини, науки та наукових досліджень на користь меценатської організації або інших отримувачів благодійної допомоги". Доцільно запровадити також термін "меценатська організація" – це "юридична особа приватного права, якою здійснюється благодійність у формі меценатства як головна мета своєї діяльності у сфері освіти, культури, мистецтва, охорони культурної спадщини, науки та наукових досліджень".

Для усунення зловживань з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування вбачається за необхідне прямо закріпити таке положення: "не можуть бути набувачами меценатської допомоги органи державної влади, органи місцевого самоврядування та політичні партії".

ВИСНОВОК:

Отже, незважаючи на такі позитивні явища, як запровадження прогресивних сфер благодійної діяльності, закріплення права благодійника на здійснення контролю, законодавство у сфері благодійної діяльності містить низку негативних моментів. З метою удосконалення правового регулювання цієї сфери пропонується термін "благодійна діяльність" замінити на "благодійність" та нормативно закріпити перелік форм благодійності у вигляді волонтерства, меценатства, гуманітарної допомоги та безкоштовного донорства. На окрему увагу заслуговує вдосконалення правового регулювання такої форми благодійництва, як меценатство. Рекомендуємо нормативно закріпити поняття "меценатство", "меценат" і "меценатська організація".

Відсутність реальних способів контролю та звітності під час здійснення благодійної діяльності. Запровадження механізмів ефективної боротьби із зловживаннями, які вчиняються недобросовісними особами під виглядом благодійної діяльності

На сьогодні благодійна діяльність в Україні перебуває на хвилі піднесення: в державі діє величезна кількість благодійних фондів, а в їх діяльності беруть участь багато громадян. Залучена ними допомога значною мірою сприяє вирішенню проблем, які виникли в державі, а добросовісні благодійні фонди користуються високим рівнем довіри. Саме завдяки активності благодійних організацій значно підвищився рівень підтримки Збройних Сил України, було вирішено низку проблем переміщених осіб, залучено і надано благодійну допомогу соціально незахищеним верствам населення тощо.

Однак це у той самий час призвело і до поширення зловживань у цій сфері з боку недобросовісних осіб: із зростанням кількості громадян, готових жертвувати власні кошти на благодійні потреби, активізувались також і шахрайські структури, які під виглядом благодійної діяльності проводять публічні збори пожертв. Багато в чому така шахрайська діяльність в Україні стала можливою у зв'язку з відсутністю реальних способів контролю та звітності під час здійсненні благодійної діяльності.

Якщо звернутися до досвіду міжнародної спільноти, в інших країнах запроваджено особливі механізми звітності та контролю за діяльністю благодійних організацій. Зокрема, у Фінляндії такі організації зобов'язані надавати інформацію щодо своїх доходів і витрат на вимогу будь-якого заявника. Повний обсяг інформації про доходи та витрати благодійних фондів внесено до відповідного Державного реєстру благодійних організацій, який діє в Ірландії та знаходиться в публічному доступі в мережі Інтернет.

Різного роду звіти про діяльність благодійних організацій публікуються і в спеціалізованих виданнях Нідерландів, Люксембургу, а у Великобританії, Іспанії така інформація підлягає обов'язковому опублікуванню на веб-сайтах таких організацій.

Вбачається, що врахування міжнародного досвіду у цій сфері в нашій державі є гостро необхідним. Вирішення цього питання видається можливим шляхом внесення доповнень до Закону № 5073 такого змісту: "Інформація про структуру та розмір доходів і витрат благодійних організацій має щомісяця оприлюднюватись на офіційному веб-сайті благодійної організації і постійно знаходитись у вільному доступі".

Крім того, важливим кроком для нормативного закріплення ефективних засобів контролю за діяльністю благодійних організацій вбачається запровадження пропонованих нововведень.

Так, вбачаємо за доцільне статтю 6 Закону № 5073 доповнити положенням, згідно з яким "Бенефіціар – фізична особа на вимогу благодійника зобов'язаний надати йому доступ до інформації про використання благодійної пожертви (благодійного гранту), у тому числі надати копії первинної фінансової документації, в строк, що не перевищує 10 днів з моменту пред'явлення такої вимоги".

Рекомендується проблеми, пов'язані з нецільовим використанням пожертви, вирішити шляхом накладення на набувача допомоги обов'язку повернути такі кошти благодійнику на письмову вимогу останнього протягом 30 днів з дня пред'явлення такої вимоги.

Схожі заходи було запропоновано проектом Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо протидії зловживанням у сфері благодійництва" від 02.10.2015 № 3215, який наразі направлено на розгляд Комітету.

ВИСНОВОК:

Отже, з метою вдосконалення контролю за використанням коштів пожертвувачів необхідним є покладення на благодійні організації обов'язку щомісячно оприлюднювати на офіційному веб-сайті інформацію про структуру та розмір доходів і витрат. Необхідним є і закріплення їх обов'язку повертати благодійнику грошові пожертви, якщо вони були використані не за цільовим призначенням.

Окремі аспекти посилення відповідальності за порушення законодавства у сфері благодійницької діяльності

Правопорушення у сфері благодійної діяльності має місце на всіх етапах. Основною проблемою, з якою при цьому стикаються правоохоронні органи, є недосконалість правового регулювання благодійності, про що уже зазначалося. Поряд з цим відсутнє чітке нормативне закріплення відповідальності у цій сфері.

Так, ч. 1 ст. 27 Закону № 5073 встановлено, що суб'єкти благодійної діяльності і посадові особи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування несуть цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність за порушення законодавства про благодійну діяльність у порядку, встановленому законом.

З наведеного випливає, що до відповідальності порушників можливо притягнути лише в разі, коли їхнє діяння містить склад того чи іншого правопорушення, передбаченого законодавством України. Якщо звернутись до його системного аналізу, можна зробити висновок, що в Україні відсутні спеціальні правові норми, які визначали б склад адміністративного правопорушення та/або злочину у сфері благодійництва, що вкрай ускладнює роботу правоохоронців.

Таким чином, доцільним є нормативне закріплення адміністративної та кримінальної відповідальності за окремі порушення у сфері благодійницької діяльності. Пропонується Кодекс України про адміністративні правопорушення доповнити правовими нормами, що встановлюють адміністративну відповідальність за порушення встановленого законом порядку публічного збору благодійних пожертв та за неоприлюднення (ненадання вільного доступу) інформації про структуру та розмір доходів і витрат благодійної організації у встановленому законом порядку.

Суспільно небезпечні порушення в цій сфері потребують жорсткіших заходів – встановлення кримінальної відповідальності. Так, пропонується в Кримінальний кодекс України ввести статтю, що передбачає кримінальну відповідальність за привласнення зібраних благодійних пожертв (благодійних грантів), призначених для вигодонабувача (бенефіціара).

Отже, нормативне закріплення адміністративної та кримінальної відповідальності в цій сфері та посилення відповідальності за привласнення благодійних пожертв дасть змогу належним чином переслідувати недобросовісних осіб, залучених до шахрайських схем.

ВИСНОВОК:

Таким чином, незважаючи на загалом позитивні зрушення в регулюванні здійснення благодійництва в Україні, ця сфера потребує вирішення низки проблем, які постійно виникають. Насамперед слід удосконалити правову базу, що регламентує суспільні відносини, пов'язані з благодійництвом, і ліквідувати прогалини, неточності та суперечності законодавства. Однак цього недостатньо. На цьому етапі наша держава потребує запровадження реально діючих механізмів боротьби із зловживаннями, які мають місце під виглядом благодійної діяльності: прозорість, публічність і звітність повинні бути пріоритетними в роботі благодійних організацій. А нормативне закріплення відповідальності за порушення законодавства у сфері благодійницької діяльності має стати дієвим засобом запобігання зловживанням з боку недобросовісних осіб.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання ЮРИСТ&ЗАКОН
Контакти редакції:
uz@ligazakon.ua