Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
Впровадження інституту приватних виконавців: нові колектори чи ефективні помічники
Олександр Луговський, старший юрист, ЮФ ETERNA LAW

Уже до літа цього року в Україні з'являться перші приватні виконавці. Незважаючи на те що цей інститут ще не розпочав функціонувати, його впровадження вже стало предметом багатьох дискусій. Серед фахівців реакція на появу інституту приватних виконавців доволі неоднозначна: дехто вважає це позитивним нововведенням, яке добре вплине на роботу Державної виконавчої служби (ДВС) та на виконання рішень у цілому. Інші ж заявляють, що цей інститут використовуватиметься як інструмент рейдерства та поповнення лав колекторів у країні. Дізнатися – хто ж має рацію, ми зможемо лише тоді, коли інститут приватних виконавців розпочне повноцінну роботу, а поки, враховуючи останні зміни у законодавстві, розглянемо перспективи та підстави для подібних заяв.

По-перше, поява приватних виконавців має розвантажити ДВС, і тим самим збільшити кількість рішень, що виконуються (на цей час в Україні виконуються близько 15 – 20 % рішень). Однак не всі рішення зможуть бути виконані в порядку приватного виконання. Законодавець все-таки передбачив обмеження для роботи приватних виконавців; існує низка рішень, виконанням яких може займатися виключно ДВС (наприклад, рішення про конфіскацію майна, рішення про виселення та вселення фізичних осіб, рішення, у яких боржником є держава, державні органи, НБУ тощо).

По-друге, приватні виконавці дійсно працюватимуть ефективніше, ніж державні. Насамперед це пов'язано з тим, що вимоги до приватних виконавців жорсткіші, ніж до державних. До приватних виконавців пред'являються додаткові вимоги: мінімальний вік (25 років), стаж у сфері права (2 роки) та складання кваліфікаційного іспиту. До того ж законом установлюється обов'язкове страхування відповідальності приватного виконавця перед третіми особами, а також підвищення кваліфікації (кожні 5 років).

Варто зазначити, що основним мотиватором у ефективній роботі та виконанні рішень приватними виконавцями буде їх фінансова винагорода. Так, постановою № 643 Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 року встановлено фіксовану винагороду для виконавців: державних – 2 % від суми, що стягується, або вартості майна боржника, а для приватних – 10 %. Законодавством також передбачено додаткове авансування та додаткову винагороду послуг приватного виконавця за згодою з кредитором.

Оскільки послуги приватного виконавця обходитимуться дорожче, з одного боку – ДВС все-таки не залишиться взагалі без роботи; з іншого боку – для тих, хто хоче швидшого та ефективнішого виконання рішень, будуть доступні послуги приватних виконавців. Це, своєю чергою, сприятиме розвитку конкуренції між виконавцями.

Крім того, приватний виконавець працюватиме сам на себе, а отже, муситиме не тільки забезпечувати себе відповідними умовами праці (помічники, офіс, обладнання, а також відповідне навчання), а й клієнтурою. Усе це, безсумнівно, потребуватиме істотних капіталовкладень з боку приватних виконавців. Це буде ще одним фактором заінтересованості приватного виконавця у швидкому й ефективному виконанні судових рішень для своїх клієнтів.

Однак відразу постає й інше запитання – на що буде готовий приватний виконавець заради клієнта?

Саме це запитання й наштовхує прихильників протилежного погляду на висновки, що приватні виконавці – це інструмент для рейдерів або так званих узаконених колекторів. І це питання насправді дуже дискусійне.

Розглянемо докладніше, чи існує такий ризик і чи дають змогу положення чинного законодавства приватним виконавцям "перестаратися" і бути колекторами/рейдерами.

Почнемо з того, що 21 грудня 2016 року до Закону "Про виконавче провадження" було внесено зміни, згідно з якими впроваджено обмеження на розмір сум, що стягуються приватними виконавцями в перший рік своєї роботи, а також на перехідний період – до 1 січня 2018 року. Так, протягом свого першого року роботи приватний виконавець не може здійснювати примусове виконання рішень, за якими сума стягнення становить 20 млн. грн і більше або еквівалентну суму в іноземній валюті. Водночас до 1 січня 2018 року жоден приватний виконавець не може здійснювати примусове виконання рішень, за якими сума стягнення становить 6 млн. грн і більше або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Як було зазначено, приватні виконавці здійснюватимуть свою діяльність в обмеженому законодавцем полі. Вони не зможуть займатися виконанням рішень щодо конфіскації майна, виселення та вселення фізичних осіб, виконавчих проваджень, учасником яких є держава; а також виконанням рішень стосовно боргів комунальних і державних підприємств. Більше того, враховуючи обмеження на розмір сум, що стягуються, приватні виконавці не зможуть бути задіяні банками у виконавчих провадженнях щодо повернення боргів у великих розмірах.

Саме ці зміни було прийнято законодавцем з метою виключення можливості використання приватних виконавців як інструмента для рейдерства та колекторства. Також на законодавчому рівні існує достатньо механізмів і гарантій, що регламентують діяльність приватних виконавців та виключають можливість їх використання для рейдерських і колекторських цілей.

Зокрема:

а) у Законі України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" чітко прописано критерії контролю за діяльністю приватних виконавців і порядок їх відповідальності. Цим законом передбачається, що діяльність приватних виконавців контролюватиметься не тільки судом, а й Міністерством юстиції України. Міністерство юстиції України вже розробило порядок здійснення контролю, яким установлюється чіткий механізм контролю за діяльністю приватних виконавців;

b) публічний Єдиний реєстр приватних виконавців є додатковим інструментом стимулювання правомірної поведінки приватних виконавців, оскільки він, серед іншого, відображатиме інформацію щодо дисциплінарних порушень приватного виконавця;

c) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця. Мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця має становити 10 % від загальної суми стягнення за виконавчими документами, що перебувають на виконанні у приватного виконавця протягом року, але не менш як 1000 мінімальних розмірів заробітної плати станом на початок відповідного календарного року;

d) повноваження приватних виконавців, втім, як і державних, чітко обмежено законом. Ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає конкретні й чіткі обов'язки та права виконавців, і будь-який вихід за межі цих повноважень загрожує відповідальністю (наприклад, дисциплінарною або кримінальною);

e) дисциплінарна комісія приватних виконавців, яка утворюється при Міністерстві юстиції України, для розгляду питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків.

Не варто нехтувати й закордонним досвідом країн, у яких приватні виконавці не стали ні колекторами, ні рейдерами. Наприклад, в Албанії, Болгарії, Чехії, Естонії, Угорщині, Грузії, Казахстані, Литві, Латвії, Македонії, Польщі, Румунії, Словаччині та Сербії, так само, як і в Україні (із впровадженням приватних виконавців) діє змішана система виконання судових рішень, тобто є як державні, так і приватні виконавці. Цікаво, що до введення інституту приватних виконавців у цих країнах (як і в Україні) державна система виконання рішень була надмірно завантажена та працювала вкрай неефективно. Однак на сьогодні ефективність змішаної системи у цих країнах показала колосальний результат виконаних рішень, наприклад, у Грузії цей результат становить близько 70 %, у Болгарії та Казахстані – 80 % і 50 % відповідно.

ВИСНОВОК:

Що стосується перспектив інституту приватних виконавців в Україні, то прогноз достатньо позитивний. Однак повною мірою судити про досягнення цієї реформи ми зможемо лише через декілька років. Як ми бачимо на прикладі таких країн, як Грузія та Болгарія, створивши і в Україні всі умови для ефективного функціонування та, що досить важливо, контролю за діяльністю приватних виконавців, результат не забариться.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання ЮРИСТ&ЗАКОН
Контакти редакції:
uz@ligazakon.ua