Вызов консультанта
Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
Читаємо та рахуємо: споживачеві на замітку
Ірина Хан, адвокат, партнер, Юридичної компанії "ПРАВОВИЙ ФРОНТ"

Часто гроші коштують занадто дорого.

Ральф Уолдо Емерсон

Першочергова мета Закону "Про споживче кредитування" № 1734-VIII, що набуде чинності вже 10 червня, – захист прав та законних інтересів споживачів, як визначено ст. 2 Закону. Багато положень цього Закону дійсно є давно назрілими і вже критично необхідними для забезпечення реального захисту прав споживачів. Розглянемо найбільш важливі зміни, покликані забезпечити такий захист.

Поінформований – значить озброєний. Рекламувати – правильно інформувати

Закон покликаний убезпечити споживачів фінансових послуг від ризиків порушення їхніх прав за допомогою надання повної та прозорої інформації – максимально інформувати споживача шляхом вручення йому паспорта споживчого кредиту до укладення договору та примірника укладеного договору споживчого кредитування "особисто в руки" (у тому числі на електронну пошту або іншим шляхом). Також цим Законом прямо передбачено право споживача отримувати інформацію протягом усього строку кредитування, установлено детальний перелік і періодичність надання інформації.

Щодо паспорта споживчого кредиту, то цю нову стандартизовану форму наведено в додатку до Закону, у якій повинні міститися основні умови споживчого кредиту, що надається. Фактично це "вижимка" з договору, договір у короткій формі, де виписано всі основні умови кредитування та навіть деякі важливі правові аспекти. Споживач підписує паспорт, чим підтверджує свою поінформованість. Передбачається, що споживач хоча б цей документ прочитає до укладення самого договору споживчого кредитування й усвідомлено зробить цей крок, володіючи достатнім обсягом інформації.

Важливо відзначити, що до раніше існуючого переліку інформації додався надзвичайно важливий показник – реальна процентна ставка, виражена у відсотках річних, яка повинна включати загальні витрати за кредитом.

Також як інформаційний захист споживача висунуто чіткі вимоги до змісту реклами: прямо заборонено вказувати, що кредит є безпроцентним або надається під нуль відсотків, а також те, що кредит може надаватися без документального підтвердження кредитоспроможності позичальника.

Те, що ми бачимо навкруги, – агресивна й недобросовісна реклама, яка тепер поза Законом. До того ж, у разі якщо реклама містить будь-які дані про витрати, стандартна інформація повинна містити ту саму реальну річну процентну ставку. У разі дотримання цієї вимоги така реклама перетвориться на антирекламу.

Багато простих мешканців навіть не сприймають такий показник, як річна процентна ставка, хочуть просто розуміти, у скільки їм обійдеться такий кредит у грошовому вираженні, а не у відсотках, хоча це єдиний загальноприйнятий показник реальної вартості грошей. Навпаки, фінансово грамотні споживачі завжди переводять належні суми платежів у відсотки саме річних, що дає їм розуміння того, чи є ця ставка ринковою та справедливою.

У нинішніх умовах цей показник може сильно здивувати багатьох своїм значущим, а іноді й просто приголомшливим розміром. Наведу конкретний приклад. Багато фінансових установ, у тому числі й небанківських, уже адаптували до вимог Закону свою діяльність і наводять на своїх сайтах такий незрозумілий більшості їхніх клієнтів показник, як APR (англ. Annual Percentage Rate – річна процентна ставка). Так от, острівці "швидких" грошей "до зарплати", що виросли повсюдно, особливо біля метро, у торговельних центрах та інших людних місцях, та рясніють нав'язливою рекламою, пропонують легко й відразу ж отримати гроші. Якщо поцікавитися на їхніх сайтах оприлюдненим ними ж показником APR, то стає просто ніяково, важко повірити, що така процентна ставка взагалі існує, чому можуть позаздрити банки, не кажучи вже про зовсім скромні ставки європейських та американських фінансових установ. Тільки вдумайтеся: 730 % річних... і це "лише" 2 % на день, або 20 гривень на день за кожну тисячу гривень. Для тих, хто сприймає в реальному грошовому вираженні, за позичену на рік 1000 гривень необхідно "зверху" ще віддати 7300, і це за умови виконання зобов'язань у строк, без штрафних санкцій. З урахуванням строку позовної давності за три роки тільки відсотків "набіжить" 21900 на ту саму лише тисячу гривень.

Нововведенням Закону є поява інституту кредитних посередників у вигляді кредитних брокерів і кредитних агентів, діяльність яких не вважається фінансовою послугою. Вони беруть на себе функції інформування, консультування, збирання даних тощо. Природно за плату, яка також включається до розрахунку реальної річної процентної ставки. Законом і підзаконними нормативними актами діяльність таких посередників буде регламентовано, однак лише практика засвідчить, чи приведе їхня діяльність до забезпечення захисту прав споживачів або до зловживань правами.

Немає безмежної відповідальності. І нова черговість погашення

Досягненням на шляху забезпечення реального захисту прав боржників, безумовно, є обмеження їхньої фінансової відповідальності та зміна черговості погашення заборгованості, що перешкоджає "роздуванню" боргових зобов'язань до позамежних розмірів, що часто-густо виходить за межі розумності та справедливості.

Нарешті Законом обмежено граничний розмір пені на рівні подвійної облікової ставки НБУ, але не більш ніж 15 % суми простроченого платежу. Також сукупно розмір неустойки (пеня плюс штрафи) не може перевищувати половини отриманої суми кредиту та не може бути збільшено за погодженням сторін. Ці зміни по праву можуть уважатися революційними у збалансуванні відповідальності позичальників і прав кредитодавців щодо її застосування до боржників. Адже той факт, що розмір пені, яка застосовується до суб'єктів підприємництва, був обмежений розміром подвійної облікової ставки НБУ ще в далекому 2002 році (Закон "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"), а до фізичних осіб – без обмежень, давно викликав подив.

Позитивну тенденцію також закріплює імперативна норма Закону, яка встановлює нову черговість погашення вимог: у першу чергу прострочені тіло кредиту та відсотки, у другу – поточні платежі за тілом і відсотками, в останню чергу – неустойка та інші платежі. Це докорінно змінює ситуацію, коли платежі, що надходять, спрямовуються в першу чергу на погашення пені, штрафів, комісій, а розмір зобов'язань від цього зростає.

Не набув Закон ще чинності, як знайшлися "обхідні" шляхи й лазівки, які вже використовують фінансові установи, найчастіше небанківські. Вони вже адаптували до прийдешніх змін суми або строки кредитів, що надаються, – до 3000 гривень або до одного місяця (до зарплати), чим насправді обходять Закон. Адже, як визначено цим Законом, його дія не поширюється на кредитні договори із загальною сумою кредиту до однієї мінімальної заробітної плати або на строк до одного місяця. Тобто, якщо кредит до 3200 гривень надається щомісяця, то розмір відповідальності споживача не обмежується, як передбачено Законом, адже сам Закон на такі кредити не поширюється. Знову ж, поцікавившись на сайті розміром штрафних санкцій, можна жахнутися їхнього розміру – 2 % на день, тобто ще 730 % річних на додаток, якщо допустити прострочення погашення всієї суми боргу. Для тих, хто рахує в реальному грошовому вираженні, вищенаведені суми множимо на два.

Не підтримуючи прямої заборони будь-якої легальної діяльності на законодавчому рівні, усе-таки дотримуємося позиції щодо вдосконалення правового регулювання й усунення існуючих прогалин.

Адже постає риторичне запитання: чому слабку сторону правовідносин – споживача, часто-густо фінансово неграмотного й залежного від конкретних важких життєвих обставин, законодавець відгородив від казино як ризику втратити гроші та потрапити в залежність, але дав таке широке поле для діяльності фінансовим гравцям? Адже насправді це такі самі "пастки" для найбідніших, людей у безвихідних ситуаціях і найменш захищених верств населення.

Навіть з урахуванням "плати за ризик" неповернень таких кредитів їхня ціна не має бути настільки високою. Очевидно, що навіть "дрібні" й "короткі" гроші повинні підпадати під законодавчі вимоги й обмеження. Інакше споживач такої фінансової "послуги" може втратити все та не зможе захистити свої права, адже це цілком "законно".

І наостанок, якщо ми все рахуємо, вимагає негайного чіткого врегулювання питання про звільнення споживачів від сплати судового збору в разі необхідності звернення до суду за захистом своїх прав і законних інтересів. Багато хто відповість, що вони й так звільнені Законом "Про захист прав споживачів", але практики погодяться, що не так усе однозначно, особливо з урахуванням відсутності прямої норми в Законі "Про судовий збір", практика різноспрямована, тому уникнути сплати вдається далеко не завжди.

ВИСНОВОК:

Самих споживачів фінансових послуг, позичальників закликаємо читати свої зобов'язання, утримуватися від сумнівних фінансових операцій, не довіряти особливо нав'язливій рекламі, перевіряти запропоновані умови кредитування та здійснювати усвідомлений вибір оптимального кредитного продукту серед великої кількості запропонованих. Це забезпечить реальний і надійний захист прав та законних інтересів у майбутньому. Закон – усім на допомогу.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання ЮРИСТ&ЗАКОН
Контакти редакції:
uz@ligazakon.ua