Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
Роль наглядової ради в господарських товариствах: минуле, сьогодення, майбутнє
Оксана Параскева, Засновник Investor Relations Agency, Голова, Експертної Ради з корпоративного права та управління UCMA

Однією з найпоширеніших форм організації бізнесу в Україні поряд з товариством з обмеженою відповідальністю є акціонерне товариство. У більшості випадків акціонерні товариства було створено в процесі приватизації. Законодавство України в частині корпоративного управління досить еклектичне, оскільки на різних етапах формувалося під впливом різних програм із залученням консультантів з країн, що мають різні моделі корпоративного управління.

Структура органів управління акціонерного товариства відводить наглядовій раді головну роль. Впровадження інституту "Наглядова рада" обумовлене тим, що акціонерне товариство становить об'єднання капіталу, а також організаційну форму, спрямовану на максимізацію фінансування ведення бізнесу акціонерним капіталом з можливостями проведення як публічних, так і приватних розміщень на регульованих ринках капіталу.

При значній мобільності складу акціонерів і невисокому рівні концентрації пакетів акцій у публічних компаніях у поєднанні з проблемою суперечливості позицій з управління акціонерним товариством потрібен був інститут управління, який міг би перебувати над операційною діяльністю, контролювати її й забезпечувати колективне прийняття рішень. Таким інститутом стала "Наглядова рада".

Традиційно донедавна передбачалося бачити основною роллю наглядової ради (НР) забезпечення зростання акціонерної вартості, що вимірюється, як правило, співвідношенням капіталізації та рівня прибутковості на одну акцію.

 

Ретроспектива інституту "Наглядова рада"

В Україні, як і в усьому світі, використовується структура органів корпоративного управління, що складається з кількох ланок. При цьому запозичено практику романо-германської (континентальної) системи права, а саме другий тип – органи управління складаються із загальних зборів акціонерів, виконавчого (одноособового або колегіального) та контрольного (наглядова рада).

Уперше інститут "Наглядова рада" було впроваджено в Україні з прийняттям в 1991 році Закону України "Про господарські товариства", який став першим спеціальним законодавчим актом, що приділив значну увагу правовому регулюванню питання функціонування в акціонерному товаристві наглядової ради.

Зокрема, у ст. 46 Закону України "Про господарські товариства" зазначалося, що в акціонерному товаристві може створюватися наглядова рада, яка контролює діяльність виконавчого органу. Також передбачалася можливість делегування наглядовій раді окремих повноважень вищого органу управління – зборів акціонерів і заборона на суміщення позицій з виконавчим органом. При цьому не конкретизувалися питання про те, хто міг бути членом цього органу, яка компетенція й багато чого іншого. Таким чином, наглядова рада розумілася як орган контролю.

З кінця 1997 року в Україні змінено підхід до інституту наглядової ради: запроваджено вимогу формування НР із числа акціонерів; змінено роль НР (від виключно контролю виконавчого органу до представництва інтересів акціонерів у період між проведенням загальних зборів акціонерів і в межах компетенції, визначеної статутом); право контролю виконавчого органу доповнене правом регулювання його діяльності.

Уперше з'являється вимога про обов'язковість наглядової ради в акціонерних товариствах з кількістю акціонерів більше 50, впроваджено поняття виключної компетенції наглядової ради.

У наступні роки роль наглядової ради принципово не змінювалася.

Так, у 1999 році було внесено норму про можливість участі в роботі наглядової ради з правом дорадчого голосу представників профспілки або іншого органу, що представляє права трудового колективу. Роллю наглядової ради було визначено контроль за діяльністю виконавчого органу й захист прав акціонерів.

Значним проривом у розвитку та посиленні значимості наглядових рад став прийнятий у 2008 році спеціальний законодавчий акт – Закон України "Про акціонерні товариства".

Цікаво, що й сьогодні зберігається певна законодавча колізія: норми Закону України "Про господарські товариства", що регулюють діяльність наглядової ради, збережені й після прийняття окремого закону, і в певній частині мають протиріччя.

При цьому підхід до визначення ролі наглядової ради як органу управління, що здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу та захист прав акціонерів, був збережений і діє сьогодні.

Законом України "Про акціонерні товариства" було знижено поріг обов'язкової наявності наглядових рад в акціонерних товариствах з 50 до 10 акціонерів, уперше в Законі встановлено перелік виключної компетенції, запроваджено можливість входження до складу НР представника акціонера без права передачі повноважень для представників акціонерів юридичних осіб і держави, визначено вимогу укладення контрактів з членами НР як на оплатній, так і безоплатній основі.

 

Роль наглядової ради в акціонерному товаристві надзвичайно важлива, а ефективність її діяльності залежить значною мірою від того, якими повноваженнями наділено наглядову раду відповідно до статуту акціонерного товариства.

Стратегічна роль наглядових рад

Процес розширення повноважень наглядової ради, який розпочався з 2008 року, зумовив її залучення до всіх ключових процесів життєдіяльності акціонерного товариства: скликання й організація загальних зборів, прийняття рішень щодо стратегії діяльності, контроль за фінансовими результатами, організація проведення аудиту, виплата дивідендів, оцінка акцій, кадрова політика виконавчого органу, випуск емісійних цінних паперів, вчинення значних правочинів і багато іншого.

Акцент прийняття стратегічних рішень почав своє зміщення з рівня правління (виконавчого органу) до наглядових рад. При цьому виник управлінський конфлікт між правлінням і наглядовою радою.

Часто директори (члени правління) сприймали наглядову раду як управлінську надбудову, що сповільнює швидкість прийняття бізнес-рішень, як, ймовірно, представницький, а не дійсний орган управління.

У результаті цих новацій роль наглядових рад трансформувалася до функціонально змішаної моделі органу управління, а саме ролі контрольно-стратегічного органу управління.

Такий висновок ґрунтується на компетенції наглядових рад, до якої ввійшли як питання затвердження стратегій і бюджетів, пріоритетних напрямів діяльності, так і обрання та припинення повноважень членів виконавчого органу, контроль за їхньою діяльністю.

З моменту набрання чинності Угодою про асоціацію з ЄС Україна прийняла на себе зобов'язання з імплементації норм ЄС до законодавства й у частині корпоративного управління.

Розроблювані директиви для країн Євросоюзу з уніфікованими правилами орієнтовані головним чином на публічні компанії, акції яких котируються на фондових біржах.

У країнах Європи діють наглядові ради, і цей орган виконує функцію спостереження за дотриманням інтересів не лише акціонерів, а й інших стейкхолдерів (вкладників банків, клієнтів, контрагентів, співробітників).

В Україні на сьогодні на законодавчому рівні захист інтересів стейкхолдерів не закладено до функціоналу наглядових рад. Наприклад, у Німеччині в корпораціях не менше однієї третини складу наглядової ради повинні складати представники найманих робітників.

В Україні має місце тільки можливість участі в роботі (а не входження до складу) наглядової ради з правом дорадчого голосу представників профспілки або іншого органу, що представляє права трудового колективу.

Додаткову плутанину в розуміння ролі наглядової ради вносять два спеціальні акти: спеціальний законодавчий акт – Закон України "Про банки і банківську діяльність" та акт рекомендаційного характеру, прийнятий НКЦПФР, – Принципи корпоративного управління.

Акціонерні товариства – банки зобов'язані створити орган (наглядову раду), що здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу, захист прав вкладників та інших кредиторів і учасників (акціонерів) банку. Зберігається підхід до розуміння ролі наглядової ради як ролі контрольно-стратегічного органу управління, однак, на відміну від інших акціонерних товариств, у частині контролю, на рівень наглядової ради переходить контроль за системою внутрішнього аудиту й у цілому контроль системи управління ризиками.

Відповідно до Принципів корпоративного управління (у редакції 2014 року) наглядова рада забезпечує стратегічне управління діяльністю акціонерного товариства, контроль за діяльністю виконавчого органу та захист прав усіх акціонерів.

Роль наглядової ради має бути розширено: так, крім функцій стратегічного управління та контролю діяльності виконавчих органів, наглядова рада має визначати основні принципи й підходи до організації в товаристві системи управління ризиками та внутрішнього контролю, захищати права як акціонерів товариства, так і всіх груп стейкхолдерів.

На мій погляд, доцільно надати можливість для учасників корпоративних відносин самостійно визначати, яку модель наглядової ради обрати для функціонування товариства.

Певні кроки в цьому напрямку вже зроблено. Так, наприклад, законопроектом № 4666 "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" запроваджується можливість формування наглядової ради, яка в межах компетенції, визначеної статутом товариства, контролює та регулює діяльність виконавчого органу. Цим законопроектом уперше розширюється та закріплюється на законодавчому рівні сфера застосування інституту "Наглядова рада", що традиційно вважається атрибутом виключно акціонерної форми організації ведення бізнесу.

Настав час переосмислення ролі наглядових рад як таких, у зв'язку з тим, що повністю змінилися умови ведення бізнесу, зникла звична система координат і звичні нам інститути в колишньому своєму розумінні втратили ефективність.

Самі акціонери причиною створення наглядових рад, як правило, бачили виключно необхідність формального виконання законодавчих вимог без створення будь-якої вартості для акціонерного товариства.

Для України характерна дуже висока концентрація власності. Мажоритарні акціонери напряму взаємодіють із менеджментом компаній (або самі є топ-менеджментом), таким чином, у фактичній управлінській моделі наглядова рада є формальною й недієздатною ланкою. Так, аналіз роботи наглядових рад у банківській системі України показав невиконання основної ролі: захисту прав усіх груп стейкхолдерів банків, а не виключно інтересів мажоритарних акціонерів.

Законодавче посилення вимог до наглядових рад на сьогодні поки не принесло очікуваного результату – наділення наглядових рад реальними повноваженнями. При зовнішній формальній відповідності "передовим практикам корпоративного управління" роль наглядової ради не реалізується по суті.

Для зміни ситуації необхідна реалізація заходів у двох напрямках:

 

З одного боку, для вирішення проблеми формальності інституту наглядових рад необхідно створити авторитет у контролюючих акціонерів, довести свою управлінську цінність. Створення авторитету, на мій погляд, можливо вибудувати, якщо врахувати нові тренди у світовій практиці: головним завданням рад директорів є забезпечення сталого розвитку бізнесу та безперервності ведення бізнесу. Поява наглядових рад у ряді товариств із обмеженою відповідальністю (ТОВ "Нова пошта") ґрунтується на зміщенні пріоритету власником компанії убік забезпечення розвитку та стабільності бізнесу. Управлінська цінність наглядової ради формується професійними навичками та компетенціями членів наглядової ради. Стадія розвитку компанії, оточуюче бізнес-середовище визначають необхідний профіль компетенцій.

З іншого боку, на законодавчому рівні уніфікувати та включити в роль наглядової ради як елемента корпоративного управління щодо захисту прав не лише акціонерів і стейкхолдерів у межах агентського конфлікту, а й захисту інтересів власне самого акціонерного товариства від зловживань як акціонерів, так і менеджменту, що завдають шкоди його діяльності.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання ЮРИСТ&ЗАКОН
Контакти редакції:
uz@ligazakon.ua