Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
Про окремі аспекти державної політики дерегуляції господарської діяльності – 2017
Юлія Божко, суддя третейського суду, кандидат юридичних наук, адвокат, партнер, ЮК "ПРАВОВИЙ ФРОНТ"

Політика дерегуляції у сфері господарської діяльності, про досягнення та окремі помилки якої активно говорять політики й бізнес-середовище останні декілька років, і надалі залишається невід'ємною складовою європейської інтеграції України. Одне з основних завдань – поліпшити бізнес-клімат у країні, передусім для малого та середнього бізнесу, створити нові робочі місця та загалом підвищити загальний рівень життя населення за рахунок зменшення адміністративного тиску, удосконалення податкового адміністрування, модернізації реєстраційної системи, спрощення дозвільної та ліцензійної систем, полегшення контрольно-перевірочної діяльності тощо.

Про основні моменти державної політики дерегуляції господарської діяльності

Безперечно, можна говорити про досягнення в цій сфері: спрощення реєстрації бізнесу, у тому числі запровадження електронної реєстрації через портал електронних серверів; суттєве скорочення видів господарської діяльності, які потребують ліцензування, і спрощення порядку отримання ліцензій, скорочення переліку дозвільних документів і скасування ще радянських ГОСТів, зміни в тендерних процедурах тощо.

Однак системні реформи потрібні надалі, як потрібна й продумана на багато кроків уперед державна політика дерегуляції в господарській діяльності, яка не має зводитися до імітації поліпшення умов ведення бізнесу, а мати реальні досягнення – усунути зайві адміністративні бар'єри та максимально спростити умови ведення підприємницької діяльності в Україні. Насамперед реалізація заходів із дерегуляції має стимулювати розвиток і підвищувати конкурентоспроможність малого й середнього бізнесу в Україні, саме малому бізнесу потрібно надавати перевагу як найбільш вразливій складовій національного бізнес-середовища.

Пріоритетними мають залишатися заходи боротьби з корупцією на рівні всіх державних, правоохоронних органів і судової системи, оскільки за рахунок збереження на цей час високої корупційної "складової" багатьом підприємцям не вдається зменшити реальні витрати на ведення підприємницької діяльності.

Про План заходів щодо дерегуляції господарської діяльності

Зазначений План затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 № 615-р. Утім, слід зауважити, що він не є ноу-хау у сфері дерегуляції господарської діяльності. Подібний нормативний документ існував і раніше – План заходів щодо дерегуляції господарської діяльності, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.03.2015 № 357-р, який передбачав спрощення ліцензійних і дозвільних процедур регулювання, процедур митного та податкового регулювання й безліч інших необхідних заходів, однак за перше півріччя його дії стан виконання був досить невтішним.

Із 23 серпня 2016 року маємо "оновлений" План заходів щодо дерегуляції господарської діяльності, який, як зазначають його розробники, максимально враховує потреби (та проблеми) бізнес-спільнот, фахових і громадських організацій, розроблений за результатами громадських обговорень.

Проблеми в підходах до планування регуляторної діяльності

Безсистемний, формальний характер підходу до планування регуляторної діяльності зберігається й надалі на всіх рівнях, що не дає змоги, зокрема, ефективно та вчасно реалізовувати заходи державної політики дерегуляції у сфері господарської діяльності.

З інформації про здійснення органами виконавчої влади державної регуляторної політики у 2016 році, розміщеної на офіційному сайті Державної регуляторної служби України, убачається стрімке зростання кількості проектів регуляторних актів (майже вдвічі на кінець року) на фоні порушення принципу передбачуваності регуляторної діяльності окремими регуляторними органами як на центральному, так і на регіональних рівнях.

Для прикладу, протягом року в Міненерговугілля кількість запланованих до розроблення проектів регуляторних актів зросла більш як у 8 разів, у Мінагрополітики – із 46 до 125, у МОЗ – із 10 до 48, у Мінекономрозвитку – із 15 до 53, у Фонді держмайна – із 17 до 57, у НКРЕКП – із 48 до 102, у Держпраці – із 3 до 11, Держспецзв'язку – із 4 до 16 проектів регуляторних актів. На рівні місцевих органів виконавчої влади ситуація не краща, в окремих областях України кількість запланованих до розробки проектів регуляторних актів зросла більш як у 3 рази.

І це офіційна невтішна статистика (!), яка свідчить про непродуманість регуляторної діяльності, що зрештою може нівелювати наявні досягнення у сфері дерегуляції господарської діяльності.

Ще однією суттєвою проблемою є те, що рівень відповідності регуляторної діяльності органів виконавчої влади затвердженим планам суттєво знизився; за статистичною інформацією Державної регуляторної служби України, безліч проектів регуляторних актів, які подавалися на погодження, взагалі не були включені до відповідних планів центральних і місцевих органів виконавчої влади на 2016 рік.

Крім того, у 2016 році спостерігалося порушення термінів розроблення, передбачених планами з підготовки проектів регуляторних актів, а також порушення передбачених законодавством термінів планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів на 2017 рік.

Тобто маємо ситуацію, коли окремі органи влади без врахування погоджених планів самостійно визначають необхідність підготовки того чи іншого законопроекту та готують їх у "власні" терміни. Тож про яку системність у цьому випадку може йтись?!

Проекти у сфері дерегуляції за оновленою Методикою

Ідеться про постанову Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1151, якою було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження методик проведення аналізу впливу та відстеження результативності регуляторного акта" від 11.03.2004 № 308. Основна мета цих змін – запровадити обов'язкове проведення кількісних розрахунків вигід і витрат від запровадження регулювання, аби мінімізувати витрати бізнесу та держави від дії неефективних регуляторних актів.

Отже, сподіваємося, що рівень проектів регуляторних актів поступово поліпшуватиметься за рахунок чіткого визначення проблем, що потребують регуляторного регулювання, і правильного визначення цілей регулювання, результативності регуляторного акта з урахуванням вимог Методики, розуміння реальних витрат підприємців і держави від запровадження чергового регуляторного акта нібито для вирішення проблеми та необхідності доведення запропонованого державного регулювання.

За показовий приклад впливу нової Методики на якість пропонованих законопроектів у сфері дерегуляції господарської діяльності можна навести проект постанови КМУ "Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення", якою (за пропозиціями Держгеокадастру) передбачалося впровадження сучасних методологічних засад проведення нормативної грошової оцінки земель з урахуванням балів бонітету земель. Як з'ясувалося під час аналізу цього проекту за новою Методикою, його прийняття призведе до суттєвих разових витрат із боку власників сільськогосподарських земель на проведення оцінки (2,5 млрд грн), але при цьому вдасться заощадити понад 9 млрд грн, оптимізувавши відповідні податки з урахуванням проведеної переоцінки земель.

16 листопада 2016 року Методика нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення було затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 831, і з 1 березня 2017 року вона набула чинності.

Крок уперед і два назад

На жаль, окремі пропоновані законопроекти у сфері дерегуляції господарської діяльності не лише не передбачають її спрощення, а навпаки – створюють нові перепони та можливості для зловживань, що знову ж свідчить про відсутність розуміння з боку окремих органів державної влади необхідності системного та послідовного підходу до здійснення державної політики дерегуляції.

Варто зазначити, що Державна регуляторна служба України здебільшого відмовляє в їх погодженні. Наприклад, у випадку внесеного проекту Закону України "Про оцінку впливу на довкілля". Законопроект передбачав унесення зміни до процедури екологічної експертизи, видів діяльності й об'єктів, що підлягають оцінці впливу на довкілля. Як наслідок, додаткові документи дозвільного характеру фактично "приховані" під новими назвами ("рішення..."), на фоні відсутності жодних критеріїв і процедур прийняття таких рішень. Тож мета законопроекту – не дерегуляція у сфері отримання документів дозвільного характеру, а нова складна система багаторівневого оформлення документів заявником, суттєве збільшення часових і матеріальних витрат суб'єктів господарювання, нові можливості для створення корупційних схем.

Ураховуючи проведену Державною регуляторною службою України експертизу, цей законопроект ветував Президент у жовтні 2016 року. Згодом, 23 травня 2017 року, Верховна Рада України його прийняла повторно з пропозиціями Президента.

"Гарячі" новини дерегуляції – 2017

24 травня 2017 року в Кабінеті Міністрів було представлено на розгляд низку законопроектів щодо дерегуляції господарської діяльності. За інформацією, розміщеною на офіційному сайті Уряду, було послаблено тиск контролюючих органів на бізнес у результаті схвалення запровадження публічної інтегрованої бази перевірок для забезпечення вільного доступу всіх зацікавлених осіб до відомостей про заходи державного нагляду (контролю) через мережу Інтернет.

Крім того, було схвалено методику, яка допоможе органам контролю визначати допустиму частоту перевірок бізнесу, а також порядок здійснення комплексних планових заходів державного нагляду (контролю), що встановлює процедуру проведення комплексних планових заходів контролю одночасно всіма контролюючими органами.

За рахунок цих новацій Уряд анонсує скорочення кількості контактів підприємців із контролюючими органами та, відповідно, зменшення частки можливої корупційної складової під час перевірок.

Крім того, було схвалено й інші важливі нормативні акти: надано суб'єктам господарювання можливість залучення Мінекономрозвитку та Державної регуляторної служби України до перевірок за ініціативою підприємства з метою контролю за дотриманням законодавства контролюючими органами, спрощено процедури подання документів до органу ліцензування (за уніфікованою процедурою – в електронній формі через Єдиний державний портал адміністративних послуг, без дублювання в паперовому вигляді), відкрито загальний доступ до інформації про містобудівну документацію через новий веб-сервіс на сайті Мінрегіонбуду.

Отже, очікуємо на ефективну реалізацію наведених новацій у сфері дерегуляції господарської діяльності на практиці.

ВИСНОВОК:

Розглянувши основні проблемні моменти державної політики дерегуляції у сфері господарської діяльності, доходимо висновку, що у 2017 році, аби мати можливість виправити ситуацію, потрібно насамперед прагнути до збереження системності під час здійснення регуляторної діяльності та вести постійний професійний діалог із бізнес-середовищем, щоб об'єднати зусилля задля якісного й сталого поліпшення бізнес-клімату в Україні. Органи виконавчої влади мають неухильно дотримуватися вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" й Методик проведення аналізу впливу та відстеження результативності регуляторного акта.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання ЮРИСТ&ЗАКОН
Контакти редакції:
uz@ligazakon.ua