Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
Особливості відповідальності за порушення антимонопольного законодавства України
Павло Логінов, радник, МЮФ Integrites Богдан Ільченко, юрист, МЮФ Integrites

Питання відповідальності за порушення антимонопольного законодавства України є досить актуальним у зв'язку з динамічним розвитком законодавства, а також з огляду на активну правозастосовну практику Антимонопольного комітету України (надалі – АМКУ).

Насамперед, завдання АМКУ полягає в захисті та ефективному розвитку добросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності. 

У зв'язку з цим АМКУ докладає всіх зусиль, направлених на виявлення порушень конкурентного законодавства, та, як наслідок, застосовує значні штрафні санкції за порушення.

До основних видів порушення конкурентного законодавства належать: зловживання монопольним становищем, антиконкурентні узгоджені дії, недобросовісна конкуренція, здійснення концентрації без отримання відповідного дозволу АМКУ та неподання  інформації на вимогу АМКУ.  

Фундаментальними нормативними актами, що закріплюють і регулюють питання відповідальності за порушення антимонопольного законодавства, є Закон України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 р. № 2210-ІІІ (далі – Закон) та Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 07.06.96 р. № 236/96-BP (далі – Закон про недобросовісну конкуренцію).

Закон у розділі VIII передбачає відповідальність за порушення конкурентного законодавства, зокрема у вигляді накладення штрафів, примусового поділу, застосування відповідно до законодавства адміністративної відповідальності посадових осіб. Крім того, Закон передбачає можливість звернення до суду із заявою про відшкодування шкоди у подвійному розмірі, зокрема за зловживання монопольним становищем.

Штрафи

Першим та найбільш поширеним видом відповідальності за порушення антимонопольного законодавства є  штрафи. Штрафи обраховуються у процентному відношенні до доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому буде накладено штрафні санкції.

Відповідно до законодавства передбачено залежно від виду порушення три "ланки" штрафних санкцій, які можуть бути застосовані до суб'єктів господарювання, що вчинили порушення, а саме штрафи у розмірі (1) до десяти відсотків доходу; (2) до п'яти відсотків доходу; (3) до одного відсотка доходу. У разі відсутності інформації про доходи відповідача штраф розраховується у неоподатковуваних мінімумах доходів громадян.

На практиці, якщо відповідач ухиляється від надання інформації про свій дохід, АМКУ звертається до податкових органів та отримує відповідну фінансову звітність.

Слід зазначити, що розмір штрафу може визначатися через розмір доходу всієї групи суб'єктів, пов'язаних відносинами контролю з відповідачем. Тобто теоретично розміри штрафних санкцій відповідно до Закону можуть "досягати зірок".

Важливим кроком для розуміння застосування АМКУ штрафних санкцій є Рекомендаційні роз'яснення АМКУ "Щодо застосування положень частин другої, п'ятої та шостої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", частини першої та другої статті 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" № 6-рр від 16.02.2016 р. (надалі – Рекомендаційні роз'яснення).

Відповідні Рекомендаційні роз'яснення було прийнято з метою однакового застосування положень Закону та Закону про недобросовісну конкуренцію в частині підходів до визначення розміру штрафів за порушення антимонопольного законодавства.

Повертаючись до питання розрахунку штрафних санкцій, потрібно додати, що наразі АМКУ при визначенні штрафних санкцій найчастіше визначає дохід порушника від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на ринку, на якому мало місце відповідне порушення, що є відмінним від попереднього підходу, у якому орієнтиром при визначенні штрафних санкцій був лише загальний розмір доходу (виручки) компанії (групи компаній).

Рекомендаційні роз'яснення кваліфікували порушення за ступенем тяжкості. Тяжкі порушення – порушення у вигляді горизонтальних антиконкурентних узгоджених дій, зловживання монопольним становищем (напр., змови про фіксування цін, розподіл ринків, обсяги виробництва, придбання або продажу), що призвели або могли призвести до недопущення, усунення чи суттєвого обмеження конкуренції. Початковий розмір штрафу становить 15 % доходу.

Значні порушення – порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, зловживання монопольним становищем, невиконання рішення АМКУ, а також концентрація без отримання відповідного дозволу АМКУ, якщо така концентрація призвела до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на ринку. Початковий розмір штрафу становить 10 % доходу.

Середні порушення – порушення у вигляді здійснення антиконкурентних узгоджених дій, обмежувальної та дискримінаційної діяльності, а також концентрація без отримання відповідного дозволу АМКУ, якщо така концентрація не призвела до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на ринку. Початковий розмір штрафу становить 5 % доходу.

Помірні порушення – порушення у вигляді обмежувальної діяльності, неподання інформації, подання інформації не в повному обсязі, подання недостовірної інформації, створення перешкод працівникам АМКУ. Початковий розмір штрафу становить 5 % доходу.

Примусовий поділ

Відповідальність у вигляді примусового поділу застосовується до суб'єктів господарювання, які зловживають монопольним (домінуючим) становищем на ринку, та, як правило, застосовується разом зі штрафними санкціями.

Однак законодавством передбачено певні винятки, при яких примусовий поділ як вид відповідальності не може бути застосований. До таких винятків належить: неможливість організаційного або територіального відокремлення та наявність тісного технологічного зв'язку.

Аналізуючи практичний аспект відповідного виду відповідальності, можна дійти висновку про те, що АМКУ останнім часом не застосовував примусовий поділ до суб'єктів господарювання, які вчиняють порушення антимонопольного законодавства. Хоча, заради справедливості, важливо зазначити, що АМКУ має відповідний досвід примусового поділу.

Такий винятковий захід було застосовано по відношенню до ЗАТ "Донмолпром", яке мало частку на ринку молочної продукції 84,6 відсотка, і було здійснено АМКУ за ініціативою Донецького територіального відділення у 1996 році. Із складу ЗАТ "Донмолпром" було виділено 18 структурних підрозділів, на базі яких були створені акціонерні товариства.

Відшкодування шкоди

Особливість відповідного положення Закону полягає в тому, що суб'єкт, права та інтереси якого порушено, має право звернутися до господарського суду із заявою про відшкодування шкоди у подвійному розмірі завданої шкоди, що в результаті може становити досить значну суму.

Проте зазначена форма відповідальності не є досить поширеною, оскільки процес відповідної компенсації є досить тривалим і містить значну кількість нюансів, які пов'язані з доказуванням у суді. Так, основною перешкодою, яка стримує компанії звертатися до суду за відшкодуванням шкоди, є складність доведення завданої шкоди та її розміру з наслідками порушення конкурентного законодавства.

Статистика

Додатково, аналізуючи питання відповідальності за порушення антимонопольного законодавства, слід звернути увагу на результати діяльності АМКУ, які викладені у Звіті за 2016 рік (надалі – Звіт).

Згідно з офіційною інформацією зі Звіту загальна сума штрафних санкцій, що були накладені у 2016 році на суб'єктів господарювання, які порушили антимонопольне законодавство, становить 755,8 млн грн (не враховуючи штрафних санкцій, що були накладені на АТ "Газпром").

Як і в попередні роки, найбільша частина порушень антимонопольного законодавства у 2016 році припадає на зловживання монопольним (домінуючим) становищем, а саме – 43 % від загальної кількості порушень.

Надалі найчастішими порушеннями антимонопольного законодавства є антиконкурентні узгоджені дії (у т. ч. органів державної влади), які займають 35 %, та недобросовісна конкуренція, що займає 9 % від загальної кількості порушень.

У свою чергу, хотілося б зауважити, що прийняття Рекомендаційних роз'яснень безпосередньо несе позитивний вплив на уніфікацію підходів до визначення штрафних санкцій і має значний вплив на подальший розвиток конкурентного законодавства. При цьому актуальним залишається питання статусу вказаного документа, доцільно було б закріпити в законодавстві обов'язковий характер Рекомендаційних роз'яснень.

ВИСНОВОК:

Конкурентне законодавство містить достатню кількість ефективних інструментів припинення порушення, у тому числі завдяки притягненню до відповідальності. При цьому важливо наголосити, що основна функція АМКУ – не наповнення бюджету великими штрафами, а все ж таки ефективний захист економічної конкуренції, в тому числі за рахунок активного адвокатування конкуренції в Україні.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання ЮРИСТ&ЗАКОН
Контакти редакції:
uz@ligazakon.ua