Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
Акт тижня: проект закону України "Про фінансовий лізинг"
Олег Данильченко, ЮРИСТ&ЗАКОН

В умовах постійного росту видаткової частини бюджету й не менш стабільного падіння дохідної на перший план виходить питання стабілізації та розвитку економіки, створення дієвого механізму фінансування її реального сектору.

Керуючись цією (безсумнівно, шляхетною) метою, 19 квітня 2017 року група народних депутатів внесла до Верховної Ради проект закону України "Про фінансовий лізинг" (реєстраційний № 6395). На думку авторів, його прийняття зробить лізингові послуги доступнішими, сприятиме оновленню основних засобів і підйому виробництва.

Що з цього вийшло та чи вийшло "як завжди" – шукаємо відповідь у матеріалі.

Питання техніки

Озброєні наміром усунути суперечливі дефініції та колізії у сфері фінансового лізингу автори перечепилися вже на першому камені: замість недосконалого, але лаконічного (у хорошому сенсі) визначення фінансового лізингу, що міститься в чинному Законі, пропонується надзвичайно переускладнене та казуїстичне.

Утім, промах у визначенні фінансового лізингу, на жаль, не єдина вада законопроекту. Яскравим прикладом є перелік істотних умов договору фінансового лізингу, передбачений ч. 1 ст. 11 проекту закону України "Про фінансовий лізинг" (неофіційний текст), 12 пунктів якого охоплюють практично все, що так чи інакше може потрапити до договору – від індивідуальних ознак предмета фінансового лізингу до підписів і печаток сторін.

Ніби навмисно відкинувши правила юридичної техніки, автори постійно плутаються, звертаючись то до "предмета", то до "об'єкта" договору. Попри все, саме визначення анітрохи не змінилося: залишилося навіть посилання на основні фонди, тоді як чинне законодавство вже давно користується поняттям основних засобів.

Незважаючи на це, передбачено й чимало позитивних змін. Такою, на нашу думку, є пропозиція виключити з переліку обмежень єдині майнові комплекси підприємств і їхні відокремлені структурні підрозділи. Наскільки затребуваною є така зміна поки що сказати важко, однак відсутність такого обмеження навряд чи завадить.

Автори також пропонують установити чіткі вимоги щодо форми договору фінансового лізингу: за загальним правилом такий договір має бути укладено в простій письмовій формі, а нотаріальне посвідчення – за домовленістю сторін.

Безсумнівно, цікавим є положення щодо обов'язковості реєстрації обтяження рухомого майна лізингом. Утім, звертаємо увагу, що більшість питань, пов'язаних із такою реєстрацією, залишаються невирішеними (і, ймовірно, залишаться такими ще певний час після прийняття нового закону, якщо воно відбудеться).

Крім того, звернено увагу на "прикордонний" характер фінансового лізингу, через що державне регулювання та нагляд пропонують покласти на Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Про лізингодавця

Остаточно вирішивши одвічне питання про потрібність державного регулювання на свою користь, народні обранці виступили за посилення ролі держави в регулюванні ринку фінансових послуг: проект обмежує коло осіб, які можуть бути лізингодавцями, вимагаючи набуття спеціального статусу (хто, у якому порядку та за якими критеріями надаватиме такий статус законопроектом не передбачено).

Перелік прав та обов'язків лізингодавця, закріплений у ст. 10 чинного Закону України "Про фінансовий лізинг", перенесено до нового проекту майже дослівно. Звісно, не обійшлося й без нововведень. Серед іншого встановлено обов'язок лізингодавця попередити лізингоодержувача про права третіх осіб на предмет лізингу, а також наділити його такими правами: відступати свої права за договором третій особі; вимагати усунення порушень, що призвели до обмеження права власності лізингодавця на предмет договору; вимагати оплати ремонту чи відшкодування понесених на нього витрат у разі повернення предмета договору фінансового лізингу в неналежному стані. Більшість таких новел – це загальні положення ЦКУ, пристосовані для зручності до договору фінансового лізингу.

З метою захисту лізингоодержувачів і запобігання зловживанням із боку недобросовісних лізингодавців автори законопроекту передбачили заборону встановлювати плату за розгляд заяви про укладення договору фінансового лізингу.

Суттєвих змін порівняно з чинним Законом України "Про фінансовий лізинг" зазнав перелік прав та обов'язків лізингоодержувача за договором фінансового лізингу.

Про лізингоодержувача

Відносно новим є положення ч. 2 ст. 18 проекту, відповідно до якої лізингоодержувач зобов'язаний дбайливо ставитися не лише до предмета фінансового лізингу, а й до встановленого на ньому додаткового обладнання, а також відповідати за втрату чи пошкодження останнього.

Серед помітних нововведень назвемо і закріплення обов'язку лізингоодержувача зняти майно з обліку в разі його тимчасової державної реєстрації та передати лізингодавцеві постійні реєстраційні документи; обов'язку дотримуватися умов договору страхування предмета лізингу (у разі його укладення), а також права самостійно звертатися до страховика чи суду за захистом своїх прав у разі настання страхового випадку.

Крім того, відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 18 законопроекту лізингоодержувач зобов'язаний надавати лізингодавцеві відомості щодо свого фінансового стану та змісту діяльності, а лізингодавець, своєю чергою, перед укладенням договору має оцінити фінансову спроможність лізингоодержувача. У разі ненадання відповідної інформації та документів лізингодавець має право відмовити в укладенні договору, а в разі подання недостовірної інформації – розірвати договір в односторонньому порядку.

Законопроект прямо не встановлює порядок та умови набуття лізингоодержувачем права власності на предмет договору, покладаючись на розсуд сторін, однак закріплює, що це можливо лише в разі належного, повного та безумовного виконання лізингоодержувачем усіх умов договору.

Дещо інакше пропонують вирішити питання про поліпшення предмета договору, здійснене без дозволу лізингодавця. Таке поліпшення в разі неможливості його відокремлення безоплатно переходить у власність лізингодавця, а лізингоодержувач (як і в разі незаконного утримання предмета) має сплатити неустойку.

Про фізичних осіб

Окрему увагу приділено захисту прав лізингоодержувачів – фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності. Відповідно до ч. 2 ст. 14 проекту така фізична особа до отримання предмета фінансового лізингу, але не пізніше 14 календарних днів з дати укладення договору, може відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку без пояснення причин, письмово повідомивши лізингодавця про відмову.

Така відмова має бути вчинена особисто (або через представника) у присутності уповноваженої особи лізингодавця або засвідчена нотаріально. Договір вважається розірваним із дати, зазначеної в повідомленні про відмову, сторони звільняються від будь-яких зобов'язань, а всі грошові кошти, сплачені за договором, підлягають поверненню лізингоодержувачу.

Однак намагання захистити права таких осіб деколи доходять до крайнощів. Так, ст. 10 проекту встановлює не лише перелік і форму інформації, яку лізингодавець зобов'язаний надати лізингоодержувачу, та обов'язок отримати письмове підтвердження про ознайомлення з нею, а й вимоги до шрифту та формату друку такої інформації та порядок вручення примірника договору. На нашу думку, така деталізація є дещо надмірною та занадто формалізує процедуру укладення договору.

Про сублізинг

Порівняно з чинним Законом України "Про фінансовий лізинг" проект приділяє значно більше уваги питанням, пов'язаним з особливостями договору сублізингу, зокрема пропонують наділити лізингодавця за основним договором правом контролювати використання предмета фінансового лізингу субнаймачем, а в разі прострочення чи невиконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем – вимагати повернення такого предмета й виконання грошових зобов'язань безпосередньо від субнаймача.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 16 законопроекту лізингоодержувач і субнаймач несуть перед лізингодавцем солідарну відповідальність за належне використання одержаного майна, його повернення тощо.

Автори окремо наголошують на акцесорному характері такого договору: дострокове припинення або розірвання генерального договору є підставою для розірвання договору сублізингу та повернення предмета фінансового лізингу.

Про лізингових посередників

На окрему увагу заслуговує пропозиція включити до суб'єктів договору фінансового лізингу лізингових посередників: агентів і брокерів, які займатимуться збиранням та опрацюванням документів, підготовкою та підписанням від імені лізингодавця договору, наданням інформаційних та інших посередницьких послуг.

Однак і тут не обійшлося без прикрих непорозумінь: відповідно до положень законопроекту лізингові посередники можуть діяти лише в інтересах лізингодавця – безпідставність і недоречність такого обмеження прав лізингоодержувача дещо розгублює.

Про відповідальність постачальника

Питання відповідальності за порушення зобов'язань щодо строку, якості, комплектності, справності предмета договору фінансового лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію пропонують вирішувати залежно від того, хто обирав продавця (постачальника): якщо лізингоодержувач – відповідальність несе продавець, інакше – лізингодавець і продавець несуть солідарну відповідальність.

Через це досить дивним є положення ч. 4 ст. 7 проекту, за яким із моменту прийняття лізингоодержувачем предмета фінансового лізингу за договором фінансового лізингу, відповідно до якого вибір продавця було здійснено лізингоодержувачем, усі претензії та вимоги пред'являються лізингоодержувачем безпосередньо продавцеві. Виходячи з наведеного вище, відповідальність у цьому випадку покладається лише на постачальника, тож до кого ще можуть бути претензії – незрозуміло.

Про додаткові та супутні послуги

Законопроект також регулює питання укладення договорів додаткових чи супутніх послуг із лізингодавцем чи третіми особами (зокрема, про оцінку майна лізингоодержувача, про відкриття банківського рахунка, про надання нотаріальних послуг тощо).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 проекту лізингоодержувач може укласти такий договір з обраною ним третьою особою, включеною лізингодавцем до відповідного переліку; якщо ж такого переліку не визначено, постачальник визначається за погодженням сторін. У разі розірвання лізингоодержувачем договору про надання додаткових чи супутніх послуг, який є обов'язковим для укладення договору фінансового лізингу, та неукладення протягом 15 календарних днів нового, лізингодавець має право вимагати дострокового виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу.

Відмова від договору фінансового лізингу є підставою для припинення договорів про надання додаткових чи супутніх послуг, укладених лізингодавцем або лізингоодержувачем. Лізингодавець або третя сторона зобов'язані повернути лізингоодержувачу сплачені ним кошти протягом 14 календарних днів із дня подання письмового повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу, якщо такі послуги не були фактично надані до дня відмови.

Про все інше

Перехідними положеннями законопроекту також передбачено внесення змін до ст. 222, примітки до ст. 289, ст. 388 ККУ з метою встановлення кримінальної відповідальності за зловживання у сфері фінансового лізингу.

Також передбачають унести зміни до ГКУ, ЦКУ, Закону України "Про дорожній рух", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.93 з метою приведення їх у відповідність до норм унесеного законопроекту.

ВИСНОВОК:

Недосконалий, місцями непродуманий і занадто дріб'язковий проект закону України "Про фінансовий лізинг" у "чинній" редакції потребує серйозного доопрацювання та роботи над помилками. Прийняття проекту в такому вигляді навряд чи підвищить популярність фінансового лізингу серед споживачів, однак і відкидати запропоновані ним позитивні зміни було б украй нерозумно.

Сам факт розроблення законопроекту – це вже крок у правильному напрямі, тож пропонуємо набратися терпіння й зачекати на нову редакцію, яка, ми впевнені, рано чи пізно неодмінно буде.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання ЮРИСТ&ЗАКОН
Контакти редакції:
uz@ligazakon.ua