Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
Повна перевірка декларацій чиновників у контексті виявлення ознак незаконного збагачення
Олександр Рубля, адвокат, Юридичної фірми "Gentls"

Нещодавно Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) та Міністерство юстиції нарешті дійшли згоди щодо того, яким має бути порядок проведення контролю та повної перевірки так званих електронних декларацій чиновників.

НАЗК своїм рішенням від 10 лютого 2017 року № 56 затвердило Порядок проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (надалі – Порядок). 13 лютого 2017 року Міністерство юстиції його зареєструвало, а 17 лютого Порядок набув чинності як нормативно-правовий акт.

Порядок визначає, яким чином мають проводитися передбачені статтями 48 та 50 Закону України "Про запобігання корупції" контроль декларацій та їх повна перевірка.

Проведення контролю декларацій регламентовано розділом ІІ Порядку і зводиться до формальних процедур, які здійснюються в автоматичному режимі засобами програмного забезпечення Реєстру.

Водночас повна перевірка декларації, яка регламентована розділом ІІІ Порядку, передбачає необхідність здійснення посадовими особами НАЗК більш широкого переліку дій, необхідних для досягнення цілей перевірки.

Нагадаємо, що повна перевірка електронної декларації полягає у з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей, з'ясуванні точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів, перевірці на наявність ознак незаконного збагачення.

Перш за все слід зазначити, що до процесу проведення повної перевірки Порядком вводиться стадія прийняття НАЗК рішення про проведення повної перевірки або про відмову у її проведенні. Поява цієї стадії є цікавою тим, що будь-яке рішення суб'єкта владних повноважень можна оскаржити до суду у порядку адміністративного судочинства, і рішення НАЗК про проведення повної перевірки декларації не є винятком. Передбачається, що на практиці таким правом часто користуватимуться адвокати чиновників, чиї декларації НАЗК збереться перевіряти.

І хоча абзац 8 пункту 2 розділу ІІІ Порядку містить положення про те, що оскарження рішення про проведення перевірки не зупиняє проведення повної перевірки декларації, однак положень статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України щодо можливості вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, зокрема шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, ніхто не скасовував. А тому зазначені положення стануть у пригоді за потреби заблокувати або відтермінувати перевірку декларації.

Це саме повною мірою стосується й стадії прийняття НАЗК рішення про результати повної перевірки декларації.

Сам механізм перевірки передбачає аналіз відомостей про об'єкти декларування, які зазначено у декларації, та зіставлення їх із відомостями про ці об'єкти, що містяться у відповідних державних реєстрах та базах даних. Крім того, НАЗК має право звернутися із запитами про надання інформації чи копій документів до державних органів, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання незалежно від форм власності, а також до самого декларанта для надання пояснень та/або копій підтвердних документів.

Суб'єкт декларування, своєю чергою, не зобов'язаний надавати НАЗК свої пояснення або документи, однак має право зробити це, якщо вважає за потрібне (абзац 3 пункту 12 розділу ІІІ Порядку).

Заслуговує на окрему увагу також перелік тих об'єктів, щодо яких може здійснюватись перевірка. Так, згідно з пунктом 5 розділу ІІІ Порядку НАЗК під час проведення повної перевірки декларації проводить перевірку всіх відомостей, що відображені в декларації.

Також абзацом 3 пункту 9 цього розділу передбачено, що під час перевірки НАЗК має право вимагати та одержувати лише документи (їх копії) та інформацію щодо відомостей, які відображені суб'єктом декларування у відповідних розділах декларації.

Тобто перевірку можна здійснити тільки щодо того майна, яке декларант відобразив у своїй декларації, вимагати документи та інформацію щодо іншого майна НАЗК не уповноважено.

Наприклад, якщо у засобах масової інформації розповсюджуються відомості про нібито належність певному чиновнику-декларанту нерухомого майна за кордоном через низку офшорних структур, однак чиновник не відобразив відомості про цей об'єкт у декларації, НАЗК згідно з вимогами Порядку не має права вимагати та одержувати документи та інформацію про такий об'єкт, а тому й не матиме змоги перевірити ці відомості.

Одним із питань, що викликають найбільший інтерес у зв'язку з повними перевірками декларацій чиновників, є можливість притягнення до кримінальної відповідальності за незаконне збагачення.

Дійсно, однією з цілей повної перевірки декларації є виявлення ознак незаконного збагачення суб'єкта декларування. Переважною більшістю громадян поняття "незаконне збагачення" сприймається на побутовому рівні: у чиновника є багато грошей і коштовного майна, яке він точно не міг придбати за свою невелику зарплату. Тому такий чиновник має нести кримінальну відповідальність за незаконне збагачення. Нібито все очевидно й досить просто.

Насправді ж усе виглядає інакше. Перш за все слід зазначити, що і в теорії кримінального права, і згідно з нормами чинного Кримінального кодексу будь-який злочин, а точніше, його об'єктивна сторона, передбачає вчинення особою діяння (дії або бездіяльності). Причому діяння має бути цілком чітким і конкретним, це акт поведінки особи, що відбувся у певний час у певному місці за певних обставин.

Не є винятком і таке кримінальне правопорушення, як незаконне збагачення. Диспозиція статті 3682 КК України визначає незаконне збагачення як набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність активів у значному розмірі, законність підстав набуття яких не підтверджено доказами, а так само передача нею таких активів будь-якій іншій особі. Тобто стаття передбачає відповідальність за конкретні діяння – набуття у власність активів і передачу активів, а не за факт наявності у особи таких активів.

За таких обставин, для того щоб встановити склад злочину незаконного збагачення, недостатньо лише встановити наявність активів та відсутність доказів їх законного набуття. Насамперед необхідно встановити наявність самого діяння – набуття у власність або передачу активів, коли таке діяння мало місце, де й за яких обставин воно відбулося.

Встановлення наявності діяння, а також інших ознак складу кримінального правопорушення незаконного збагачення належить до компетенції слідчих органів. До повноважень НАЗК належить лише виявлення ознак незаконного збагачення, тобто таких фактів, які потенційно можуть вказувати на наявність кримінально караного діяння.

Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Порядку ознаками незаконного збагачення є:

1) встановлення факту відображення у декларації недостовірних відомостей щодо активів на суму, яка перевищує тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо під час перевірки не встановлено підстав виникнення прав на такі активи, або такі підстави містять ознаки правопорушення;

2) виявлення факту передачі таких активів.

Виникає запитання: як бути з тими активами, підстави виникнення прав на які не встановлено (декларант не може пояснити, звідки взяв мільйон доларів готівки), однак всі відомості щодо них відображені у декларації достовірно і правильно? Формально згідно з пунктом 17 Порядку наявність таких активів не може вважатися ознакою незаконного збагачення, оскільки відомості про них відображено у декларації достовірно.

Взагалі поняття "підстави виникнення прав на активи", яке вживається в Порядку, є досить формальним. Ні Закон України "Про запобігання корупції", ні Порядок не зобов'язують декларанта доводити чесність і законність набуття активу. Наприклад, підставою набуття суддею (прокурором, депутатом, міністром тощо) права власності на триповерховий житловий будинок площею 850 кв. м є договір купівлі-продажу або дарування цього будинку. Такий договір буде підписано сторонами і посвідчено нотаріально, жодних ознак правопорушень не міститиме, а отже, підстави вважати факт набуття у власність будинку незаконним збагаченням відсутні. З'ясовувати джерела походження коштів, заплачених за будинок, НАЗК не вправі.

Така сама ситуація і з грошовими коштами. Копія розписки або договору позики на певну суму коштів формально буде підставою виникнення права на ці кошти.

Таким чином, аналізуючи чинне законодавство про електронні декларації та порядок їх перевірки, можна стверджувати, що на сьогодні воно є недосконалим і повною мірою не виконує завдань викриття корупціонерів та запобігання корупції.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання ЮРИСТ&ЗАКОН
Контакти редакції:
uz@ligazakon.ua